3. Системи управління запасами та їх основні види

Управління запасами — це певний вид діяльності, об’єк- том якого є створення і зберігання запасів. Управління запасами — це функціональна діяльність, метою якої є зменшити до мінімуму загальну суму щорічних витрат на утримування запасів за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Система управління товарно-матеріальними запасами (Inventory System) — це сукупність правил і способів регулювання, за допомогою

яких можна контролювати рівні запасів і визначати, які рівні слід підт-

римувати, який запас слід поповнювати і яким повинен бути обсяг за-

мовлення [83].

Основне призначення аналізу товарно-матеріальних запасів у сфері

виробництва та складських послуг — показати, коли необхідно замов-

ляти ті або інші компоненти та яким повинен бути розмір замовлення.

Багато підприємств схильні вступати в довготривалі відносини з поста- чальниками, які повинні в цьому випадку забезпечувати їх потреби на- приклад, протягом цілого року. В цьому випадку питання «коли» і

«яким повинен бути розмір замовлення» перетворюються на питання

«коли» і «скільки поставляти» [83].

В системі управління запасами повинні визначатись момент часу та обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Параметрами системи управління запасами є:

• точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень запасів

продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

• нормативний рівень запасів — розрахункова величина запасів,

яка досягається під час чергової закупівлі;

• обсяг окремої закупівлі;

• частота здійснення закупівель — тривалість інтервалу між двома

можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення за-

пасів продукції;

• поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум ви-

трат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

Використовуються такі технологічні системи управління запасами:

• система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

• система управління запасами з фіксованою періодичністю замов-

лення;

• система з встановленою періодичністю поповнення запасів до

встановленого рівня;

• система «Максимум-мінімум».

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників

і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розро-

блено дві основні системи управління запасами: система управління

запасами з фіксованим розміром замовлення і система управління запа- сами з фіксованою періодичністю замовлення. Інші системи управління

запасами (система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня і система «максимум-мінімум»), власне кажучи, є модифікацією цих двох систем.

Система з фіксованим розміром замовлення є досить простою і сво- го роду класичною. В даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «то- чкою замовлення».

В процесі функціонування даної технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності витрат

(споживання) матеріальних ресурсів у системі. Регулюючими парамет- рами даної системи є розмір замовлення і «точка замовлення».

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення повинен бути достатнім для безперебійної роботи в період операційного циклу. При цьому

страховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випад-

ках застосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення.

Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замовлення визнача-

ється з урахуванням виконання постачальником своїх зобов’язань або з

урахуванням коливань попиту на вироблену продукцію.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інте-

нсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у проміжок часу

між подачею замовлення і надходженням партії на склад у системі.

Умовно припускається, що даний інтервал часу в заготівельному періо-

ді є постійним.

Таким чином, дана система контролю передбачає захист підприємс-

тва від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких ви-

падках:

• великі втрати внаслідок відсутності запасу;

• високі витрати на зберігання запасів;

• висока вартість товару, який замовляється;

• високий ступінь невизначеності попиту;

• наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

• накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір

партії поставки.

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперерв-

ний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи,

з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення». За ная- вності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту — для торгово-

го підприємства) необхідною умовою застосування даної системи є вико- ристання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в наперед визначені моменти часу, які від- далені один від одного на рівні інтервали, наприклад, один раз у місяць, один раз у тиждень, один раз у 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюєть- ся шляхом зміни обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на основі цього, визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріаль-

них ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначаєть- ся як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбува- ється поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замов- лення.

Регулюючими параметрами даної системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замо-

вленнями або черговими надходженнями партій.

Перевагою даної системи є відсутність необхідності вести система-

тичний облік запасів на складах операційної системи. Недолік же поля-

гає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість мате-

ріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання

матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію)

виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового

замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодич-

ністю замовлення застосовується в таких випадках:

• умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

• витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

• втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один із багатьох

товарів в одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту

відносно сталий, малоцінні товари тощо.

Розглянуті вище основні системи управління запасами ґрунтуються

на фіксації одного з двох можливих параметрів — розміру замовлення

або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від за-

планованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких

розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім.

У системі з заданою періодичністю поповнення запасів до встанов-

леного рівня вхідним параметром є період часу між замовленнями. На

відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запа-

сів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення пода- ються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періоди- чність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлен- ня (відстеження граничного рівня запасів, тобто «точки замовлення»).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мініма- льного рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціо- нує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві кате- горії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані ін- тервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додатко- вих замовлень може з’явитися тільки за умови відхилення темпів спо- живання від запланованих.

Як і в системі з фіксованими інтервалом часу між замовленнями,

обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні

споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

В системі ««Мінімум-максимум», як і в системі з фіксованим інтер-

валом часу між замовленнями, використовується сталий інтервал часу

між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на си-

туацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замов-

лення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіци-

ту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через задані

інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент

виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У

випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб поста- чання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана

система працює лише з двома рівнями запасів — мінімальним і макси- мальним, чим і зумовлюється її назва.