16. 4. Суть і види економічного відтворення: просте і розширене

Умовою нормального життя людського суспільства є без­перервний процес виробництва, тобто відтворення. Для того, щоб виробництво повторювалось, необхідно вироблений про­дукт постійно реалізовувати, тобто доводити до споживача й тим самим давати новий поштовх для розвитку виробництва.

Доведення до споживача здійснюється завдяки розподілу та обміну. Тому під суспільним відтворенням розуміють єдність чотирьох фаз: власне виробництво, розподіл, обмін та спожи­вання.

Розглядають просте та розширене відтворення. Просте оз­начає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це відбувається тоді, коли вся створена додаткова вартість використовуватиметься для задоволення особистих по­треб населення, тобто для споживання.

Якщо авансований капітал у суспільстві становить 1000 грн: К = 1000 грн, з яких 800 грн витрачено на постійний капітал (С), 200 грн — на змінний (V), а норма додаткової вартості, тоб­то відношення додаткової вартості до зміненого капіталу стано­витиме:

m' = m/v • 100=100%,

то обсяг суспільного продукту за вартістю становитиме: W₀ = 800с + 200v + 200m' = 1200 грн.

Якщо вся додаткова вартість (200т) споживається, то на поновлення виробництва використовуватимуться ті самі 1000 грн (1200 - 200 = 1000), які в тій самій пропорції розподіляються на постійний капітал 800с та змінний капітал 200с. Внаслідок їх використання при тій самій нормі додаткової вартості буде вироблено продукту паті самі 1200 грн.

W, = 1000с + 200v + 200m = 1200, тобто обсяг виробництва не змінився.

Розширене відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. Це можливо тоді, коли частина додаткової вартості використовуватиметься для зростання виробництва, тобто нагромадження.

Якщо ж у нашому попередньому прикладі 200т розподіляється на дві частини: одна — 100 грн на споживання (ФС), а решта 100 грн — на нагромадження (ФН), тоді картина змінюється.

Припустимо, що із 100 грн, що використовується на нагро­мадження, 80 грн спрямовано на придбання додаткових засобів виробництва (DС), а 20 грн — на залучення додаткової робочої сили (DV), тоді:

Авансований постійний капітал на початку другого року становитиме 880с (грн), змінний капітал – 220v (грн); при тій самій нормі додаткової вартості в 100 % у суспільстві буде створено додаткову вартість на суму 220m.

Тому кінцевий продукт наприкінці другого року складатиме:

W₂ = 880с + 220v + 220m = 1320 грн.

Таким чином, порівняно з першим роком, сукупний про­дукт зростає на 120 грн (1320 — 1200).

Розширене відтворення називають економічним зростанням, яке буває двох типів: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсив­ний — зростання обсягу виробництва досягається за рахунок за­лучення до виробництва додаткових ресурсів при незмінній їх продуктивності.

Інтенсивний тип — коли обсяг виробництва нарощується за рахунок раціональнішого використання всіх видів ресурсів, тобто завдяки зростанню продуктивності суспільної праці.

У реальному житті існують одночасно елементи обох типів розширеного відтворення, тому мова може йти лише про пере­важно інтенсивний тип економічного зростання, або про пе­реважно екстенсивний тип економічного зростання.

Як відмічалось вище, найважливішою проблемою суспіль­ного відтворення є проблема реалізації. Уперше описав цю про­блему французький економіст Ф. Кене у своїй "Економічній таблиці".

Свій внесок у створення моделі реалізації при простому та розширеному відтворенні зробив К. Маркс.

Він поділив усе суспільне виробництво на два підрозділи: І — виробництво засобів виробництв та II — виробництво пред­метів споживання. Окрім того, він припустив, що:

• капіталістичне виробництво розглядається в чистому вигляді, в якому існують лише два агенти—підприємці та наймані працівники;

• усі товари продаються й купуються згідно з їхньою вартістю;

- не беруться до уваги операції із зовнішньої торгівлі. Схема реалізації при простому відтворенні може бути представлена таким чином:

I. 4000с + 1000v + 1000m = 6000;

II. 2000с + 500v + 500m = 3000.

Під першим (І) розглядається структура сукупного продукту в першому підрозділі, під другим (II) - структура сукупного продукту другого підрозділу.

Якщо уважно придивитись до схеми, можна помітити, що

4000с(І) + 2000с(ІІ) = 6000.

Тобто перший підрозділ виробляє стільки продукту, скільки його потрібно для відтворення спожитих у виробництві засобів виробництва в обох підрозділах. Тобто:

(с + v + m)(I) = с(І) + с(ІІ).

Крім того, є ще дві рівності:

Одна – (1000v + 1000m)(І) = 2000с(ІІ).

Тобто, у першому підрозділі новостворений продукт має дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва другого підрозділу:

(v + m)(І) = с(ІІ).

Друга - (1000v + 1000m)(1) + (500v + 500m)(ІІ) = 3000.

Тобто, новостворений продукт в обох підрозділах має до­рівнювати вартості виробленої продукції у другому підрозділі:

(v + m)(І) + (v + m)(ІІ) = (с + v + m)(IІ).

Отже, маємо такі умови реалізації при простому відтворенні:

(с + v + m)(І) = с(І) + с(ІІ);

(v+ m)(І) = с(ІІ);

(v + m)(І) + (v + m)(ІІ) = (с + v + m)(ІІ).

Визначальною з них є друга: ліва частина — (v + m)(І) — за натуральним виразом є засоби виробництва, які вироблені в першому підрозділі,, а за вартістю — це новостворений продукт першого підрозділу, що складається із змінного капіталу (заробітної плати працівників першого підрозділу) та додаткової вартості, яку одержують підприємці першого підрозділу.

При простому відтворенні новостворена вартість має бути використана на споживання, тобто для купівлі предметів спо­живання.

Однак предмети споживання виробляє лише другий підрозділ. Таким чином, робітники і підприємці першого підрозділу повинні обміняти частину вироблених засобів ви­робництва в цьому підрозділі на предмети споживання, вироб­лені и другому підрозділі.

Права частина цієї рівності с (ІІ) - в натуральній формі виступає як предмети споживання, вироблені в другому підрозділі. Однак за вартістю вони дорівнюють вартості спо­житих у цьому підрозділі засобів виробництва.

Таким чином, робітники і підприємці першого підрозділу, створивши одночасно з засобами виробництва для свого підроз­ділу також засоби виробництва для другого підрозділу, обміню­ють останні на частину предметів споживання, які виробляють­ся в другому підрозділі і призначені для споживання робітни­ками і підприємцями першого підрозділу. Друга частина продукту другого підрозділу — (v + m)(ІІ) використовується робітниками та підприємцями цього ж підрозділу. Засоби виробництва, ви­роблені першим підрозділом для виробників засобів виробницт­ва (тобто для першого підрозділу), залишаються (реалізуються) в першому підрозділі.

Схему для розширеного відтворення можна подати в такому вигляді:

I. 4000с + 1000v + 1000m = 6000;

II. 1500с+ 750v +750m = 3000. З цієї схеми видно, що:

а) І (1000v + 1000m) >1500сIІ;тобто (v + m)І>сІІ;

б) 6000 > 4000сІ + 1500vІІ; тобто (с + v + m)І > сI + сII;

в) (1000v + 1000m)І + (750v + 750m)ІІ > 3000ІІ, тобто (v + m)І + (v + m)ІІ > (с + v + m)ІІ.

Як зазначалося вище, умовою розширеного відтворення є використання частини додаткової вартості для нагромад­ження.

У першому підрозділі: 1000т розподіляється на спожи­вання - 500т¹ і на нагромадження - 500т²; останні 500т² ви­користовуються в пропорції 4/1 для приросту постійного ка­піталу — 400с та приросту змінного капіталу — ІООу. Тоді аван­сований капітал у першому підрозділі для другого року матиме вигляд:

І (4000 + 400)с + (1000 + 100)у.

Якщо із 750mІІ — додаткової вартості другого підрозділу 600m спрямовується до фонду споживання, тоді 150m - спря­мовується до фонду нагромадження. З них 100с - на приріст постійного капіталу у другому підрозділі, та 50v - на приріст змінного капіталу. Звідси: авансовий капітал у другому підрозділі на початку другого року матиме вигляд:

ІІ(1500+100)с + (750 + 50)v.

Ураховуючи ту саму норму додаткової вартості (100 %), в дру­гому році вироблений продукт у кожному з підрозділів складати­ме:

I 4400с + 1100v+ 1100m = 6600;

II 1600с + 800v + 800m = 3200.

Усього вироблений продукт у другому році становить 9800. Тоді як на початку він становив 9000. Таким чином, умовами реалізації при розширеному відтворенні є такі нерівності:

а) (v + m)І > сІІ.

Новостворений продукт першого підрозділу повинен бути більшим за постійний капітал (матеріальні витрати) другого підрозділу.

б) (с + v + m)І > сІ + сIІ.

Продукт першого підрозділу повинен бути більшим за ма­теріальні витрати у першому та другому підрозділах,

в) (v + m)І + (v + m)ІІ > (с + v + m)ІІ.

Національний доход (новостворений продукт у першому та другому підрозділах) повинен бути більшим за продукт друго­го підрозділу.

В усіх трьох нерівностях різницею між правою і лівою частинами є одна і та ж сума — фонд нагромадження.