3. Операційний (виробничий) процес організації, як основа функціонування та розвитку операційної системи

Операційний (виробничий) процес представляє собою су- купність діяльності людей і засобів праці, необхідних на даному підпри- ємстві для виготовлення продукції, тобто це сукупність взаємозв’язаних процесів праці, а іноді й природних процесів, в результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються в готову продукцію або послуги.

Головну частину виробничого процесу становить технологічний процес, який забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблю- ваних предметів праці і складання готових виробів.

Технологічний процес є частиною виробничого процесу, що містить цілеспрямовані дії щодо зміни і встановлення стану предмета праці. За-

вершена частина технологічного процесу, що виконується на одному ро-

бочому місці, називається технологічною операцією.

Процес виробництва на підприємствах (зокрема машинобудівних)

має три стадії: заготівельну, обробну і складальну.

Заготівельна стадія забезпечує одержання різних заготовок: відли-

вків, штамповок, поковок та ін.

Обробна стадія забезпечує механічну, термічну, хімічну обробку та

інші її види.

На стадії складання з деталей і вузлів формують складальні одини-

ці та готові вироби, їх регулюють, випробовують, пакують.

Розглянемо класифікацію виробничих процесів. В залежності від приз-

начення виділяють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси.

Основні виробничі процеси призначені для безпосередньої зміни фо-

рми або стану матеріалу товарної продукції, яка є товарною. Наприклад,

на автомобілебудівному об’єднанні це процеси виготовлення деталей і

автомобіля в цілому; на інструментальних заводах — це виготовлення

інструменту.

Допоміжними виробничими процесами називаються процеси, в резуль-

таті яких виготовляється продукція, яка використовується на самому виро-

бництві, щоб забезпечити нормальне функціонування основних процесів.

Наприклад, виготовлення засобів технологічного оснащення, засобів авто-

матизації і механізації власного виробництва, запчастин для ремонту обла-

днання, виробництво електроенергії, пари, газу на підприємстві.

Обслуговуючі виробничі процеси забезпечують основні та допоміжні процеси послугами, необхідними для їх нормального функціонування.

До них належать транспортні та складські процеси.

За рівнем автоматизації виділяють ручні, механізовані, автомати- зовані та автоматичні виробничі процеси.

За характером об’єкта виробництва розрізняють прості та складні виробничі процеси.

Простий виробничий процес — це послідовність операцій, результа- том яких є виріб.

Складний виробничий процес передбачає поєднання декількох прос-

тих процесів.

Уміння менеджера раціонально організувати операційний (виро-

бничий) процес виготовлення виробу полягає власне в тому, щоб ро-

зчленувати складний процес на прості, а потім звести їх в єдиний

комплекс у часі й просторі так, щоб забезпечити випуск готових ви-

робів або надання послуг у необхідній номенклатурі та кількості, у

потрібний строк.

Організація операційного (виробничого) процесу полягає також у

забезпеченні раціонального поєднання у просторі й часі основних, до-

поміжних і обслуговуючих процесів, а також людей і матеріальних

елементів виробництва.

Залежно від способу організації виробничого процесу розрізняють

різні їх типи.

Під типом виробничого процесу розуміють таку організаційно-

технічну характеристику цього процесу, яка базується на його спеціалі-

зації, повторюваності та характері технологічних процесів. Властивий

певному виробничому підрозділу тип виробничого процесу зумовлює

застосування тут методів підготовки, планування, контролю виробниц-

тва, форм організації праці, особливостей технологічних процесів, ко-

жен з яких характеризується сукупністю ознак. Тому наявність лише

однієї з них (наприклад, кількості виробів, що виготовляють) або навіть

декількох не дає підстав для висновку про наявність того чи іншого ти-

пу виробництва. За сукупністю цих ознак розрізняють одиничне (інди-

відуальне), серійне і масове виробництво.

В попередній темі нами розглядались характеристики, специфічні

риси та особливості операційних систем одиничного, серійного та ма-

сового виробництва. Слід зазначити, що віднесення операційної систе-

ми до певного типу виробництва є досить умовним, поскільки різні це-

хи або дільниці навіть на одному підприємстві можуть характеризу-

ватись різними типами організації виробничих процесів. Наведемо

стислу характеристику кожного з вищезазначених типів виробництва.

Одиничний виробничий процес характеризується:

• виготовленням виробів в одиничних екземплярах або малими

серіями (один-два десятки на місяць);

• широкою номенклатурою виробів, які виготовляють;

• застосуванням універсального устаткування, універсальних при- строїв, ріжучого та вимірювального інструменту загального призначення;

• групуванням робочих місць за принципом технологічно однорід- них операцій;

• відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівни- ками;

• високою кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний

характер виконуваних робіт;

• відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготов-

лення виробу;

• тим, що об’єктом планування, нормування, обліку є весь виріб

або його великі вузли (складові частини);

• доволі невисокою вартістю підготовки виробництва нових виро-

бів у зв’язку з наявністю трьох останніх особливостей.

Форма одиничного виробничого процесу поширена на дослідних за-

водах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призна-

чення.

Для серійного виробничого процесу властивим є:

• виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються,

близько декількох сотень за місяць — дрібносерійне, 2-5 тис. штук за

місяць — великосерійне;

• обмежена номенклатура виробів, які виготовляють;

• застосування універсального та спеціалізованого обладнання,

пристроїв, обробного та вимірювального інструменту,

• групування робочих місць за технологічним і предметним прин-

ципами;

• закріплення за робочими місцями обмеженої кількості детале-

операцій;

• середня кваліфікація працівників;

• детальне розроблення технологічних процесів;

• об’єкт планування, нормування, обліку — вузли і деталі виробу;

• відносно більші витрати для підготовки виробництва нових ви-

робів порівняно з одиничним типом виробництва.

Цей тип виробничого процесу розповсюджений на підприємствах,

які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, які

часто змінюються за конструкцією.

Масовий виробничий процес має такі особливості:

• вироби виготовляють у великій кількості (6-10 тис. штук за місяць);

• застосовують спеціалізоване та спеціальне обладнання, пристрої

та інструменти;

• робочі місця розміщують за ходом технологічного процесу обро-

бки виробів (предметний принцип);

• робочі місця спеціалізують на виконанні однієї операції;

• технологічний процес розробляють детально;

• об’єктом планування, нормування, обліку є деталі, операції;

• робітники можуть мати невисоку кваліфікацію;

• підготовка виробництва нових виробів потребує найбільших ви-

трат (порівняно з іншими типами виробництва).

Такий тип виробничого процесу властивий переважно виробам ши-

рокого вжитку (автомобілі, радіоприймачі, телевізори, мобільні теле-

фони тощо).