Ієрархія системи
Розглянемо більш детально ієрархію операційної системи на виробничому підприємстві. Окремі складові системи (її підсистеми), такі як виробнича дільниця, цех, самі виступають як системи. Вони, у свою чергу, можуть складатися із дрібніших підсистем (бригада, ланка, робоче місце). Отже, підсистема — це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, які реалізують певну групу функцій системи. Належність підсистеми до того чи іншого рівня системи зумовлює ная- вна сукупність визначених властивостей. Вони визначають рівень (сту- пінь) ієрархії окремих підсистем як складових компонентів тієї чи іншої системи (рис. 3.3). Всі ступені ієрархії можуть поділятися на підсисте- ми функціонального характеру і як кібернетичні системи мають об’єкт і суб’єкт управління.
Для системи характерна не тільки наявність зв’язків між її складо-
вими (певна організованість системи), а й нерозривна єдність із зовніш-
нім середовищем, у взаємодії з яким система виявляє свою цілісність.
Кожну систему певного рівня ієрархії можна розглядати як підсис-
тему системи вищого рівня та одночасно як систему, в яку входять еле-
менти підсистеми нижчого рівня. При цьому кожен вищерозташований ступінь ієрархії є компонентом зовнішнього середовища для нижчого, а нижчерозташований є компонентом внутрішнього середовища для ви- щого. Багаторівневість (ієрархічність) є характерною рисою складних систем. Окремі рівні системи реалізують певні функції (рис. 3.3), а цілі- сне функціонування системи є результатом взаємодії її елементів усіх ієрархічних рівнів [61].
Система
Підприємство
Функціональні підсистеми
Фінансування Виробництво Маркетинг
Підсистеми виробничої системи
Допоміжне виробництво
Основне виробництво
Обслуговуюче виробництво
Підсистеми системи
«основне виробництво»
Заготівельний цех
Механічний цех
Складальний цех
Підсистеми системи
«механічний цех»
Дільниця токарних робіт
Дільниця фрезерних робіт
Дільниця свердлувальних робіт
Основні елементи підсистеми
«дільниця токарних робіт»
Токарний верстат А
Токарний верстат Б
Токарний верстат В
Рис. 3.3. Ієрархія виробничої системи підприємства
Складність функціонування й розвитку системного об’єкта проявля- ється не лише в тому, що він складається з великої кількості елементів
(багатьох підсистем), а й у тому, що в процесі формування структури складної системи необхідно усувати деякі суперечності на окремих етапах створення та розвитку системи, а також на різних рівнях її фун- кціонально-структурної організації.
В основу виробничої системи покладено два поняття: виріб і вироб- ництво. Вони займають різне місце в системі: одне є результатом у ви-
гляді продукту (товар, послуга), друге — діяльністю, спрямованою на
його створення (процес).
Розглядаючи виробничі системи, необхідно пам’ятати про ще одну
складову, яка значною мірою впливає на побудову та функціонування
системи, — це зовнішнє середовище, в якому споживається продукт.
Отже, на першому місці перебуває сам виріб, потім процес його
створення і практичне використання результату споживачем. Обґрун-
товуючи з погляду системного і ситуаційного підходів уявлення про
виробництво як складну динамічну відкриту систему, необхідно перед-
усім чітко визначити об’єкт підприємницької діяльності — його межі,
сутність, специфіку, побудову, функції. Визначення об’єкта дає змогу
окреслити контур (межі) системи, структура якої характеризує її «ана-
томію», органи виконання дії, функція — саму дію. Унаслідок взаємодії
органів створюється цілісний організм, взаємодія якого з іншими сис-
темами визначає функціонування системи в конкретних ситуаціях, а
виконувана системою корисна праця — ефект результативності її фун-
кціонування. У всіх цих рисах виражена сутність виробничої системи,
складові частини, її діяльність, реальне існування і зміст цього існування.
Сучасне зовнішнє оточення виробничої системи і ті зміни, які від-
буваються у ньому, все більше і більше стають джерелом проблем для
сучасних керівників будь-яких форм господарювання. Отже, керівники
будь-яких структурних формувань змушені зосереджувати увагу на
швидкій зміні зовнішнього середовища (наприклад, нормативно-зако-
нодавчих актів) і його впливі на внутрішню побудову та діяльність ви- робництва.
Навіть якщо б зміни не були такі істотні, то менеджерам усе одно довелося б враховувати зовнішнє середовище, тому що виробництво як відкрита система залежить від цього середовища в постачанні матеріа- льних ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів.
Визначення чіткої межі виробничої системи дає можливість чітко виокремити «свої» елементи та взаємозв’язки між ними, а також вста- новити стосунки із зовнішнім середовищем.
Постачання займається придбанням затратних ресурсних факторів за відповідними цінами. Функції постачання у різних організаціях не- однакові, їх прикладом може бути закупівля ресурсів, взаємовідносини з постачальниками, отримання товарів та контроль їх якості.
Як тільки ресурси надійшли на склад, особи, які відповідають за їх перетворення на товар чи послугу, концентрують свою увагу на кілько- сті використаних ресурсів, а не на їх вартості. У процесі перероблення ресурси змінюють свою форму і перетворюються на товари. Вони відрі- зняються від тих, що надійшли, величиною доданої вартості переробки.
Служби маркетингу і збуту визначають ціну кожного виду продукту так, щоб повернути витрати та отримати прибуток, і відправляють її
споживачам у зовнішнє середовище на виході із системи. Ціна продук- ту значною мірою залежить від того, як покупець оцінить вартість, до- дану у процесі переробки ресурсів.