2. Зміст оперативного управління виробництвом

Оперативне управління виробництвом має на меті за- безпечення чіткого виконання заданого плану випуску продукції за кі- лькістю кожної номенклатури і в заданий час на основі раціонального використання виробничих ресурсів, а також за допомогою виявлення та мобілізації внутрішніх виробничих резервів.

Для реалізації мети підсистема оперативного управління виробниц- твом вирішує такі завдання:

• комплектне та рівномірне виконання виробничої програми з до- триманням терміну відправки продукції споживачам;

• повне і раціональне використання засобів виробництва і трудо- вих ресурсів;

• ефективне застосування оборотних засобів виробництва;

• розвиток передових форм організації виробництва;

• підтримання гнучкості у виробничій діяльності до коливань зов-

нішнього середовища;

• забезпечення стабільного рівня матеріально-технічних запасів,

обсягу виробництва і зайнятості відповідно до рівня обсягу продажів.

Мета і завдання її реалізації формують зміст діяльності (функції)

підсистеми оперативного управління виробництвом:

• виробниче планування як процес вибору лінії поведінки об’єкта

управління для досягнення даної мети через розроблення графіків про-

цесу виробництва з визначенням місця і часу виготовлення продукції;

• виробниче управління як процес прийняття рішень щодо визна- чення послідовності робіт та забезпечення виробничих графіків роботи;

• облік фактичного ходу виробництва як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об’єкта;

• регулювання ходу виробництва як процес локалізації наслідків ві- дхилень і забезпечення своєчасного виконання основних завдань функ- ціонування виробничих систем.

Іншими словами, можна сказати, що зміст оперативного управління виробництвом полягає:

• у визначенні місця (цех, дільниця, робоче місце) і часу (квартал,

місяць, декада, зміна) виготовлення виробів;

• в обліку фактичного часу виробничого процесу;

• у встановленні відхилень від раніше наміченого плану;

• у регулюванні ходу виробництва для ліквідації наслідків відхи-

лень і забезпеченні своєчасного виконання основних завдань оператив-

ного управління.

Оперативне управління виробництвом являє собою складну органі-

заційно-планову систему, до складу якої входять такі підсистеми: фун-

кціональна, поелементна, організаційна.

Функціональна підсистема визначає коло функцій, які має викону-

вати система оперативного управління виробництвом у межах певного

часу на рівні підприємства.

Поелементна підсистема характеризує основні елементи системи

оперативного управління: склад та кваліфікацію управлінського персо-

налу; математичне забезпечення завдань планування виробництва; склад та величину комплексу технічних засобів; склад календарно-

планових нормативів; планово-облікові одиниці; склад і зміст планово- облікової документації; характер і напруженість інформаційних потоків.

Організаційна підсистема характеризує побудову системи операти- вного управління: на рівні підприємства — виробничо-диспетчерський відділ; на рівні цеху — виробничо-диспетчерське бюро; на рівні вироб- ничої дільниці — планово-управлінський персонал.

Оперативно-календарне планування здійснюється у три послідовні етапи: об’ємне, календарне, оперативне.

Об’ємне планування полягає у рівномірному розподілі виробничої програми заводу в об’ємному (трудовому) і натуральному виразі між цехами і дільницями.

Календарне планування — це продовження і розвиток об’ємного планування. Об’єкт планування — окремі вироби, вузли, деталі, детале- операції. Його виконують на основі календарно-планових нормативів.

Етап оперативного планування передбачає визначення в остаточній формі переліку відповідних назв робіт по всіх робочих місцях і завдань конкретним виконавцям на кожну зміну.

Завершальною стадією оперативного планування є змінно-добове

планування, найоперативніша форма планового керівництва. Змінно-

добові плани конкретизують завдання на добу.

Оперативне планування здійснюється як у загальнозаводському ма-

сштабі, так і в рамках окремих цехів, унаслідок чого виділяють міжце-

хове та внутрішньоцехове планування.

Міжцехове оперативне планування — це встановлення цехам взає-

моузгоджених виробничих завдань і забезпечення їх виконання.

У функції внутрішньоцехового планування входить організація ви-

конання виробничих завдань, встановлених для цеху, через їх деталіза-

цію та доведення до виробничих дільниць і окремих робочих місць.

Оперативне планування пов’язане з первинним обліком виготовлен- ня продукції та рухом виробничого процесу. У процесі виконання пла-

ну треба постійно здійснювати оперативний облік, контроль і поточне оперативне регулювання ходу виробництва.

Оперативний облік необхідний для координації і регулювання робо- ти виробничих підрозділів, запобігання та усунення можливих відхи- лень від графіків для рівномірного і комплексного виконання плану.

Регулювання ходу виробництва полягає в усуненні відхилень від плану, ліквідації збою та відновлення ходу виробничого процесу згідно з календарним графіком.

Централізований оперативний контроль і оперативне регулювання ходу виробництва має назву диспетчерування.

Диспетчерування передбачає неперервність нагляду і контролю за ходом виробництва на основі точної інформації про фактичне виконання

планів-графіків змінно-добових завдань і про всі відхилення від плану.

Загальні вимоги до системи оперативного управління:

• наукова обґрунтованість системи оперативного управління виро-

бництвом передбачає обґрунтованість вибору елементів системи (пла-

ново-облікових одиниць і періодів); вибір і розрахунок календарно-

планових нормативів; побудову об’ємних і оперативно-календарних

планів; системи контролю і регулювання виробництва; достовірність

вихідних даних;

• оптимальність управлінських рішень — це вибір із множини та-

ких рішень, які забезпечують мінімум чи максимум цільової функції

при обмеженні на ресурси. Показниками оптимальності можуть бути:

рівномірність завантаження підрозділів (робочих місць), тривалість ви- робничого циклу, величина незавершеного виробництва;

• точність управлінських рішень — це ступінь відхилення фактич- них показників і параметрів виробництва від раніше прийнятих. Чим менше таких відхилень, тим вищі точність, стабільність і надійність ро- боти виробничих підрозділів.

Оперативність управлінських рішень — це своєчасність передачі

початкової інформації про хід виробництва, швидке її опрацювання,

своєчасне прийняття необхідних рішень і вплив на хід виробництва.