5. Функції, методи і принципи операційного менеджменту

Суть управління полягає в досягненні підприємством його мети при найбільш оптимальному використанні ресурсів і максималь- ному виході цільового продукту. Управління — це забезпечення ефек- тивного використання на ринку основних функцій підприємства. Розг- лянемо їх більш детально.

Функція планування визначає перспективу розвитку системи та її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкрет- них планових моделей, завдань і показників зі встановлення термінів виконання. Складовою функції планування є прогнозування.

Прогнозування — імовірнісна оцінка характеру змін або шляхів роз- витку об’єкту управління, а також ресурсів і організаційних заходів,

необхідних для досягнення очікуваних результатів.

Організація — це реалізація розроблених планів шляхом кооперації

матеріальних і трудових елементів виробництва. Особливість даної фу-

нкції менеджменті полягає в тому, що вона забезпечує взаємозв’язок

людей, машин, механізмів та підвищення ефективності їх роботи.

Мотивація — це стимулювання та спонукання себе та інших до

цілеспрямованих дій для досягнення своїх цілей та цілей операційної

системи.

Контроль — це систематичний процес, за допомогою якого опера-

ційні менеджери регулюють діяльність операційної системи, забезпе-

чуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам [53].

Дані функції тісно між собою взаємопов’язані та складають єдине ціле. Реалізація цих функцій здійснюється за допомогою визначених

методів, тобто способів приведення їх в дію

Методи менеджменту — це система правил і процедур виконання

різних завдань управління з метою вироблення раціональних управлін-

ських рішень. Методи менеджменту вносять певну упорядкованість,

обґрунтованість і ефективну організацію побудови системи управління

на виробництві.

Менеджмент використовує як загальні методи, які використовують

в усіх сферах діяльності (економічні, соціально-психологічні, адмініст-

ративно-правові, наукові та інші), так і спеціальні, які відображають

специфіку певної діяльності.

Сучасною практикою напрацьовано чотири групи загальних методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні,

економічні та соціально-психологічні.

Організаційні методи — це сукупність засобів і прийомів прямого керуючого впливу на організаційні відносини між працівниками в про- цесі функціонування системи з метою управління її станом відповідно до умов, що змінюються.

Суть цих методів полягає в тому, що для здійснення будь-якої дія- льності вона спочатку повинна бути оптимально організована: спроек-

тована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкція-

ми, що фіксують правила виконання робіт і поведінку персоналу.

Організаційні методи передують самій діяльності, створюють для неї

необхідні умови, а отже є пасивними, складаючи базу решти трьох

груп — активних методів.

Адміністративні методи — це методи, які реалізуються у вигляді

конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну са-

мостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладаєть-

ся на керівника, який віддає розпорядження. Ці методи широко засто-

совувались на промислових підприємствах та у сфері послуг при

командно-адміністративній системі управління економікою в нашій

країні. В умовах ринкової економіки адміністративні методи повинні замінятися іншими.

Економічні методи — це сукупність прийомів і засобів, що забезпе- чують використання об’єктивних економічних законів, закономірнос- тей та інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових ві- дносин з метою досягнення її цілей. Виконавцю встановлюються тільки цілі та загальна лінія поведінки, в межах якої він самостійно шукає найбільш прийнятні для нього шляхи їх досягнення. Ініціатива вигідна не тільки для працівника, але й для підприємства, своєчасне та якісне виконання завдань винагороджується, перш за все у вигляді грошових виплат. Таким чином в основі цих методів лежить економічна зацікав- леність працівника в результатах своєї праці.

Соціально-психологічні методи — це способи впливу на колективи людей, які базуються на використанні наукових досягнень соціальної та

загальної психології в управлінні виробництвом. Концептуально ці ме- тоди зводяться до двох основних напрямків: формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі; виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити мак- симальну самореалізацію особистості в операційному процесі.

Розробка і використання ефективних методів у виробничому та опе- раційному менеджменті включає фундаментальну інформаційну підго- товку; якісний аналіз варіантів рішень (альтернатив); об’єктивну оцінку і економічне обґрунтування рішень, які приймаються, і методів їх реа- лізації; чіткий контроль за реалізацією рішень і методів, які використо- вуються.

У виробничій сфері широко використовують такі спеціальні методи як системної орієнтації, моделювання експерименту, апробації та інші. Основний набір методів і методик, що застосовуються в операційному менеджменті, наведено в таблиці 1.1.

МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Таблиця 1.1

Галузь використання	Тип методу
1. Визначення думок	Інтерв’ю Анкетування Метод вибраних питань Експертиза
2. Аналіз ситуації	Системний аналіз Написання сценарію Метод сітьового планування Функціонально-вартісний аналіз Метод економічного аналізу
3. Оцінка рішень та ситуацій	Оцінка продукту Оцінка науково-технічного рівня виробництва
4. Методи генерування ідей	Мозкова атака Метод 635 Синектика Морфологічний аналіз Ділова гра
5. Прийняття рішень	Економіко-математичні моделі Таблиці рішень Побудова дерева рішень Порівняння альтернатив
6. Прогнозування ситуації	Експертні моделі прогнозування Екстраполяція Метод аналогій Метод Дельфи Регресивний аналіз Економетричні методи Імітаційні моделі
7. Методи наукового подання	Графічні моделі Фізичні моделі Посадові описи та інструкції
8. Методи аргументації	Презентація Проведення переговорів

Для виконання основних функцій підприємства виробничі та опера- ційні менеджери на основі розробленої разом з керівниками фірми стратегії у своїй діяльності використовують принципові положення су- часного менеджменту. Крім того, всі методи операційного менеджмен- ту реалізуються у відповідності до визначених правил та принципів. Розглянемо найбільш значимі з них.

Принципи менеджменту базуються на тому, що система управління

є соціально-економічною категорією і не повинна зводитися лише до

технічних чи технологічних аспектів, а самі принципи реалізуються у

взаємодії. Їхнє поєднання залежить від конкретних умов функціонуван-

ня системи управління.

До основних принципів менеджменту можна віднести:

• цілеспрямованість, що полягає у відповідності функцій менедж-

менту запланованим цілям виробництва (управлінський процес має бу-

ти орієнтованим на вирішення конкретних проблем, досягнення конк-

ретних цілей);

• економічність — раціональність, простота та ефективність орга-

нізації та структури управління;

• адекватність — відповідність економічних методів управління

суті відображуваних ними процесів, а також відповідність прийнятих

рішень змісту функцій персоналу кожного рівня ієрархії;

• комплексність — облік взаємодії між ієрархічними ланками по

вертикалі і горизонталі, спрямованої на забезпечення функціонуван-

ня виробництва, а також облік можливих наслідків успіху чи не-

вдачі;

• концентрованість — передбачається в двох аспектах: концентра-

ції зусиль усіх працівників на вирішенні основних завдань і концентра-

ції однорідних функцій в одному підрозділі, що усуває дублювання;

• науковість, яка повинна ґрунтуватися на досягненнях науки в га-

лузі управління виробництвом, враховувати зміни законів суспільного розвитку, а також полягати у виборі оптимального критерію при при-

йнятті та реалізації рішень;

• можливість створення мотиваційних, організаційних і матеріаль-

них умов для реалізації господарських рішень;

• доступність і планомірність контролю над ходом виробництва;

• адаптивність — гнучкість і динамічність, пристосованість сис-

теми управління до зміни параметрів роботи підприємства.

Необхідно відзначити, що процес управління допускає чітке розме-

жування відповідальності та повноважень за всіма субпідрядними сту-

пенями керівництва, а також раціональні межі дроблення структурних

підрозділів.