2. Стислий огляд виникнення і розвитку управління якістю

Оскільки управління якістю розглядається як один з аспек- тів загального управління підприємством, логічно шукати його витоки в історії виробничого менеджменту.

Але управління як самостійний і науковий напрямок почало оформ- лятися тільки в XIX сторіччі та було визнано лише на початку XX сто- річчя.

Деякі вчені вважають засновниками наукового управління чотирьох англійців, що працювали в першій половині XIX сторіччя: Дж. Уотта, М. Бультона, Р. Оуена (соціаліста-утопіста) і професора Беббеджа.

Американці схильні вважати (і записали це в Американській енцик- лопедії фахового менеджменту), що початок управлінню, як науці було покладено в 1886 р., коли бізнесмен Г. Таун виступив на зборах амери-

канського товариства інженерів-механіків із доповіддю «Інженер як

економіст». Ця доповідь справила велике враження на Фредерика Тей-

лора, 30 літнього американця, що одержав у Європі юридичну освіту,

але повернувся в США, працював інженером і енергійно боровся з не-

раціональними трудозатратами. Згодом він став значним винахідником,

одержав понад 100 патентів. У тому числі йому приписують упрова- дження методу контролю точності розміру отворів за допомогою калібрів.

Після доповіді Г. Тауна Ф. Тейлор став активно пропагувати «нау- кове управління», писав статті, викладав у університеті, написав дві книги: «Цеховий менеджмент» і «Принципи і методи наукового мене- джменту». Основну увагу він сконцентрував на цеховому рівні управ-

ління, на удосконалюванні прийомів ручної праці.

Кращим засобом управління він вважав не просто принцип «ініціа-

тива — заохочення», а єдність чотирьох принципів:

• розробка та обґрунтування наукових основ виробництва;

• науковий добір робітників;

• наукове навчання і тренування робітників;

• тісне співробітництво між адміністрацією і робітниками.

При цьому він звертав особливу увагу на хронометраж, раціоналіза-

цію прийомів ручної праці, систему точних завдань (ідею уроку), стан-

дартизацію знарядь і інструменту, введення інструкційних карток для

робітників.

Паралельно з Ф. Тейлором науку про управління розвивав француз А. Файоль (1841-1925), який на основі власного досвіду розробив тео-

рію адміністрації і написав книгу «Загальне і промислове управління». У ній він виклав загальні принципи адміністративного управління підп- риємством. Він розглядав підприємство як сукупність матеріального та соціального організмів.

Для організації управління підприємством А. Файоль пропонував розробляти різноманітні структурні схеми, за допомогою яких можна було конструювати соціальний організм підприємства. Суть його адмі- ністративної теорії складають 14 принципів, у тому числі поділ праці, влада, дисципліна, централізація, винагорода, справедливість, ініціати- ва та інші.

В цей же період працював і американець Гаррингтон Эмерсон

(1853-1931). У 1912 році він опублікував книгу «Дванадцять принципів

продуктивності», серед яких відзначав точно поставлені цілі, справед-

ливе ставлення до персоналу, диспетчерування, нормалізацію умов, ви-

нагороду за продуктивність.

Серед засновників науки управління особливе місце займає знаме-

нитий Генрі Форд (1863-1947), фундатор відомої автомобільної компа-

нії. Він застосував стандартизацію й уніфікацію — найважливіші еле-

менти в управлінні якістю, організував конвеєрне виробництво, що

дало можливість знизити ціни і перейти до масового виробництва ав-

томобілів. При цьому він приділяв велику увагу охороні праці і ство-

ренню нормальних умов роботи, встановив восьмигодинний робочий

день і мінімальний рівень зарплати. Він більше тяжів до практики і не

розділяв деякі погляди Тейлора, Эмерсона і Файоля. Він був проти надмірного захоплення організаційними схемами і структурами, вима- гав суворого дотримання дисципліни.

Необхідність більш повного врахування людського чинника в під- вищенні ефективності виробництва і якості продукції підкреслювали такі вчені, як Э. Мэйо, А. Маслоу, Мак Грегор, С. Херцберг і Мері Фо-

ллет, — яку по аналогії з «батьком наукового менеджменту» Тейлором

іноді називають «матір’ю сучасного менеджменту».

Наведені приклади з історії розвитку менеджменту показують, як

зароджувалися окремі елементи управління якістю: планування, моти-

вація і контроль якості, боротьба з втратами, навчання персоналу, ви-

конавча дисципліна, стандартизація та уніфікація деталей, інструментів

і прийомів праці, впровадження інструкційних карт.

Далі в діяльності по управлінню якістю став застосовуватися конт-

роль на етапі проектування, впроваджувалися контроль і оцінка надій-

ності устаткування при експлуатації на об’єктах і його технічне обслу-

говування.

Розвиток доктрини «людських відносин» став основою для створен- ня «гуртків якості», що зародилися в США, але одержали широке по-

ширення спочатку в Японії, а вже потім у США та інших розвинутих країнах.