15. 2. Підприємництво в державному секторі

Якщо держава є суб'єктом ринкових відносин, то її можна вважати сукупним підприємцем у країні. Значною мірою їй притаманні такі характерні риси підприємницької діяльності, як самостійність, ініціативність, ризиковість, а також мета - одержання прибутку. Однак кожна з цих рис у державному гос­подарюванні має певні особливості порівняно з приватним сек­тором. Найхарактернішою особливістю їх можна вважати со­ціальну спрямованість. Як це розуміти? Принцип самостійності не означає, що всі рішення, які схвалює держава, вкладаються в принцип: захочу — зроблю, не захочу — не зроблю. Для дер­жави часто цей принцип доповнюється вимогами "потрібно", "змушена" та іншими.

Ініціативність у схваленні економічних рішень державою також певною мірою обмежена, наприклад, поведінкою країни-партнера в економічних відносинах, правилами, за якими надаються кредити МВФ, Світовим банком, ЄБРР та ін. Дер­жава не може дозволити собі суттєвий ризик у схваленні своїх економічних рішень, тому що від результатів її господарюван­ня часто залежить доля не лише окремих важливих елементів, а й всієї економіки країни в цілому.

У державному підприємстві, окрім прибутку, кінцевими цілями господарювання виступають результати, які безпосеред­ньо не пов'язані з прибутком: задоволення потреб населення, галузі чи країни в цілому в тому чи іншому продукті, зростання добробуту населення, зменшення забруднення навколишньо­го середовища, забезпечення обороноздатності країни, підви­щення освітнього рівня, поліпшення стану здоров'я нації тощо.

15. 3. Позитивні та негативні риси ринку

Перед викладенням безпосередньо економічних функцій держави, слід звернути увагу на об'єктивну необхідність цього явища.

Необхідність визначається тим, що сам ринок (приватна економіка) поряд із позитивними рисами має і суттєві негативні риси. До позитивних ознак можна віднести: високу ефективність розподілу ресурсів між виробниками завдяки конку­рентній ціновій системі. Найправильнішу і найточнішу оцінку результатів виробництва, механізм вільного ринкового ціноутворення й балансування основних конкурентних сил на ринку забезпечує можливість найоптимальнішого визначення ціни на основі елементів національного виробництва — робочої сили, підприємницьких здібностей, товару, капіталу, грошей, валю­ти, цінних паперів тощо.

Ефективне здійснення розподілу доходів між основним и агентами економічної діяльності: більші доходи одержують заслужено ті виробники, які вкладають у виробництво більше уречевленої і живої праці та забезпечують кращу організацію і трудової діяльності. Ринок забезпечує одержання вищої заро­бітної плати тими працівниками найманої праці, у кого кращі здібності до праці і хто краще працює.

Можливість найоптимальнішого визначення галузевої і продуктової структури економіки та найкращого задоволення практично необмежених суспільних потреб в умовах обмеженостей ресурсів також є позитивною рисою.

До інших переваг та позитивних рис ринкової економіки підносять:

• стимулювання технічного прогресу та нагромадження капіталу;

• узгодження особистих та суспільних інтересів: "невиди­ма рука", конкуренція керує корисливими мотивами підприємств і постачальників ресурсів таким чином, щоб одночасно стимулювати вирішення суспільних потреб;

• свобода, координація економічної діяльності без примусу, директив, указів, централізованих планів тощо. Свобода підприємництва не дозволяє втручання одних у більшість видів діяльності інших. Споживач відгороджений від примусу продавця, тому що він може купити потрібний йому товар в інших продавців. Про­давець відгороджений від примусу з боку покупця, оскільки є інші покупці, яким він може продати свій товар. Найманий працівник відгороджений від примусу з боку роботодавця, тому що є інші підприємці, у кого він може працювати і т.д. Тобто ринок здійснює все це без централізованого органу влади.

Таким чином, конкурентна ринкова система сприяє ефек­тивності розподілу ресурсів та особистій свободі суб'єктів господарської діяльності. Викладене вище стосувалось так званих ефектів ринку.

Однак у ринку є й багато недоліків, які характеризують його дефекти. Ці дефекти можуть за певних економічних і історич­них умов не тільки гальмувати, знижувати результативність позитивного впливу ринку на економіку, а й деколи роблять зовсім неефективним влив ринку на національну економіку.

Зокрема економічні та історичні умови розвитку української економіки в даний час такі, що в сукупності негативний вплив ринку на її стан переважає позитивний, і тому в цілому економіка поки що не є ефективною.

Серед цих дефектів виділяють:

1. Відносно неефективний розподіл ресурсів між виробника­ми окремих галузей та сфер економіки. Є галузі і сфери економі­ки, щодо яких ринковий метод розподілу ресурсів є малоефек­тивним чи зовсім неефективним або взагалі для них несприйнят­ливим.

2. Ринок зовсім незацікавлений у виробництві так званих сус­пільних благ: державне управління, національна оборона, націо­нальна безпека; відносно незацікавлений у вкладанні коштів в освіту, охорону здоров'я, бібліотечну справу, охорону навколишнього середовища тощо.

Найпридатніші ринкові механізми лише для виробництва так званих індивідуальних благ, які є подільними та підпада­ють під принцип "виключення". Індивідуальні - такі, вироб­ництво яких є досить чутливим на індивідуальний попит з боку окремих споживачів. Виготовляються вони в тому випадку, коли існує певний грошовий попит на них, бо саме попит і є індикатором наявності потреби. Зокрема це - продукти харчу­вання, взуття, одяг, предмети довгострокового користування тощо.

Суспільні—такі, які є неподільними і на яких не поширюєть­ся принцип виключення. Це означає, що використання таких благ є спільним для багатьох споживачів (дороги, мости, вуличне освіт­лення, маяки в морі тощо), і використання їх доступне всім, неза­лежно від того, платять за них чи ні.

3. Існує поглиблена, значна диференціація доходів між різни­ ми групами населення, розподіл населення на багатих та бідних. Причому ця диференціація є наслідком не лише неефективного розподілу доходів, а й наслідком неефективного розподілу резуль­татів виробництва (суспільного продукту). Соціальна нерівність поглиблюється економічною нерівністю виробників та підприємств.

4. Ринкова система в цілому нездатна найоптимальнішим чи­ном визначити галузеву й продуктову структуру економіки. На­приклад, власне сама ринкова система сприяє надмірному виробництву одних товарів (наприклад, тютюнових та горілчаних виробів, а то й наркотиків), які приносять виробникам максимальні прибутки, і може бути байдужою або зовсім не виробляти таких товарів, виробництво яких не приносить таких прибутків (моло­ка для немовлят тощо).

5. Функціонування й регулювання національних економік пише через ринок супроводжується неповним (неефективним) використанням, насамперед, трудових ресурсів, а також і ка­пітальних ресурсів. Перше виявляється в безробітті, друге — в недовикористанні значної маси основного капіталу (техніки, обладнання тощо).

6. Окрім зазначених недоліків виділяють також так зване зга­сання конкуренції, тобто породження ринком небажаних для функціонування економік монопольних явищ. Конкуренція, яка є бажаною для економіки, заставляє виробників об'єднуватись, зливатись, вступати в таємні змови для того, щоб вижити в конкурентній боротьбі.

Монополізму сприяє і необхідність впроваджень досягнень науково-технічного прогресу. Новітня технологія, як правило, помигає використання значної кількості реального капіталу, крупних ринків і багатих і надійних джерел сировини. А все це піл силу лише відносно крупним фірмам, монополіям. У ціло­му ж монополії виступають як антиподи ринку, їх засилля веде до зниження ефективності економіки.

Серед недоліків (дефектів) ринку називають також не­стабільність економічного розвитку, що виявляється в еконо­мічних кризах, інфляції та безробітті.