5. Управління запасами при залежному попиті

Системи планування матеріальних потреб (Material Requ rements Planning — MRP) діють майже у всіх виробничих фірмах за ко- рдоном — навіть тих, які вважаються дрібними. Причина в тому, що MRP надає логічний, вельми доступний для розуміння підхід до про- блеми визначення кількості деталей, компонентів і матеріалів, необхід- них для виробництва кожного кінцевого продукту. За допомогою MRP можна також скласти календарний план, в якому буде точно вказано, коли замовити або виготовити кожний з необхідних матеріалів, компо- нентів і деталей.

У перших MRP-системах планувалися тільки матеріали. Проте у мі- ру нарощування обчислювальної потужності комп’ютерів і розширення

додатків збільшувався і діапазон можливостей MRP. Незабаром ці сис-

теми почали використовуватися для обліку не тільки матеріалів, але і

ресурсів і одержали назву MRP II (Manufacturing Resource Planning —

Планування виробничих ресурсів). Повна MRP-програма включала

близько 20 модулів, контролюючих роботу всієї системи: видачу замо-

влень, календарне планування, управління запасами, фінанси, бухгал-

терський облік, кредиторську заборгованість і т.д. В наші дні MRP

здійснює вплив на все виробництво і включає планування постачань

«точно в термін» (JIТ), «канбан» та інтегровану виробничу систему

(Computer-Integrated Manufacturing — CIM).

Для реалізації MRP-системи створюється список (файл) матеріалів

(Bill of Materials — BOM), в якому вичерпно представлений кінцевий продукт. Список матеріалів містить дерево (або схему) структури про-

дукту, яке відображає склад і послідовність виготовлення продукту. Крім того, найважливішим компонентом MRP-системи є відомість (файл) інвентарних записів (Inventory Records File). Це база даних, яка містить специфікації на всі елементи продукту, дані про місце їх заку- півлі або виробництва і час, необхідний для їх постачання або виготов- лення. MRP (у своїй базовій формі) — це комп’ютерна програма, що визначає кількісну потребу в кожному елементі та моменти часу, коли кожен з них потрібен для виготовлення вказаного обсягу продукції за певний період. MRP-система вирішує всі ці завдання, звертаючись до файлів «Список матеріалів» і «Відомість інвентарних записів», на основі яких складається календарний план виробництва і визначається кількість

елементів, необхідних на кожному етапі виробничого процесу [83].

Основою MRP є залежний попит. Залежний попит — це попит, що

визначається потребою в елементі вищого рівня. Шини, колеса і двигу-

ни — все це елементи залежного попиту, який визначається незалеж-

ним попитом на автомобілі. Визначення необхідної кількості елементів

залежного попиту в спрощеному вигляді здійснюється простим мно-

женням. Якщо, наприклад, для виготовлення виробу А потрібно п’ять

елементів В, то для виготовлення п’яти виробів А потрібно 25 елементів

В. Основна відмінність між незалежним попитом, про який йшлося ви-

ще, і залежним попитом полягає в наступному. Якщо виріб А продаєть-

ся за межі підприємства, то кількість таких виробів А не визначена. В

такому разі потрібно сформувати прогноз на основі попередніх даних або провести аналіз ринку. Виріб А вважається незалежним. Проте еле-

мент В залежить від виробу А. Потрібна кількість елементів В дорівнює кількості А, помноженій п’ять. В результаті подібних множень наші по- треби — у міру просування все далі вниз по технологічній послідовнос- ті створення кінцевого продукту — обростають «гронами» все нових і нових елементів залежного попиту. Обростання «гронами» означає, що потреби збільшуються не рівномірно, а стрибками. Ці стрибки також обумовлені характером виробництва. Якщо виробництво кінцевого продукту здійснюється партіями, елементи, необхідні для виробництва однієї партії кінцевого продукту, витягуються із запасу або виробля- ються не поодинці, а партіями (можливо, навіть все відразу), розмір яких обумовлений умовами виробництва або постачання необхідних

елементів. Слід зазначити, що JIT і MRP-системи зовсім не суперечать одна одній і цілком можуть використовуватися спільно.

MRP використовується в багатьох галузях на безлічі підприємств, що працюють на замовлення (різна продукція виготовляються партіями на одному і тому ж виробничому устаткуванні). MRP представляє най- більшу цінність для компаній, що займаються складанням кінцевої

продукції, а найменшу — для підприємств, що займаються виробницт-

вом компонентів.

Слід також зауважити, що застосування MRP не виправдовує себе

на підприємствах, які щорічно випускають невеликі кількості виробів.

Зокрема, досвід показує, що для продукції підприємств, що випускають

складні і дорогі вироби, які потребують виконання значного обсягу на-

уково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, час виконання за-

мовлень зазвичай виявляється досить тривалим і навіть невизначеним, а

конфігурація продукції — дуже складною для того, щоб застосовувати

MRP. Цим компаніям потрібні такі засоби контролю, які забезпечують-

ся методами сітьового планування; саме тому вони повинні віддавати

перевагу методам управління проектами, які будуть описані у відповід- ному розділі.

В MRP-системах широко застосовується основний план виробницт- ва (MPS), який необхідний для планування випуску кінцевої продукції. Проте, якщо кінцевий продукт досить складний або дорогий, основний план виробництва може містити також календарний план створення йо- го основних вузлів і компонентів.

Всі виробничі системи характеризуються обмеженою виробничою потужністю та обмеженими ресурсами. Для укладача основного плану виробництва це може перетворитися на серйозну проблему. На відміну від сукупного плану, який оперує загальними сукупностями операцій і продукції, основний план виробництва повинен вказати, що саме і коли потрібно виробляти. При цьому відповідні рішення ухвалюються в

умовах тиску з боку різних функціональних підрозділів, наприклад від-

ділу збуту (укластися в термін, встановлений замовником), фінансового

відділу (мінімізувати запаси), керівництва підприємства (максимізувати

продуктивність і рівень обслуговування замовників, мінімізувати пот-

ребу в ресурсах) і виробничого відділу (забезпечити розбиття плану на

рівні, мінімізувати час пусконалагоджувальних робіт).

Щоб скласти прийнятний і здійснений виробничий план, різні проб-

ні варіанти такого плану «проганяються» через MRP-програму. Одер-

жані варіанти запланованої послідовності операцій (докладні виробничі

графіки) перевіряються на предмет наявності необхідних ресурсів і

прийнятності термінів виконання. Основний план виробництва, який на

перший погляд представляється здійсненим, може зажадати надмірних

ресурсів, якщо необхідно різко наростити виробництво і різко зростає потреба в матеріалах, деталях і компонентах. У такому разі основний план виробництва піддається перегляду для обліку існуючих обмежень і ще раз проганяється через MRP-програму. Щоб забезпечити високу якість основного плану виробництва, плановик повинен: брати до уваги всі потреби (збут продукції, поповнення запасів на складі, постачання запчастин і міжзаводські постачання); завжди орієнтуватися на сукупний план; брати участь в обговоренні термінів виконання кожного замов- лення; бути доступним для всіх рівнів управління; об’єктивно залаго- джувати суперечності між виробничим, маркетинговим і технологічним підрозділами; виявляти і обговорювати всі виникаючі проблеми.

Ще раз підсумуємо послідовність планування, відзначивши, що су- купний виробничий план визначає обсяги виробництва групи продук- тів. Він не містить вказівки на те, які саме вироби входять до груп. На- ступним за ієрархією рівнем в процесі планування є основний план виробництва. Основний план виробництва являє собою календарний план, в якому вказується, скільки кінцевих виробів кожного виду та в які терміни підприємство планує виготовити.

Таким чином, система планування матеріальних потреб, базуючись

на основному плані виробництва, що витікає із сукупного виробничого

плану, складає графіки, в яких для конкретних деталей і матеріалів, по-

трібних для виробництва кінцевих виробів, встановлюються точні кіль-

кості необхідних деталей і матеріалів, а також дати видачі замовлень на

ці деталі й матеріали та їх отримання або виготовлення в рамках вироб-

ничого циклу. Для виконання всіх цих операцій MRP-системи викорис-

товують комп’ютерні програми. Більшість підприємств вже давно ко-

ристуються комп’ютеризованими системами управління запасами,

проте такі системи не були «прив’язані» до систем планування. У MRP

така «прив’язка» здійснюється на практиці.

Головними завданнями базової MRP-системи є управління рівня- ми запасів, призначення робочих пріоритетів окремим виробам, а та-

кож планування виробничої потужності. Ці завдання можна деталі- зувати наступним чином. В управлінні запасами: замовити потрібні матеріали і комплектуючі, визначити оптимальний розмір замовлен- ня, встановити термін виконання замовлення. Серед пріоритетів слід виділити визначення точної дати виконання замовлення, контроль дотримання встановлених дат виконання. Відносно потужності ос- новними завданнями будуть планування повного завантаження по- тужностей, забезпечення рівномірного їх завантаження, забезпечен- ня можливості прогнозувати використання потужності. Простіше кажучи, завдання MRP — «отримання потрібних матеріалів в потрі- бному місці і в потрібний час».

Цілі управління запасами, які забезпечуються MRP-системою, нічим не відрізняються від цілей будь-якої іншої системи управління запаса- ми: поліпшення обслуговування споживачів, мінімізація капіталовкла- день в запаси та максимізація ефективності виробництва.

Концепція планування матеріальних потреб передбачає прискорен- ня постачань матеріалів в тих випадках, коли їх відсутність призводить

до затримки виконання виробничого плану в цілому, і, навпаки, затри-

мку їх, коли виконання плану випереджає намічений графік. Завжди, за

виключенням лише випадку гострого дефіциту, бажано не створювати

запаси сировини та напівфабрикатів до виникнення реальної потреби в

них, оскільки такі запаси «зв’язують» фінанси, захаращують склади,

перешкоджають внесенню змін в конструкцію виробів і не дозволяють

відмінити або відкласти замовлення.

До переваг МRР можна віднести наступне:

• можливість встановлювати конкурентоздатні ціни;

• зниження ціни товару;

• зменшення запасів;

• підвищення якості обслуговування споживачів;

• своєчасне реагування на потреби ринку;

• можливість вносити зміни в основний план;

• скорочення витрат на пуско-налагоджувальні роботи;

• скорочення часу простоїв.

Крім того, на додаток до цього MRP-система виконує наступне:

• видає попереджуючі повідомлення, що дозволяє менеджерам по-

бачити запланований графік ще до того, як почнеться фактичне розмі-

щення замовлень;

• інформує, коли слід затримати, а коли, навпаки, прискорити

постачання;

• відкладає або відміняє замовлення;

• вносить зміни в обсяги замовлень;

• переносить у ту або іншу сторону дати виконання замовлень;

• допомагає планувати завантаження виробничих потужностей.

В результаті переходу до MRP-систем багатьом фірмам вдавалося

майже на 40% скоротити свої капіталовкладення в запаси [83].

Поряд з перевагами MRP-системи мають ряд недоліків. Часто спроби ін-

сталяції таких систем закінчуються невдачею. Це пов’язано, принаймні час-

тково, з організаційними та поведінковими чинниками. Відомі три основні

причини: недостатня зацікавленість вищого керівництва, ігнорування того

факту, що MRP — всього лише комп’ютерна програма, якою ще належить

навчитися правильно користуватися, а також сумісність MRP з JIТ.

Недостатня зацікавленість вищого керівництва частково пояснюєть-

ся іміджем MRP. Багатьма MRP сприймається як виробнича система, а

не як бізнес-план. Проте MRP-система використовується для плануван- ня ресурсів і розробки календарних планів. Крім того, добре функціо- нуючий календарний план сприяє ефективному використанню активів фірми, підвищуючи таким чином прибуток. MRP повинна сприйматися вищим керівництвом як інструмент планування з акцентом на прибу- ток. Керівництво повинне засвоювати нові знання, звертаючи особливу увагу на важливість MRP як інтегрованого інструменту стратегічного планування із замкнутим циклом.

Друга причина проблем з MRP полягає в поведінці ентузіастів MRP- систем, які завзято пропагандують їх переваги. MRP представляють як самодостатню, автономну систему управління діяльністю підприємст- ва, хоча насправді MRP — лише частина загальної системи. Третя про- блема полягає в ув’язці MRP та JIТ.

Окрім цього, поводження з MRP-системою вимагає підвищеної точ- ності та уваги. Це часто вимагає, по-перше, зміни стилю роботи підпри- ємства і, по-друге, модернізації файлів. Наприклад, на багатьох підпри- ємствах передбачений відкритий доступ до місць зберігання запасів, чим пояснюється різниця між реальними запасами і запасами «на папе-

рі». До того ж чимала частина конструкторської документації (напри-

клад, креслення) і переліки матеріалів застарівають, а правильна робота

MRP припускає перш за все високу точність і відповідність реальній

ситуації.

Можливо, більше всього нарікань з боку користувачів MRP викли-

кає її надмірна жорсткість. Коли MRP складає план, буває досить важко

«відійти» від цього плану, якщо виникає така потреба.

Розглянемо структуру системи планування матеріальних потреб.

Планування матеріальних потреб, що є частиною виробничої діяльності

фірми, перш за все пов’язане з основним планом виробництва, файлом

«список матеріалів», файлом «відомість інвентарних записів» і вихід-

ними звітами.

В принципі MRP-система діє таким чином. Замовлення на продук-

цію використовуються для складання основного плану виробництва, в

якому указується, скільки виробів повинно бути вироблено за конкретні

періоди часу. У файлі «список матеріалів» указуються конкретні мате-

ріали, що використовуються при виробництві кожного виробу, і відпо-

відні обсяги кожного з цих матеріалів. Файл «відомість інвентарних за-

писів» містить дані про наявну та замовлену кількість матеріалів. Ці

три джерела — основний план виробництва, файл «список матеріалів» і

файл «відомість інвентарних записів» — є джерелами даних для про-

грами планування матеріальних потреб, яка «розгортає» основний план

виробництва в докладний план-графік послідовності розміщення замо-

влень на виробництво і постачання.

Цілком природним і очікуваним розвитком системи планування ма- теріальних потреб було включення в неї інших частин і функцій вироб- ничої системи. Спочатку ввели функцію закупівель. Потім докладніше віддзеркалення до рівня цеху одержала сама виробнича система, в області управління введені функції диспетчеризації та складання детальних виро- бничих графіків. Крім того, MRP вже включало обмеження по потужності робочого центру, тому стало очевидним, що назва планування матеріаль- них потреб тепер не відображає можливостей розширеної системи. Оллі Уайт (Ollie Wight), запропонував оновленій і вдосконаленій MRP-системі назву планування виробничих ресурсів (Manufacturing Resource Planning — MRP II), яка краще відображало новий зміст системи [83].

Відмінністю MRP II було планування і моніторинг всіх ресурсів ви- робничого підприємства — виробництва, маркетингу, фінансів і проек- тно-конструкторських робіт — на основі системи із замкнутим циклом і генерування фінансових показників. Крім того, важливою особливістю концепції MRP II стала можливість моделювання виробничої системи.

У сучасному оточенні користувачам MRP потрібен негайний доступ до інформації про потреби споживачів, про підприємства, які в змозі

задовольнити ці потреби, а також про рівні запасів і виробничих поту-

жностей, які має в своєму розпорядженні підприємство.

В даний час існує понад 300 постачальників MRP-систем. Не дивля-

чись на те, що більшість цих постачальників вже давно займаються ро-

зробкою MRP-систем і продовжують до теперішнього часу продавати і

підтримувати існуючі системи, є і такі, які адаптують свої системи до

вимог поточного дня. Разом з ними, є і фірми, що розробляють нові,

вдосконалені системи, що базуються на логіці MRP. Цьому новому по-

колінню MRP було привласнено декілька назв. Gartner Group назвала

нове MRP плануванням ресурсів підприємства (Enterprise Resource Pl-

anning — ERP). Щоб повністю враховувалися всі потреби сучасного пі-

дприємства, необхідні додатки, які здійснювали б планування, складали графіки, обчислювали витрати і тому подібне на багатьох рівнях орга-

нізації, починаючи з робочих центрів, майданчиків, підрозділів і закін- чуючи корпоративним рівнем. Глобальні додатки диктують також не- обхідність використання багатьох мов і валют. Вдосконалені MRP- системи, а саме MRP II нового покоління включають: архітектуру «клі- єнт/сервер»; реляційну базу даних з генерацією SQL-запитів і звітів; графічний інтерфейс користувача Windows; підтримку розподілених баз даних; інтерфейсні системи для підтримки рішень; сумісність з різ- ними платформами (Windows, Unix); стандартні інтерфейси прикладно- го програмування [78]. Часто в такі системи включається можливість обміну даними в Internet в реальному режимі часу, що покращує взає- модію підприємства зі споживачами та постачальниками.