12.7. Роль підприємства в ринковій економіці

Підприємство та підприємництво — це категорії функціо­нування економічної системи на мікрорівні, тобто вони носії тих економічних процесів і відносин, які формуються в най­нижчій, первинній ланці народного господарства.

По-перше, підприємства - основні суб'єкти ринкових відносин. Тут здійснюється з'єднання чинників виробницт­ва; тут виробляються продукти (послуги), які потім стають то­варами; тут реалізуються економічні інтереси не лише праці­вників підприємства, а й держави (суспільні інтереси) і спожи­вачів (особисті інтереси). Завдяки підприємствам суспільство одержує необхідну продукцію, на підприємствах люди най­повніше виявляють свої здібності, таланти, завдяки підприє­мствам створюються споживчі вартості для задоволення осо­бистих потреб громадян.

По-друге, господарювання на підприємстві виступає фор­мою реалізації відповідної форми власності: приватної — на одноосібному підприємстві, колективної — у господарському товаристві, державної — на державному підприємстві.

Тобто, саме підприємства є носіями відносин власності.

Загальний стан економіки повністю визначається господа­рюванням на підприємствах країни.

Тема 13

Капітал і наймана праця

1. Первісне нагромадження капітану: суть та особливості в Україні.

2. Перетворення грошей на капітал. Загальна формула руху капіталу.

3. Капітал як економічна категорія. Теорії капіталу.

4. Капітал і наймана праця. Робоча сила як товар.

5. Винагорода за працю. Заробітна плата: суть, форми і системи.

6. Номінальна і реальна заробітна плата. Мінімальна за­робітна плата та її критерії.

13.7. Теорії заробітної плати.

Центральними в політичній економії ринкової економіч­ної системи є відносини між капіталом і найманою працею. У попередніх темах неодноразово згадувались ці поняття. У даній темі розкривається саме взаємозв'язок капіталу і най­маної праці.

Вважають, що капітал і наймана праця невіддільні: наявність капіталу обов'язково передбачає наявність найманої праці, так само, як наявність найманої праці обов'язково передбачає наявність капіталу. Тобто, капітал і наймана праця - це дві сто­рони одного і того самого економічного явища.

13.1. Первісне нагромадження капіталу: суть та особливості в Україні

Під первісним нагромадженням капіталу розуміють ство­рення умов в економіці для одночасного виникнення як капі­талу, так і найманої праці. Завдяки цим умовам з'являються суб'єкти - власники капіталу, з однієї сторони; і одночасно суб'єкти - власники ресурсу праця, з іншої сторони.

К. Маркс під первісним нагромадженням капіталу розумів історичний процес відокремлення виробника від засобів вироб ництва, зосередження засобів виробництва в руках небагатьох і перетворення їх у капітал. Таким чином, економічною основою первісного нагромадження капіталу стала диференціація — розо­рення одних і збагачення інших дрібних товаровиробників міста і села. Історично прискорення розвитку капіталістичних (ринко­вих) відносин відбулося завдяки "обезземеленню" селян. Втра­тивши землю і втративши можливість вести власне господарство, селяни змушені були переселятись у міста і найматись на роботу до підприємців (власників капіталу).

В Англії, яка раніше за всіх (XVI - XVII ст.) стала на шлях капіталізму, розвиток ткацького виробництва вимагав розвит­ку вівчарства як постачальника шерсті, а останнє зумовило пе­ретворення земель у пасовища для овець.

Скорочення землеробства через розвиток вівчарства знач­ною мірою обмежило потребу в селянській праці незначної кількості доглядачів-пастухів. Це й було основною причиною того, що значна маса селян, які позбулися власних земель, зму­шена була шукати роботу у містах. Таке явище дало змогу од­ному із утопістів Т. Мору у праці "Утопія" написати: "Вівці поїдають людей".

На місці значної кількості дрібних землевласників на селі з'являється відносно незначна кількість крупних селянських господарств, очолюваних фермерами, - власниками капіталу на селі. Одночасно розвиток промисловості (ткацького виробниц­тва, зокрема) у містах, сприяв появі власників капіталу і у містах.

Селяни, які втратили свою землю, фактично стали носіями найманої праці.

В Україні процес створення розвинутих ринкових відносин здійснюється також завдяки первісному нагромадженню капі­талу. Власники капіталу з'являються в процесі роздержавлен­ня та приватизації підприємств, землі та інших об'єктів вироб­ничого та невиробничого призначення; особами найманої праці стають, насамперед, ті, які звільняються з роботи з різних причин.

Одночасно в носіїв найманої праці перетворюються і випуск­ники навчальних закладів, які одержують так звані вільні дип­ломи.

Звичайно, ці процеси відбуваються небезболісно: серед власників капіталу з'являються так звані "олігархи", які зосередили у своїй власності величезний капітал, тоді як переважна маса людей є бідними, або живуть на грані бідності; особи найма­ної праці, ставши безробітними, довгий час не можуть знайти відповідну роботу, втрачають кваліфікацію, вони і їх сім'ї також змушені жити в економічних злиднях.

Однак ці крайності в процесі трансформації економіки згладжуються, поступово (хоча й не так швидко, як хотілося б) розвивається підприємництво (підприємець - власник капіта­лу, представник середнього класу), налагоджується виробниц­тво на підприємствах, де раніше воно було зупинене, скоро­чується безробіття.

Тобто, процес становлення власників капіталу і власників робочої сили дедалі більше стає цивілізованим.