18. 2. Нагромадження, заощадження та інвестиції в економіч­ному зростанні

Це питання в основному розкриває джерела економічного зростання. Про нагромадження йшлося в попередній темі. Тут зупинимось на окремих моментах.

Нагромадження - це використання частини додаткового продукту для розширення виробництва, тобто для економіч­ного зростання. Таким чином, економічне зростання здійснюється за рахунок нагромадження, або капіталізації частини національ­ного доходу.

Саме нагромадження виявляється у зростанні таких чинників, як капітал і робоча сила, а це і є екстенсивні чинники економіч­ного зростання.

Нагромадження, тобто додаткові засоби виробництва і до­даткові засоби для додаткової робочої сили, можуть з'явитись, в основному, за рахунок заощадження — тієї частини доходу, яка не споживається. (Відомо, що доход дорівнює сумі спожи­вання і заощадження). Чим більшу частину доходів спрямова­но на заощадження, тим більше ресурсів для нагромадження, а отже, для економічного зростання.

Заощадження є джерелом інвестицій (капіталовкладень). Інвестиції — вкладення коштів в основний капітал з метою еко­номічного зростання. Розрізняють валові і чисті інвестиції:

ВІ=ЧІ+А

Чисті інвестиції (ЧІ) — це капіталовкладення в створення нової техніки, обладнання, споруд тощо. Амортизація (А) — це капіталовкладення у відновлення (відшкодування) основного капіталу.

В умовах забезпечення переважно інтенсивного типу еко­номічного зростання на перший план висувається проблема підвищення ефективності капіталовкладень.

Останнє зводиться до таких шляхів:

• зміни в технологічній структурі капіталовкладень, що означає збільшення питомої ваги затрат на обладнання, маши­ни і механізми (тобто в активну частину основного капіталу);

• вдосконалення відтворювальної структури капіталовкла­день, що означає збільшення питомої ваги капітальних вкла­день на технічне переозброєння й реконструкцію діючих підприємств при зменшенні питомої ваги нових будівництв;

• скорочення строків будівництва об'єктів, числа об'єктів будівництва, зменшення незавершеного будівництва.

Вирішальним засобом підвищення ефективності капіталь­них вкладень виступає НТП (НТР).

Таким чином, економічне зростання залежить від інвес­тицій, а можливість інвестицій, у свою чергу, залежить від ве­личини доходів населення (національного доходу) і розподілу цих доходів на споживання і заощадження. Економічна теорія і практика свідчать про те, що економічне зростання забезпечуєть­ся зростанням споживання: чим більша частина доходів викорис­товується на споживання, тим більший поштовх дається для роз­витку виробництва, а отже, і для економічного зростання. Цей ефект залежить від приросту обсягів виробництва, від частини споживання в загальній сумі доходів і називається ефектом муль­типлікатора (примножувача).

Якщо, наприклад, гранична потреба у споживанні МРС = 0,75, то це означає, що мультиплікатор витрат буде дорівню­вати 4:

М = 1 : 1 - МРС =1:1- 0,75 = 1 : 0,25 = 4.

Тобто, якщо капіталовкладення в економіку зростуть на 10 млрд грн, то вони зумовлять зростання обсягів виробництва на 40 млрд грн.

Залежність між приростом обсягів виробництва і зміною капіталовкладень визначається формулою:

ΔY=1:1-МРС • ΔК = М • ΔК

ΔY =М • ΔК,

де ΔY - приріст обсягів виробництва; ΔК — приріст капіталовкладень; МРС — гранична схильність до споживання; М — мультиплікатор.

Мультиплікаційний ефект можна бачити на прикладі без­перервного процесу купівлі - продажу за рахунок певної по­чаткової суми грошей, що з'явилась на ринку. Якщо початкова сума грошей, тобто доходу, що з'явилась на ринку, Y= 100 грн, а МРС = 0,8, то цей процес дасть результат, що дорівнює сумі:

80 + 64 + 51,2 +....= 80 (1 + 0,8 + 0,8²+ 0,8³+....) = 80 • 1:1-0,8 = 80 • 5 = 400.

Тут 1 + 0,8 + 0,8² +....= сумі нескінченно спадної геомет­ричної прогресії.

Прискорення економічного зростання здійснюється також і за рахунок додаткових інвестицій, джерелом яких є заоща­дження населення, зроблені в попередні роки, тобто до поточного використання частини доходів на інвестиції додається заоща­дження попередніх років, завдяки чому значно прискорюються темпи економічного зростання. Цей ефект прискореного зрос­тання отримав назву ефекту акселерації. Отже, ефект мульти­плікації досягається за рахунок інвестицій, утворених при розподілі доходу поточного року, а ефект акселерації — за рахунок інвестицій, джерелом яких є частина національного доходу, зао­щаджена і невикористана в попередні роки й додана до інвестицій поточного року.

Якщо мультиплікатор встановлює залежність між приростом обсягів доходу і приростом інвестицій: ΔY =М • ΔІ, то акселера­тор показує залежність приросту інвестицій від приросту доходу: ΔІ = α • ΔY. Тобто ефект полягає втому, що масштаби інвестування у даному році залежать від збільшення національного до­ходу у попередньому році: ΔІ = α(

Отже, можна вважати, що акселератор є величиною, обер­неною до мультиплікатора:

α =1 : М;

Акселератор — це модель, згідно з якою обсяг капіталовкла­день залежить від зміни обсягу виробництва, тоді як мультиплікатор — це модель, згідно з якою обсяг виробництва залежить від зміни обсягу витрат (інвестицій).