Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оперативный менеджмент.Базовый учебник.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆
      1. Нормативні матеріали для нормування праці

Нормативні матеріали для нормування праці — це рег- ламентовані параметри режимів роботи обладнання, затрат праці та ча- су перерв в роботі, що встановлюються залежно від різних виробничих факторів і призначаються для багатократного використання при проек- туванні конкретних норм праці на виробничі роботи.

Нормативні матеріали з праці класифікуються за складом, сферою застосування, категоріями працівників, формою представлення, сту- пенем укрупнення.

За складом величин, які регламентуються, розрізняють нормативи

режимів роботи обладнання, часу, чисельності, обслуговування, чисе-

льності підлеглих працівників, співвідношень чисельності різних кате-

горій працюючих.

За сферою застосування нормативні матеріали класифікуються на

міжгалузеві, галузеві та місцеві.

За категоріями працівників нормативні матеріали диференціюють

відповідно до класифікації робітників і службовців підприємства, а та-

кож відповідно до застосовуваних методів нормування праці.

Для робітників основних і допоміжних цехів, що безпосередньо

приймають участь у випуску продукції, застосовують прямий метод

нормування на основі нормативів часу. Для робітників, зайнятих обслу- говуванням обладнання і робочих місць (слюсарів-ремонтників, комір-

ників, електриків) застосовують непрямий метод нормування на основі розробки та використання нормативів чисельності та обслуговування.

За ступенем укрупнення нормативи часу поділяються на диференці- йовані та укрупнені. До диференційованих відносять нормативи часу, які розробляються на виконання окремих трудових рухів, дій та прийо-

мів. Диференційовані нормативи часу на виконання трудових рухів на- зивають також мікроелементними нормативами. Диференційовані нор- мативи часу використовують при проектуванні норм в умовах масового і багатосерійного виробництва, а також для розробки укрупнених нор- мативів.

До укрупнених відносять нормативи часу, які розробляються на ви- конання комплексу трудових прийомів. Вони призначаються для вста-

новлення норм в умовах середньосерійного, дрібносерійного і одинич- ного виробництва.

      1. Класифікація затрат часу

При розрахунках норм праці встановлюються затрати ро- бочого часу: підготовчо-заключного, оперативного, обслуговування ро- бочого місця, на відпочинок та особисті потреби та регламентовані (нормовані) перерви.

Підготовчо-заключним називається час, який витрачається на під- готовку до виконання заданої роботи і дії, які пов’язанні з її закінчен- ням: одержання інструменту, приладів, технологічної та планово- облікової документації; ознайомлення з роботою; інструктаж; установ- лення приладів та інструментів; налагодження обладнання; зняття при- ладів та інструменту після виконання роботи; здача приладів, інструме- нтів, документації. Підготовчо-заключний час витрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від її обсягу.

Оперативним називається час, який витрачається на зміну форми,

розмірів, властивостей предметів праці, а також на виконання допоміж-

них дій, необхідних для здійснення цих змін. Він розподіляється на ос-

новний та допоміжний.

Основний (технологічний) час витрачається на цілеспрямовану змі-

ну предмета праці (його розмірів, форми, властивостей, складу, стану і

положення).

Допоміжний — це час, протягом якого здійснюється завантаження

сировини, заготовок, зняття готової продукції, управління облад-

нанням, зміна режимів його роботи, контроль за ходом технологічного

процесу та якістю продукції.

Часом обслуговування робочого місця називається час, який витра- чається робітником на догляд за обладнанням і підтримання робочого

місця в нормальному стані. Час обслуговування робочого місця поділя- ється на технічний та організаційний.

Час технічного обслуговування робочого місця витрачається на до- гляд за обладнанням при виконанні конкретної роботи (час на заміну зно- шеного інструменту, підналадку обладнання, прибирання стружки тощо).

Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за ро- бочим місцем, пов’язаний з виконанням роботи протягом всієї зміни (затрати часу на розкладання на початку і прибирання в кінці робочої зміни інструменту, на чищення і змащування обладнання).

Час регламентованих перерв включає час на відпочинок і особисті потреби та час перерв з організаційно-технічних причин.

Час на відпочинок і особисті потреби встановлюється для підтри-

мання нормальної працездатності та для особистої гігієни. Тривалість

перерв на відпочинок залежить від умов праці.

Час регламентованих (нормованих) перерв з організаційно-

технічних причин об’єктивно обумовлений характером взаємодії робіт-

ників та обладнання.

Час нерегламентованих перерв включає простої обладнання і робі-

тників, які пов’язані з порушеннями встановленої технології та органі-

зації виробництва (неподача енергії, відсутність заготовок, креслень,

інструменту, час перерв через порушення трудової дисципліни). Ці пе-

рерви не включаються до норми часу.

При встановленні норм праці та аналізі затрат робочого часу останні поділяються на нормовані та ненормовані. До перших відно-

сяться необхідні для даних конкретних умов величини затрат основ- ного, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на ві- дпочинок та особисті потреби, регламентованих перерв з організа- ційно-технічних причин, підготовчо-заключного часу. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції носить назву штуч- но-калькуляційного часу tшт.к:

tшт.к = tшт + Тпз/n = to + tд + tоб + tвоп + tпот + tпз ,

де tшт — штучний час;

Тпз — підготовчо-заключний час на партію предметів праці;

n — розмір партії;

tо — основний час;

tд — допоміжний час;

tоб — час обслуговування робочого місця;

tвоп — час на відпочинок і особисті потреби;

tпот — час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

tпз — підготовчо-заключний час на одиницю продукції.

Оскільки в формулі штучно-калькуляційного часу є складові, які не

повторюються з кожною одиницею продукції (наприклад, tоб, tвоп), ве- личина штучно-калькуляційного часу (tшт.к) визначає середні затрати нормованого часу, які припадають на одиницю продукції при даній опе- рації.