21. 2. Економічна система монополістичного капіталізму

Капіталізм вільної конкуренції (вільного підприємництва), на думку певних авторів, проіснував близько двох століть і най­більшого розвитку досяг наприкінці XIX - на початку XX ст. Саме на останній період припадає поява таких нових явищ, як розвиток акціонерних товариств, зростання концентрації кап­італу і утворення картелів, трестів й інших монополістичних організацій тощо, а також значне і постійне безробіття та коло­ніальна експансія.

Ці нові явища описували такі відомі економісти, як В. Парето, А. Маршалл, Дж. Гобсон, Р. Гільфердінг, К. Каутський та інші. Свій вклад в осмислення їх вніс і В. Ленін, який у 1916 р. написав працю "Імперіалізм як вища стадія капіталізму", де звернув увагу на такі риси монополістичного капіталізму, який названо імперіалізмом у праці Гобсона (англ.) "Імперіалізм: дослідження" (1902):

1) концентрація виробництва і капіталу, утворення монополій, які відіграють вирішальну роль в економіці;

2) злиття банківського капіталу з промисловим і утворення фінансового капіталу, фінансової олігархії;

3) вивіз капіталу, на відміну від вивозу товару, набуває вирішального значення;

4) утворення міжнародних монополій (економічних союзів), які ділять світ;

5) закінчився територіальний розподіл землі крупними капіталістичними державами і розпочалась боротьба за його перерозподіл.

Такий капіталізм дістав назву монополістичного, тому що монополії стали відігравати вирішальну роль в економіці, дик­тувати свої умови ринку. У цих умовах з'являються такі категорії, як монопольний прибуток та монопольна ціна виробництва.

Монополії поділяють на прості та складні (розвинуті). Прості — пули, корнери, конвенції;складні — трести, синдика­ти, картелі, концерни, конгломерати. Різниця між розвинути­ми монополіями — за ступенем втрати економічної само­стійності підприємств, що увійшли до складу (утворили) моно­полії. Найбільше втрачають самостійність підприємства при утворенні ними трестів.

Серед проблем монополістичного капіталізму слід зверну­ти увагу на проблеми конкуренції в умовах панування моно­полій та джерел монопольного прибутку.

Монополія не знищує конкуренцію, а лише модифікує її. У монополістичному капіталізмі існують:

- конкуренція між монополіями;

- конкуренція всередині монополії;

- конкуренція між монополізованими і немонополізованими підприємствами.

Однак у цілому рівень вільної конкуренції знижується, з появою монополій відбувається так зване згасання конкуренції. Джерелами монопольного прибутку виступають:

• праця найманих працівників на власних підприємствах;

• частина додаткової вартості, створена в немонополістичному секторі;

• нееквівалентний обмін між сферою матеріального вироб­ництва і науково-дослідною сферою.

Особливу роль у монополістичному капіталізмі належить міжнародним монополіям, міжнаціональним корпораціям (М Н К) та транснаціональним корпораціям (ТНК), які, фактично, зай­мають панівне становище не лише в економіці окремих країн, а й в усьому світі.

Монополія вносить корективи в поняття "прибуток". її метою виступає монопольно високий прибуток, який одержується завдяки встановленню нею монопольно високої ціни на свою продукцію і закупівлі сировини, матеріалів та комп­лектуючих за монопольно низькими цінами.

Джерелом монопольно високого прибутку є:

• нееквівалентний обмін монополій з підприємствами країн, що розвиваються;

• додаткова вартість, створена працівниками даної монополії;

• нееквівалентний обмін між монополією і немонополізованими підприємствами;

• наявність немонополізованого сектору — поряд із вели­кими монополістичними об'єднанням існує багато дрібнотоварних і середньотоварних підприємств (малий та середній бізнес).

Дрібнотоварне виробництво при імперіалізмі, хоча і про­довжує закономірно витіснятись, залишає, а то й зміцнює свої позиції в тих галузях і видах діяльності, які ґрунтуються на значних витратах капіталу та максимальній наближеності до споживача, значних витратах праці. Воно ґрунтується на при­ватній власності й особистій праці виробника і членів його сім'ї (дрібні магазини і лавки в торгівлі, перукарні, швейні і взуттєві майстерні, майстерні з ремонту побутової техніки, бензозаправні станції, сімейні ферми в сільському госпо­дарстві).