Цілі та завдання операційного менеджменту
Предметом дисципліни операційний менеджмент є ви- вчення науково-обґрунтованих форм і методів управління процесами створення операційної системи і способів забезпечення її ефективного функціонування у різних режимах (нормативному, перехідному). Серед методологічних основ вивчення курсу «Операційний менеджмент» мо- жливо виділити дві основні концепції:
системний підхід, що базується на загальній теорії систем;
теорія життєвого циклу.
Системний підхід передбачає дослідження усіх складових операцій- ного менеджменту у взаємозв’язку і взаємовпливі з метою розуміння їх
структури, організації, виявлення закономірностей розвитку та вдоско- налення методів управління.
В основу системного підходу як методу наукового дослідження по- кладено поняття системи. Під системою розуміється сукупність взає- мопов’язаних в єдине ціле елементів, направлених на досягнення конк- ретної мети. Елемент системи — це об’єкт, явище або процес, який є частиною цілого і який при такому розгляді не треба роз’єднувати на складові частини.
Теорія життєвого циклу ґрунтується на уявленні про те, що кожний об’єкт (продукт, система тощо) проходить у своєму розвитку ряд ета- пів, при чому деякі з них повторюються неодноразово. Склад і послідо-
вність етапів життєвого циклу визначається особливостями самого
об’єкту та характером зовнішніх умов.
Основною метою функціонування операційної системи є забезпе-
чення чіткого виконання плану випуску продукції або на дання послуг
встановленої якості за кількістю кожної номенклатури і в заданий час
на основі раціонального використання виробничих ресурсів, а також за
допомогою виявлення і мобілізації внутрішніх резервів. Реалізація вка-
заної цілі потребує чіткого визначення колективам підрозділів конкрет-
них завдань і заходів для їх виконання. До складу конкретних завдань,
що вирішуються в рамках поточного функціонування операційної сис-
теми відносяться:
комплектне і рівномірне виконання виробничої програми з до- триманням термінів відправки продукції споживачам;
повне і раціональне використання засобів виробництва і трудо- вих ресурсів;
ефективне застосування оборотних засобів виробництва;
розвиток сучасних форм організації виробництва;
підтримання гнучкості у виробничій діяльності, що дає змогу
ефективно адаптуватися до коливань зовнішнього середовища;
забезпечення оптимального рівня матеріально-технічних запасів, обсягу виробництва та зайнятості відповідно до рівня обсягу продажів.
Процес реалізації операційного менеджменту
Управління виробництвом можна розглядати як управління об’єктами або процесами, що виготовляють товари або надають послу- ги. Таке розширення меж дозволяє розглядати операційний менедж- мент більш широко, стосовно до управління будь-якою роботою і про- цесом. Крім виробництва теорію управління доцільно застосовувати і для сфери послуг, громадського харчування, охорони здоров’я насе- лення, у туризмі, банківській справі, торгівлі, транспорті, готельному господарстві тощо.
Операції являють собою будь-яку продуктивну діяльність як власне виробництво, так і будь-яку іншу, пов’язану з творчим процесом.
Операційний менеджмент покликаний забезпечити ефективне і ра- ціональне ведення продуктивної діяльності як у сфері виробництва, так і будь-якій іншій, пов’язаній з сервісом. Через це всіх менеджерів доці- льно вважати операційними менеджерами, поскільки вони повинні та- ким чином управляти своїми підрозділами, щоб ті працювали ефектив- но та раціонально, незалежно від своєї функції. Крім того, операції є основою будь-якого виробничого підприємства або підприємства у сфері послуг, і якщо операційна функція не буде виконуватися ефекти- вно, то і вся організація в цілому не зможе досягти успіху. Таким чи-
ном, знання принципів операційного менеджменту не тільки допоможе
керівництву працювати більш ефективно, але й дозволить краще усві-
домити принципи діяльності всієї організації.
Організація не зможе вдержати за собою лідерство на ринку без ра-
ціонально організованої операційної функції, поскільки вона програє в
оперативності доставки, ціні та якості. Основне призначення підприєм-
ства характеризується ланцюжком «виробництво — потреби спожива-
ча», який можна представити у вигляді схеми на рис. 1.4.
Попит
Виробнича система
Продукція
(чи послуги)
Потреби споживачів
Рис. 1.4. Ланцюжок «виробництво — потреби споживача»
Стратегія підприємства полягає в тому, щоб за допомогою опера- ційної функції надавати продукти або послуги для задоволення основ- них потреб споживачів. Стратегічним рішенням є визначення того, які саме потреби буде задовольняти підприємство.
До найбільш важливих стратегічних рішень в галузі виробничої діяльності відносяться рішення про те, як, коли і де виготовляти
продукти і надавати послуги. Виробничий процес доцільно вибирати
після ретельного визначення потреб споживачів і вибору самого
продукту або послуги.
Весь ланцюжок виробництва можна розбити на наступні стадії:
конструювання (проектування, планування) продукту;
видобуток сировини;
виробництво (перетворення сировини в комплектуючі частини);
складання (об’єднання комплектуючих у готовий продукт);
розподіл (відправлення готового продукту оптовикам, роздріб-
ним торговцям чи кінцевим споживачам).
Виконання окремих стадій може бути передоручене за контрактом. Що
буде центральною частиною бізнесу і як буде здійснюватись вертикальна інтеграція визначається корпоративною політикою підприємства.
На користь інтеграції говорять наступні аргументи. Все підпорядко- вано централізованому контролю, при застосування якого підвищують- ся надійність і швидкість реагування системи. Поряд з цим часто керо- вана централізовано організація стає надто забюрократизованою для ефективного управління; відсутність конкуренції на функціональному рівні може приводити до погіршення якості виконання робіт. Субпідря- дники теж зацікавлені в прибутку, тому з великою долею імовірності можна припустити, що робота з ними обійдеться дорожче. Таким чи- ном, інтеграція повинна вести до зменшення витрат.
Поряд з цим, концентрація на основній суті бізнесу і передача дру- горядних аспектів субпідрядникам підвищує ефективність, дозволяючи
керівництву і працівникам займатися найбільш важливими елементами
і не витрачати зусилля та досвід на незначні аспекти діяльності.
Таким чином, виробнича кооперація або інтеграція на підприємстві
повинні обиратися керівництвом виходячи з доцільності їх застосуван-
ня та підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.
На рис. 1.5 показане місце виробничих елементів в організаційній
структурі компанії сфери матеріального виробництва.
У підприємства, що працює в сфері матеріального виробництва,
як правило, уся виробнича діяльність групується таким чином, щоб
продукція виготовлялася в тому самому підрозділі, а в сервісних фі-
рмах її елементи розкидані по всій організаційній структурі. Так, на-
приклад, складання графіків попередніх замовлень квитків в авіако-
мпанії є частиною виробничого процесу майбутньої повітряної по- дорожі, навіть, незважаючи на те, що ця операція виконується не ви- робничим підрозділом. Це ще більш очевидно у випадку банків, у яких часто бувають відділи «наявних» банківських операцій і відді- ли операцій з обробки чеків.
Маркетинг
Виробничий менеджер
Фінанси
Збут Реклама
Продаж
Закупки Контроль
Повернення витрат Кредити
Управління фондами
Пробні операції
Виробництво Забезпечення
якості
Інструментальна обробка Виготовлення Складання
Джерела фінансування
Потреби в інвестиціях
Рис.
1.5.
Місце
виробничих
елементів
в
організаційній
структурі
компанії
(фрагмент)
Операційний менеджер у процесі своєї трудової діяльності може ви- рішувати різноманітні завдання щодо розміщення, планування підпри- ємств і робочих площ, розподілу ресурсів і послідовності їхнього вико- ристання, вибору устаткування, його експлуатації, поточного ремонту, модернізації, заміни, проектування технологічного процесу і контролю його ходу, вибору методів робіт і їхнього проектування, контролю яко- сті робіт і продукції та багато інших.
В загальному вигляді суть управління виробництвом полягає в наступному: розробка і реалізація загальної стратегії та напрямків виробничої діяльності організації; розробка та впровадження вироб- ничої системи, включаючи розробку виробничого процесу, рішення про місце розташування виробничих потужностей, проектування пі- дприємств; планування та контроль поточного функціонування сис- теми. В цілому, виробнича система може бути також представлена і ланцюжком «затрати — переробка — випуск», який повинен відпо- відати критеріям планування, аналізу, контролю, регулювання, ко- ординації та інших функцій менеджменту, що забезпечує ефективне управління виробництвом [30].