20. 7. Фіскальна політика держави

Економічна політика держави з формування та використан­ня державних фінансів називається фіскальною економічною політикою (від лат. "fiscus" - казна). Залежно від методів про­ведення фіскальна політика може бути дискреційною і недискреційною (автоматичною).

Дискреційна означає свідоме використання державного оподаткування і державних витрат для досягнення поставле­них цілей. Вона вимагає постійного суб'єктивного впливу дер­жави на економічні процеси.

У фіскальній дискреційній політиці особливу роль відігра­ють прямі податки. Держава, маніпулюючи податковими став­ками й видами податків, одержує змогу стимулювати або об­межувати розвиток тих чи інших галузей, підприємств чи еко­номічних сфер. Наприклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва (інновації й модернізації), держава сприяє науково-технічному прогре­сові.

Не оподатковуються також інвестиційні, амортизаційні і страхові фонди.

Ставка прямого оподаткування є основним регулятором економіки. Найвищими темпами розвивається економіка при мінімальному оподаткуванні прибутку. Водночас слід врахува­ти: надто низька податкова ставка (менше 10 — 12 %) веде до утворення грошових заощаджень, що уникають інвестицій. Тому при встановленні податкових ставок зважають на дві об­ставини: 1) надмірний податковий тиск на підприємства спот­ворює структуру цін і веде до згортання виробництва; 2) помірні податкові ставки сприяють посиленню ділової активності, еко­номічному зростанню, що зрештою обертається зростанням доходів домашніх господарств, фірм і нації в цілому.

Ставки оподаткування встановлюються, як правило, один раз на рік при затвердженні державного бюджету, однак вони можуть переглядатись у міру необхідності і протягом року. Таке встановлення державних ставок оподаткування і є виявом дис­креційної фіскальної політики.

Залежність ставок оподаткування від надходжень до дер­жавного бюджету відображає крива Лаффера (А. Лаффер — су­часний американський економіст-неокласик), яку зображено на мал. 20. 1:

Малюнок показує, що максимальні надходження до бюд­жету будуть при податкових ставках у межах 35 % .

Надто високі і надто низькі ставки зменшують податкові надходження. Криву Лаффера враховують при дискреційній фіскальній політиці

Недискреційна фіскальна політика пов'язана з автоматичною дією економічних регуляторів, які "вмонтовуються" в економічну систему і не вимагають додаткових політичних заходів. Зокрема таким економічним стабілізатором є податкова ставка, яка автоматично діє відповідно до зміни обсягів доходу. Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори — це такі механізми в економіці, дія яких впливає на стан економіки без додаткових суб'єктивних рішень.

Наприклад, якщо в законі про бюджет на поточний рік ус­тановлена ставка податку на прибуток у 30 %, то величина подат­кових надходжень завдяки цьому податку буде залежати лише під обсягів прибутку: зменшення прибутків автоматично веде до зменшення надходжень до бюджету, зростання прибутків — відповідно до зростання надходжень. Установлена з 1 січня 2004 р. ставка податку на доходи фізичних осіб в 13 % є також вмонтованим стабілізатором.