2. Методика проектування операційної системи виробничого підприємства

Управління операційною діяльністю підприємства повинно базуватись на визначених основних категоріях, основними з яких є кін- цеві цілі, завдання та критерії операційної діяльності. Ці критерії по- винні закладені в основі оцінки діяльності підприємства, яка, в свою чергу, є базою для прийняття управлінських рішень.

Загальний стан операційної системи на промисловому підприємстві характеризується змінами в технологічних процесах, управлінні персо-

налом, системі якості, системі забезпеченості виробництва інформаці- єю, технологічною документацією, нововведеннями, сировинними, енергетичними, аналітичними ресурсами. Об’єктивна необхідність ви- ділення операційної діяльності в окрему систему обумовлена особливо- стями сучасних умов господарювання вітчизняного підприємства. Як-

що розглядати підприємство як систему, що має свої складові, то місце операційної системи можна відобразити таким чином (рис. 5.1) [79]:

Фінанси Виробництво Маркетинг Забезпечення Управління

Рис. 5.1. Операційний трикутник

До складу операційного трикутника певним чином входять також інноваційна та екологічна системи. На виробничому підприємстві

«операційний трикутник» відіграє важливу роль, а саме виконує функ- ції забезпечення ефективного функціонування усіх підсистем системи

«підприємство»; регулювання виробничих і господарських процесів; розробка порядку перебігу процесів; контроль якості на різних етапах виробничого процесу, а також входу та виходу; проведення маркетин- гових досліджень на предмет доцільності виробництва, його якісних та кількісних характеристик.

На основі аналізу наукових і практичних досліджень з даного пи- тання можна зробити висновок, що більшість проблем підприємства ві-

дійде на задній план у випадку, коли буде приділятися увага операцій-

ній діяльності як системі, а не окремим її частинам. Проблема може

бути вирішена при ретельному плануванні усіх аспектів виробничо-

управлінської діяльності господарюючого суб’єкта. Тому застосування

спеціальної методики проектування операційної системи виробничого

підприємства з точки зору менеджменту операцій за її функціональни-

ми блоками є вкрай актуальною.

Як правило проектування операційної системи розглядають на рів-

нях проектування підприємства, продукту, виробничих процесів, поту-

жностей, іноді навіть матеріально-технічної бази. Але проектування си-

стеми управління операційної системи не зустрічається в жодній з

методик. Саме управлінська ланка є визначальною, адже від якості прийняття управлінських рішень залежить ефективність функціонуван-

ня операційної системи.

Розглянемо запропоновану Л.І. Федуловою та О.В. Декалюк мето-

дику проектування операційної системи виробничого підприємства

[79], яка схематично зображена на рисунку 5.2.

Сучасними дослідниками сьогодні приділяється увага лише проек-

туванню виробничих підрозділів і процесів виробництва, дана методика

передбачає проектування всієї операційної системи.

Г. І. Капінос, І. В. Бабій

94

Рис. 5.2. Методика проектування операційної системи виробничого підприємства

За розробленою методикою процес проектування операційної сис- теми включає такі основні етапи:

• збір аналітико-інформаційних даних;

• проектування виробів і процесів виробництва;

• проектування потужності операційної системи;

• проектування та розробка виробничих операцій;

• проектування системи управління операційною системою;

• проектування забезпечення функціонування операційної системи.

Вагомий акцент при вирішенні даної проблеми слід робити на логі-

чній послідовності виконуваних менеджером робіт при прийнятті

управлінських рішень щодо функціонування операційної системи на

кожному етапі проектування.

Збір аналітико-інформаційних даних передбачає збір оперативно-

технологічної, обліково-економічної та іншої інформації, що відобра-

жає перебіг виробничого процесу, стан систем забезпечення, якості, ви-

робничої логістики. Для вдалого проектування операційної системи в

першу чергу слід розглядати технологічну документацію, а саме марш-

рутні, операційні та операційно-інструкційні технологічні карти, які використовуються залежно від типу виробництва.

Маршрутні карти містять перелік цехів, а усередині цехів — перелік технологічних операцій із зазначенням устаткування, технологічного оснащення, розряду робіт і норм часу за кожною операцією. Вони викори- стовуються в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва, коли бу- ває їх достатньо для обробки деталей або виконання складальних операцій. Операційні карти використовуються в серійному виробництві і містять пе- релік «переходів» операцій із зазначенням устаткування для виконання операції, режимів обробки і технологічного оснащення по кожному «пере- ходу», розряду роботи, нормі часу за окремими складовими і на операцію в цілому. Операційно-інструкційні карти використовуються в масовому ви- робництві і містять більш докладні вказівки для виконання технологічних

операцій, включаючи ескізи налагоджень, способи кріплення і виміри де-

талей, організацію робочого місця.

Виходячи з того, що операційна система є системою з чітко вираже-

ними управлінськими функціями, особливу увагу слід приділяти конт-

ролю виконання технологічних операцій. Контрольні операції встанов-

люються технологами відповідно до вимог креслень і технічних умов та

фіксуються в технологічних картах. Для складних і відповідальних

операцій технічного контролю розробляються спеціальні карти з зазна-

ченням у них об’єкта контролю, місця його виконання, методу і засобів

контролю, припустимих відхилень.

Наступним джерелом збору необхідних даних є обліково-економіч-

на документація, що надається планово-економічним відділом і бухгал-

терією. Оцінка цієї документації дає можливість проаналізувати стан підприємства та його готовність (наявність необхідних ресурсів) до змін.

Поряд зі збором необхідної інформації виникає необхідність графі- чної побудови моделі організаційної структури управління операцій- ною системою, де наведені ієрархічні зв’язки та інформаційні потоки.

На ній добре видно підпорядкованість та функції, які дублюються, тоб-

то можуть бути скорочені.

Повний список робіт, що виконується в системі управління дає мо-

жливість їх логічного групування, ранжування, водночас визначаються

потреби в ресурсах і часі на виконання кожної з них. На основі цих

аналітичних даних можна визначити доцільність виконання кожної з

робіт і закріпити їх однорідні групи за конкретними підрозділами.

Для ефективної роботи операційного менеджера на даному етапі

пропонується використовувати наступну логічну послідовність прийн-

яття управлінських рішень. Спочатку здійснюється постановка цілі, по-

тім визначається потреба інформації за блоками ОС, а саме одночасно

проводиться збір інформації про хід виробничого процесу, функціону- вання системи забезпечення, систему якості, логістичну систему, сис-

тему управління. Після цього здійснюється відокремлення та оцінка оперативної інформації; відокремлення та оцінка аналітичної інформа- ції; створення єдиної бази даних (на електронних носіях); оцінка досто- вірності отриманої інформації; відсів некоректної інформації та тієї, що дублюється; формування нової бази даних; оцінка повноти отриманої інформації; внесення правок; результат.

Після збору необхідної інформації варто перейти до проектування виробів і виробничих процесів. Проектування виробів спрямоване на за- доволення потреб споживачів. При аналізі конкретних вимог споживача до виробу слід розглядати відносну значимість таких критеріїв проек- тування виробу, як вартість, якість, економічність експлуатації, елементи

розкоші, розмір, потужність, міцність, термін експлуатації, надійність в

експлуатації, вимоги до обслуговування, його простота, універсальність

використання, безпека експлуатації тощо.

Проектування виробів повинно передбачати логічну послідовність

дій операційного менеджера (прийняття управлінських рішень): обира-

ється продукт, що буде вироблятися; проводиться оцінка попиту; роз-

раховуються витрати на створення даного продукту; складається спи-

сок усіх складових (деталей) виробу; розробляється перелік усіх

функцій виробу з урахуванням запитів споживача; визначаються основні

та можливі альтернативні функції виробу; визначаються затрати альте-

рнативних функцій виробу, з яких обирається декілька з найменшими

затратами; проводиться аналіз можливого впровадження та витрат;

обирається найкращий варіант; розробляється детальний проект; ро- биться висновок про доцільність, економічність та ефективність даного продукту.

Проектування виробничого процесу, за допомогою якого буде виго- товлено спроектований виріб, передбачає визначення його етапів і часу виконання робіт. Важливо на цьому етапі приділити увагу не лише тех-

нологічним процесам, а й логістичним, контрольним та іншим допомі-

жним процесам системи «виробництво».

В.А. Василенко, Т.І. Ткаченко [30] виділяють такі критерії проекту-

вання виробничого процесу: виробнича потужність, економічна ефек-

тивність, гнучкість, продуктивність, тривалість, надійність, ремонтопридат-

ність, стандартизація та сталість результатів, безпека, промислова

санітарія, гігієна, задоволення життєвих потреб працівників. Критерій

«ремонтопридатність» доцільно застосовувати до обладнання та устат-

кування, а не до процесу.

Третій етап запропонованої методики [79] передбачає проектування

потужності операційної системи. Традиційно під потужністю розумі-

ють максимальний обсяг продукції за певний період часу.

Визначення необхідної потужності обов’язково має враховувати на-

явний попит, від точності розрахунку якого залежить точність рівня не-

обхідної потужності.

Серед існуючих методів прогнозування необхідної потужності мож-

на застосовувати методику трендового проектування. Такий вибір мож-

на пояснити тим, що процедура трендового проектування легко здійс-

нюється за допомогою пакета аналізу MS Excel. На сьогоднішній день

більшість працівників промислових підприємств обирають роботу з ці-

єю програмою, як досить просту та зручну в користуванні.

Четвертий етап даної методики передбачає проектування виробни-

чих операцій. До даного етапу відносять розробку графіка виконання

робіт, розробку календарного плану, розрахунків використання вироб- ничих ресурсів.

Проектування виробничих операцій передбачає ряд послідовних дій: формулювання цілі; розробка завдань персоналу; розбивання робіт на операції; визначення необхідного часу виконання операцій; визначення ча- су очікування та часу простою; оптимізація виконання операцій у часі; ро- зробка графіка виконання робіт; визначення якості виконання операцій; розробка календарного плану. Серед найважливіших аспектів проектуван- ня операційних систем виділяються проектування робіт і нормування пра- ці. Проектування робіт включає точне визначення змісту кожного виду робіт в організації, їх розподіл між працівниками, визначення ступеня спе- ціалізації. Нормування праці полягає у встановленні необхідних затрат робочого часу для виконання тієї чи іншої операції.

Етапи з другого по четвертий даної методики можна об’єднати в процедуру проектування матеріально-технічного об’єкта (виробничого підрозділу, цеху). Процес проектування матеріально-технічного об’єкта виробничого підприємства (підрозділу, цеху) складається з ряду логіч- но пов’язаних між собою, послідовно виконуваних завдань операційно- го менеджера, націлених на збір вихідних даних. Тут необхідно мати повну інформацію про схему планування виробничого процесу, задану продуктивність та асортимент продукції, що випускається; визначення кількості й типів виробничих ресурсів, що необхідні для забезпечення заданої продуктивності; визначення площі для кожної виробничої діль- ниці. Аналіз зв’язків між різними дільницями включає визначення їх розташування (за результатами третього і четвертого етапів виконують генеральне компонування із зазначенням усіх розмірів і місця розташу- вання кожної виробничої та допоміжної дільниці; при цьому звичайно проробляють кілька можливих варіантів). Крім того потрібно визначити точне місце кожної одиниці обладнання та інших виробничих ресурсів на кожній дільниці, а також визначити потужності елементів операцій- ної системи на рівні цеху.

Управлінська діяльність відіграє важливу роль у проектуванні опе- раційної системи і включає системи оперативного управління виробни- цтвом, якістю, матеріально-технічними запасами і технічним обслуго- вуванням, що побудовані на тих самих основних принципах. Мета усіх цих систем — забезпечення економічно ефективної реалізації цілей операційної стратегії підприємства. Будь-яка система оперативного управління підприємством включає такі основні елементи:

• керований процес або параметр технологічного процесу;

• інформаційний канал зворотного зв’язку — для виміру дійсних ре-

зультатів керованого процесу та значень параметрів технологічного

процесу;

• порівняння дійсних результатів керованого процесу та значень параме- трів технологічного процесу з розрахунковою нормою (продуктивністю);

• коригувальні дії при одержанні сигналу про відхилення ходу ви- робництва за припустимі межі;

• система планування, що задає показники контрольованого процесу.

З огляду на вищенаведене, можна зробити висновок, що управління

операційною системою виробничого підприємства реалізується в рам-

ках конкретного господарського механізму, у якому розрізняють стати-

ку (його організаційну структуру) і динаміку (процеси прийняття рі-

шень, що відбуваються).

Останнім етапом пропонованої методики є проектування забезпе-

чення функціонування операційної системи. На цьому етапі потрібно

проводити визначення потреби в ресурсах.

Дослідження свідчать, що стосовно побудови ефективної моделі пі- дсистеми забезпечення функціонування операційної системи на проми- слових підприємствах виникає ряд серйозних проблем, пов’язаних з не- досконалістю системи обліку та виконання замовлень, що надходять з робочого місця (потреба в забезпеченні необхідними ресурсами, прове- дення позапланового ремонту тощо). Тому від якості проектування цьо- го етапу буде залежати виконання принципів функціонування опера- ційної системи та її складових. Недосконале проектування підсистеми забезпечення призведе до порушення принципів ритмічності, прямото- чності, безперервності тощо. Крім того при розгляді забезпечення фун- кціонування операційної системи на рівні підприємства слід звернути увагу на механізм підбору постачальників та встановлення тісної спів- праці з ними.