6.4. Грошовий обіг і його закони

Під грошовим обігом розуміють рух грошей, що опосеред­ковує рух товарів і послуг. Грошовий обіг обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, а також рух фінансів (сукупність усіх грошових засобів, а також система їх формування, розподілу і використання).

Формою грошового обігу виступає грошова система. Най­важливішими елементами грошової системи є:

• національна грошова одиниця;

• масштаб цін;

• форми грошей;

• валютний паритет;

• інститути, що регулюють грошовий обіг.

Історія знає три типи грошових систем: біметальну, монометальну і систему нерозмінних кредитних (символічних грошей).

З акони грошового обігу полягають у дотримуванні в обігу необхідної кількості грошей. Найпростішою формулою виз­начення цієї необхідності є: маса грошей в обігу прямо про­порційна вартості товарів і послуг, товарна маса, що знаходиться в обігу, обернено пропорційна швидкості обертання грошової одиниці. Цей закон враховує виконання грошима функцій міри вартості та засобу обігу і може бути представлений формулою:

Де К — кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році;

ΣЦ х Т— вартість товарів та послуг, що реалізуються у пев­ному році;

О — середнє число обігів за рік кожної грошової одиниці. З розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула набуває більш складного вигляду:

де:

К — сума цін товарів, проданих у кредит;

П — сума платежів за борговими зобов'язаннями;

В — сума взаємопогашених безготівкових платежів.

Коли товар продається в кредит (К) і коли платежі взаємопогашаються (—В), наявних грошей непотрібно (у формулі пе­ред К і В стоїть знак —); коли ж настає термін платежу, гроші потрібні (перед П стоїть знак +).

Таким чином, основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей.

Ці формули відображають закони обігу або їх готівкових знаків (банкнот, монет) в обігу.

Окрім готівкових грошей у сучасній економіці більшість товарів і послуг реалізується через безготівковий обіг. Зростан­ня останнього робить непридатним застосування зазначених формул. Тому використовують рівняння Фішера:

MV=PQ

де:

М— маса грошей (готівка і безготівкові чекові гроші);

V— швидкість обігу грошей;

Р— ціни товарів та послуг (рівень цін);

Q— обсяг товарної маси (кількість товарів і послуг).

Звідси:

M=PQ/V

Зі сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошового обігу — обмеження грошової маси реальними потребами обігу, тобто грошова маса повинна відповідати потребам обігу.

6.5. Інфляція. Її суть, види і причини виникнення.

Інфляція — це процес знецінення грошей внаслідок пере­вищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів і послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу. Інфляція виявляється у зростанні цін. Вона зумовлює загальне падіння купівельної спроможності та зниження курсу національної валюти і перерозподіл частки національного багатства на користь підприємств-монополістів, держави, тіньо­вої економіки та мафіозних структур.

Це явище відоме приблизно з IV —III ст. до н. є., тобто з моменту, коли грошовим товаром у світі утверджувалося срібло. Причиною знецінення була втрата довіри до монет, в яких під час карбування закладалося менше металу. Сучасна інфляція має багаточинний характер. Основними її причинами є:

1. Диспропорції між основними сферами народного господарства.

1. Монополістичні тенденції в економіці.

2. Надмірні військові витрати.

3. Зростання дефіциту державного бюджету.

4. Необґрунтоване підвищення зарплати.

5. Крах золотого стандарту.

6. Дотації нерентабельним галузям і підприємствам.

7. Надмірна кредитна емісія.

8. Наявність маси посередників між виробниками і

споживачами.

Крім названих внутрішніх причин, існують зовнішні: необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валют; зростання цін на імпортні товари і послуги тощо.

За розмірами зростання цін інфляцію поділяють на:

1) Повзуча — коли ціни зростають у незначному обсязі

(до 5% на рік).

2) Галопуюча - коли ціни зростають за рік на 10% і дещо

більше.

3) Гіперінфляція — коли ціни зростають на 1 - 2% щоденно.

Темп інфляції визначають за формулою:

Індекс цін поточного року - Індекс цін базового року

Темп інфляції = ×100%

Індекс цін базового року

Розрізняють також інфляцію попиту та інфляцію витрат (пропозиції).

Інфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупно­го попиту.

Інфляція витрат (пропозиції) виникає зі збільшенням витрат виробництва і зменшенням сукупної пропозиції.

Інфляція зумовлює суттєві негативні наслідки в соціально-економічному житті суспільства. Вона знецінює заощадження; зменшує поточне споживання; поглиблює майнову нерівність; зменшує зацікавленість виробників у продуктивній праці; галь­мує технічний прогрес тощо.

Інфляцію не можна подолати, її можна лише приборкати за допомогою певних антиінфляційних заходів. Серед них — жорстке обмеження грошової маси.