Склад основних ресурсів як вхідних факторів операційної діяльності
Рішення з виробництва приймаються в контексті загально- го функціонування підприємства залежно від його місця і ролі на ринку та ухваленої стратегії.
Стратегія ґрунтується на місії підприємства на ринку і відображає, як саме підприємство планує використовувати всі свої ресурси та фун-
кції з метою забезпечення конкурентної переваги.
Операційна стратегія визначає спосіб і рівень використання виробничої
потужності, що сприяють реалізації стратегії підприємства. Маркетингова
стратегія відображає, за допомогою яких конкретних методів здійснюва-
тиметься збут товарів і послуг, а фінансова стратегія визначає найефектив- ніші варіанти використання фінансових ресурсів підприємства [47].
Як зазначалося в попередніх розділах, основою операційного менедж- менту є управління операційними системами. Такі системи використову- ють операційні ресурси підприємства для перетворення фактора виробни- цтва («входу») у вибрану ним продукцію або послугу («вихід»). «Вхід»
може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукці-
єю, одержаною з іншої операційної системи. Як видно на рис. 4.1 опера-
ційні ресурси включають п’ять основних елементів, які одержали назву
5Ps операційного менеджменту (5Ps of operational management) від наступ-
них англійських слів: персонал (People), заводи (Plants), матеріали та ком-
плектучі вироби (Parts), процеси (Processes), системи планування та управ-
ління (Planning and Control Systems). Персонал — це робоча сила,
безпосередньо або непрямо зайнята у виробництві продукції або послуг.
Заводи — це фабрики, виробничі та сервісні підрозділи компанії, на яких
виготовляється продукція або надаються послуги. Матеріали і комплек-
туючі проходять перетворення у виробничій системі. Процеси охоплюють
устаткування і етапи виробництва продукції та послуг. Системи плануван- ня та управління — це процедури та інформація, що використовуються
менеджерами
в
процесі
експлуатації
операційної
системи
[83].
Місце на ринку
Корпоративна стратегія
Фінансова стратегія
Операційна стратегія
Маркетингова стратегія
Операційний менеджмент
Вхід
Персонал Заводи Комплектуючі
Системи планування та управління
Процеси
Вихід
Операційна система
Рис. 4.1. Модель операційної системи в загальній структурі промислового підприємства
У процесі виробництва сировина, матеріали змінюють (трансфор- мують) свій стан і перетворюються на продукт, необхідний людині. Операційний процес здійснюється одним чи групою працівників і скла- дається із сукупності технологічно пов’язаних між собою операцій, об’єднаних єдністю кінцевої продукції. Процес включає робочі опера- ції, що становлять організаційно неподільні повторювані однорідні елементи цього процесу [47]. Зовнішньою ознакою операції є незмін- ність складу виконавців, предметів і знарядь праці. Кожна операція по- діляється на дрібніші елементи, названі робочими прийомами, які, у свою чергу, складаються з робочих рухів.
Виробниче перетворення може мати наступний характер.
Фізичне перетворення як результат виробничого процесу.
Зміна місця розташування як результат транспортування.
Обмін як результат роздрібної торгової операції.
Складське зберігання як результат складського обслуговування.
Фізіологічне перетворення як результат медичного обслуговування.
Інформаційне перетворення як послуга телекомунікації.
Поза сумнівом, перераховані вище перетворення не є взаємовиклю- чними. Так наприклад, супермаркет одночасно дозволяє покупцю 1) порі-
внювати ціни та якість пропонованих товарів (інформаційне перетво- рення), 2) зберігати певні товари на складі до тих пір, поки в них не виникне необхідність (складування), і 3) продавати товари (обмін) [83].
Таким чином, можна зробити наступне визначення: ресурси — це керовані фактори виробництва, що наділені вартісними властивостя- ми і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення фун- кціонування і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запла- нованих результатів [30].
Щодо виміру ресурсів використовують такі поняття:
«Вузьке місце» або «недостатній ресурс» — будь-який ресурс, по-
тужність (пропускна здатність) якого менше, ніж потреба в ньому. Це обмеження в межах системи, яке лімітує засоби в системі. Недостатнім
ресурсом може бути верстат, малокваліфікований персонал або неспе- ціалізований інструмент.
«Надлишковий ресурс» — будь-який ресурс, потужність якого пере- вищує потребу в ньому, тобто такий ресурс не може працювати безпе- рервно, оскільки в цьому випадку буде вироблений більший обсяг про- дукції (надано послуг), ніж потрібно.
«Ресурс обмеженої потужності» — ресурс, завантаження якого практично відповідає його потужності. Він може стати недостатнім ре- сурсом при умові нечіткого планування його роботи.
На підприємстві управляють не тільки розглянутими вище ресурса- ми і процесами. Досягти мети можливо лише при реалізації випущеної
продукції або шляхом надання послуг. А це пов’язано із зовнішнім се- редовищем, яке є споживачем продукту, що випускається, і джерелом постачання ресурсів. Адже зовнішнє середовище є не тільки джерелом загроз, але й можливостей. Інакше кажучи, менеджмент не обмежується управлінням ресурсами, виробництвом, але й підприємством в цілому. Це поняття пов’язане отримання прибутку, тобто, досягненням мети підп- риємства [30]. Оскільки ми розглядаємо операційну систему як об’єкт ситуаційного управління, нас, в першу чергу, повинна цікавити відпо- відь на запитання про те, які можливості ми маємо в даний час і які мо- жливості ми повинні мати в перспективі для забезпечення конкуренто- спроможності підприємства.
Розглядаючи операційну діяльність, необхідно зазначити відміннос- ті між процесами виробництва продукції та надання послуг на підпри- ємствах і в організаціях. Основна відмінність полягає в тому, що процес надання послуг характеризується не наявною властивістю, тоді як про- дукція є фізичним результатом конкретної виробничої операції. Образ- но виражаючись, послуга — це те, що «падаючи на ногу, не заподіює болю». Інші відмінності полягають в тому, що в процесі надання послуг часто дуже важливим чинником є вдале розташування сервісних при- міщень, а також те, що в ньому нерідко беруть участь самі споживачі, чого практично не відбувається в процесі виробництва продукції. Проте дане твердження також не слід сприймати однозначно. Так наприклад, виробники нерідко надають послуги у вигляді сервісного обслугову- вання продукції, що випускається ними; багато підприємств сфери об- слуговування часто проводять фізичну продукцію, яку пропонують сво- їм клієнтам, або самі в процесі надання послуг споживають які-небудь матеріали. Досить пригадати компанію McDonald’s. Вона виробляє продукцію, але, оскільки ця продукція пропонується так, щоб вона забезпечувала певний контакт із споживачами і тим самим завершувала процес обслуговування, то дана фірма відноситься до підприємств сфе- ри послуг.
Далі, якщо розглядати питання з погляду операцій, то слід зазначи- ти, що в процесі споживання більшості послуг, на відміну від спожи- вання матеріальної продукції, клієнти знаходяться безпосередньо на мі- сці їх надання: у залі ресторану, в хірургічній операційній, в купе потягу і т.д. (залежно від галузі). Крім того, існує також немало сфер, в яких матеріальні «входи» і «виходи» задіяні неявно, приховано. Так на- приклад, крупні авіакомпанії, банки і страхові компанії, як правило, утримують великі допоміжні офіси, що забезпечують контакт з клієнтами. В ході роботи таких офісів проводиться обробка документів та інформації (квитків, чеків, скарг і т.д.), а отже, і процес управління ними багато в чо- му співпадає з процесом управління якою-небудь фабрикою [83].