8.3. Функції ринку та умови його формування і розвитку

Сутність ринку знаходить свій вияв в його головних еконо­мічних функціях. Економічна функція — це головне призна­чення, яке має виконувати дана категорія і яке відображає сутність останньої.

До головних економічних функцій ринку відносять такі функції:

саморегулювання економіки, котра передбачає узгоджен­ня виробництва і споживання по всьому асортименту товарів і послуг, а також підтримування збалансованості попиту і про­позиції за обсягом і ціною;

стимулююча — полягає в спонуканні виробників до ство­рення нової продукції з найменшими витратами і найбільши­ми доходами;

регулююча — передбачає забезпечення певної пропорцій­ності у виробництві й обміні між регіонами і сферами еконо­міки;

раціональності — передбачає зменшення виробничих ви­трат, а також витрат обігу;

еквівалентності — полягає у зіставленні індивідуальних ви­трат ресурсів із суспільними, що виявляє цінність продукту;

демократизації господарської діяльності, тобто санації (по­збавлення) економіки від нежиттєздатних елементів, що веде до диференціації товаровиробників-конкурентів.

Таким чином, ринок є функціональною формою економічних зв'язків між суб'єктами цілісної економічної системи, це кон­кретна форма існування вільного підприємництва. Найповніша суть ринкової економічної системи відображає ринок вільної (чи­стої) конкуренції, що дає найбільшу свободу дії ринкового меха­нізму господарювання.

Зазначений ринок вільної конкуренції існує за певних умов:

— існування в економіці різноманітних форм власності і різноманіття форм господарювання, а також конкуренції;

— демонополізація економіки, свобода вибору партнерів на

господарських угодах (свобода купівлі - продажу);

• право вільного встановлення цін на власний продукт;

• існування вільного маневрування виробничими ресурсами;

• повнота і доступ усіх господарських структур до інфор­мації про стан ринку та його кон'юнктуру;

• наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу га­лузей, систем, служб, підприємств, установ, що обслуго­вують ринок (банки, біржі, ринкові форми торгівлі тощо);

• наявність достатньої маси грошей, необхідних для обігу товарів, послуг та інших об'єктів ринкових відносин.

Ринок чистої монополії — це ринок, де одна фірма продає єдиний у своєму роді продукт, що не має близького за якісни­ми і технічними показниками замінника. Така фірма контро­лює ціну на свій продукт. На даному ринку може діяти , а може і не діяти цінова конкуренція.

Підприємницька монополія - це ситуація на ринку, коли одна фірма або декілька займають провідне положення в галузі.

Двостороння монополія — це ринок на, якому єдиному про­давцю протидіє єдиний покупець.

Існує також природна монополія, коли ефект масштабу настільки великий, що одна фірма може забезпечувати весь ринок, маючи при цьому менші витрати на одиницю продукції, ніж у фірм-конкурентів.

Зазначений поділ ринків є умовним. Чиста конкуренція та чиста монополія — скоріше абстрактні категорії, яких у реальній дійсності майже нема. Однак найбільш близьким до чистої конкуренції є ринок сільськогосподарської продукції (на­приклад, пшениці), до чистої монополії - наприклад, один цукровий завод у певному регіоні, один банк у районі тощо.

Реально існуючими є ринки монополістичної конкуренції та олігополії. Перші стосуються галузей, що обслуговують насе­лення (пошиття одягу, взуття, ремонт домашньої техніки тощо).

Олігополія характерніша для металургійної промисловості, виробництва автомобілів тощо.

Таким чином, сучасна економічна теорія розрізняє чотири основні моделі ринку: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія і монополія.

Ринок чистої конкуренції—це ринок, де існує велика кількість фірм, що продають стандартизовані товари. Доступ на ринок вільний, продавці не в змозі контролювати ціну на товар, який вони продають. На ринку відсутня нецінова конкуренція.

На ринку монополістичної конкуренції діє багато продавців диференційованих за якістю, дизайном, фасоном товарів і послуг. Саме різноманіття в якості, упаковці, розміщенні фірм тощо є основною ознакою монополістичної конкуренції. Тут кожна фірма володіє певною часткою ринку, тобто має еле­менти монополізму. Для монополістичної конкуренції харак­терною є нецінова конкуренція і, насамперед, реклама.

Олігополістичний ринок — це ринок, на якому декілька фірм продають як стандартизовані, такі диференційовані то­вари. Основна риса такого ринку — взаємозалежність конку­руючих фірм одна від одної.

Ринок чистої монополії існує тоді, коли на ринку діє один продавець, який диктує свої умови ринку, сам встановлює ціну для свого товару. Його мета — одержання монопольно високо­го прибутку.

8.4. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції

Характеризуючи механізм ринкового саморегулювання, неможливо не зупинитись окремо на головному інструменті, який забезпечує умови його функціонування, - на конкуренції.

Під конкуренцією розуміють перш за все змагання, бороть­бу в досягненні кращих результатів на будь-якому терені, су­перництво фірм за здобуття вигідніших умов виробництва і збуту товарів, змагання між країнами за джерела сировини, рин­ку збуту і сфери вкладання капіталу.

Конкуренція — невід'ємний атрибут товарного виробництва та обігу, зорієнтованого на споживача, це об'єктивний економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між відособленими товаровиробниками і споживачами їх продукції.

Конкуренція має такі функції:

—змушує товаровиробника підвищувати якість продукції, роз­ширювати асортимент товарів та послуг, що пропонуються;

• забезпечує тенденцію до постійного зниження цін;

• стимулює впровадження науково-технічних досягнень і зростання продуктивності праці;

• веде до виведення з ринку неефективних підприємств, сприяє раціональному перерозподілу ресурсів;

• охороняє споживача від диктату виробника.

Саме тому конкуренція є головною рушійною силою рин­ку, найсуттєвішим інструментом його самореалізації.

Найбільш вражаюче позитивний ефект конкуренції вияв­ляється в малому бізнесі. Перебуваючи в умовах особливо жорсткого суперництва, малі підприємства є головними постачаль­никами науково-технічних відкриттів. Так, у США понад 90% нових технологій створюють малі підприємства та незалежні винахідники. У порівнянні з великими компаніями малі фірми в середньому на долар витрат впроваджують у 17 разів більше нововведень. Завдяки конкуренції у малому бізнесі з'явилася можливість використовувати винайдені свого часу електронну трубку, кондиціонер, копіювальну машину, транзистор, куль­кову ручку, пилосос, тестер, міксер, целофан, інсулін та ба­гато інших корисних і таких звичайних сьогодні речей.

Але, як і будь-яке змагання, конкурентна боротьба може скінчитися поразкою.

Розрізняють внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренції. Внутрішньогалузева —це конкуренція виробників однієї галузі, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт. її результатом стає формування єдиної ринкової вартості, або ціни, товару.

Міжгалузева — це боротьба за найприбутковіші сфери при­кладання капіталу. її механізм полягає у вільному переливанні (переміщенні) капіталів із менш прибуткових у більш прибут­кові галузі (за вільної конкуренції не існує для цього особли­вих перешкод). Результатом такої конкуренції стає утворення рівноважної (середньої) норми прибутку, тобто на рівний капітал одержують рівний прибуток, незалежно від галузі його прикладання. Завдяки цьому вартість набуває форми ціни ви­робництва, яка дорівнює сумі середніх витрат та середнього прибутку.