- •Операційний менеджмент
- •Рекомендовано
- •Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту
- •Сутність, сфера та організація виробничої діяльності людей. Взаємозв’язок функції організації з управлінням
- •Поняття операційного менеджменту та еволюція його розвитку
- •Цілі та завдання операційного менеджменту
- •Процес реалізації операційного менеджменту
- •Функції, методи і принципи операційного менеджменту
- •Операційна стратегія
- •Загальна характеристика змісту операційної стратегії підприємства
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Сутність операційної стратегії
- •Операційні пріоритети
- •Робочі рамки операційної стратегії у виробництві
- •Формування стратегії виробництва товару
- •Особливості сфери послуг, що впливають на операційну стратегію
- •Розробка стратегії процесу
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Операційна система організації
- •Системний підхід в управлінні операційною системою
- •Операційна система як об’єкт управління
- •Ієрархія системи
- •Особливості операційних (виробничих) систем
- •Типологія операційних систем
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Операційна діяльність:
- •Поняття операційної діяльності підприємства
- •Склад основних ресурсів як вхідних факторів операційної діяльності
- •Операційний (виробничий) процес організації, як основа функціонування та розвитку операційної системи
- •Основні принципи організації виробничих процесів
- •Організація виробничого процесу в просторі та часі
- •Організаційно-технічний рівень виробництва
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Управління процесом проектування операційної системи
- •Основи проектування операційної системи
- •Передумови проектування операційної системи
- •Методика проектування операційної системи виробничого підприємства
- •Основні етапи процесу проектування продукту
- •Управління якістю при проектуванні виробу
- •Вартісний аналіз та його етапи
- •5.1.6. Проектування процесу виробництва продукції чи надання послуг
- •5.1.7. Критерії та методи розташування виробничих об’єктів
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Організація виробничого та обслуговуючого процесів на підприємствах
- •Структура і принципи організації потокового виробництва
- •Сучасні проблеми розвитку потокового виробництва
- •Особливості створення та експлуатації гнучких виробничих систем
- •Організація обслуговуючих підрозділів підприємства
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Управління поточним функціонуванням операційної системи
- •Оперативне управління виробництвом
- •Системи планування операційної діяльності
- •Зміст оперативного управління виробництвом
- •Організація диспетчеризації виробництва
- •Види систем оперативного управління виробництвом
- •1) Переробна система –
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Управління матеріально-технічним забезпеченням
- •Зміст, види, функції запасів
- •«Витягуюча» та «виштовхуюча» системи оперативного управління
- •Системи управління запасами та їх основні види
- •Системи управління запасами при незалежному попиті
- •Управління запасами при залежному попиті
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Управління трудовими процесами та нормування праці
- •Сутність і завдання організації та нормування праці
- •Основні види норм праці
- •Методи нормування праці
- •Нормативні матеріали для нормування праці
- •Класифікація затрат часу
- •Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів і затрат робочого часу
- •Мікроелементне нормування.
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Управління проектами
- •Сутність проектного підходу до управління організацією
- •Планування проектів. Поопераційний перелік робіт
- •Методи сітьового планування: переваги та недоліки
- •Визначити час і грошові витрати, що відносяться до кожної роботи;
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Основи менеджменту якості
- •Проблема якості продукції на сучасному етапі
- •Стислий огляд виникнення і розвитку управління якістю
- •Поняття, значення та фактори забезпечення якості товарів
- •Основні підходи щодо управління якістю
- •Поняття системи якості
- •Організаційно-методичні основи сучасних систем управління якістю
- •Основні засади концепції загального менеджменту якості
- •Безперервне вдосконалення виробництва і діяльності у сфері якості.
- •Безперервне підвищення компетентності працівників організації.
- •Оптимізація співвідношення в тріаді «якість — витрати — час».
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Управління результативністю операційної діяльності
- •Продуктивність операційної діяльності
- •Показники результативності функціонування операційних систем
- •Моделювання процесу управління продуктивністю операційної системи
- •Шляхи підвищення продуктивності операційної системи
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Методичні рекомендації
- •Вироблення ефективних технічних навичок операційних менеджерів
- •Взаємозв’язок «вхід — перетворення — вихід» у типових операційних системах
- •Формування операційної стратегії підприємства
- •Операційна система як об’єкт управління. Моделювання операційної системи організації
- •10.4 Організація операційного процесу у просторі й часі. Визначення тривалості операційного циклу підприємства
- •Приклад 6.
- •Проектування виробничих потужностей
- •Проектування та місце розташування підприємства
- •Розміщення обладнання для робочих місць потокового виробництва
- •Норми часу
- •Розрахунок основних параметрів конвеєра зведено в табл. 10.14.
- •Розрахунок основних параметрів конвеєра
- •Агрегатне (сукупне) планування
- •10.9 Управлінські рішення в сфері управління ма- теріальними ресурсами та запасами
- •Розрахунок параметрів системи з фіксованим розміром замовлення
- •Хронометраж
- •Методи сітьового планування. Техніка управління проектами методом критичного шляху (срм)
- •Резерви часу події визначаються різницею між пізнім і раннім
- •Тривалість критичного шляху тLкр відповідає ранньому або пізньо-
- •Створення робочих графіків за допомогою діаграм г.Гантта
- •Показники якості та методи їх оцінки
- •Показники результативності функціонування операційних систем
- •Розраховується приріст прибутку підприємства (різниця «вихо-
- •Навчальні та тестові завдання за темами курсу
- •Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту
- •Як слід розуміти термін «операційний менеджмент»?
- •2. Чим визначається роль операційного менеджменту як різно- виду функціонального менеджменту?
- •8. У чому полягає відмінність між поняттями операційного та
- •9. Які з перелічених є основними принципами раціональної органі-
- •10. Які знання, вміння та навики мають бути притаманні опе-
- •Операційна стратегія як основа проектування операційної системи
- •1. Яке з перелічених стратегічних рішень вирішується в межах операційного менеджменту?
- •2. У якій послідовності розробляється операційна стратегія?
- •3. Основною метою стратегії товару вважається:
- •4. У чому проявляється вплив життєвого циклу товару на опе-
- •1. Що таке операційна система організації?
- •3. В операційному менеджменті операційна система є:
- •3. У чому полягає сутність операційної функції?
- •8. Яка підсистема здійснює функцію перетворення вхідних за- тратних ресурсів (енергія, інформація, капітал, матеріали, праця) на вихідні прибуткові результати (товари, послуги)?
- •9. Що з перерахованого є основними етапами життєвого циклу операційної системи?
- •10. За якої операційної системи забезпечується найкраще вико- ристання обладнання і матеріалів, найвищий рівень продуктивно- сті праці, найнижча собівартість продукції?
- •11.4. Операційна діяльність: ресурси, процеси та результати
- •Тривалість циклів простих процесів
- •Яке з положень відповідає характеристиці операційного циклу?
- •2. Які з принципів належать до принципів організації операцій-
- •Що є метою проектування операційної системи?
- •2. Сутність процесу проектування операційної системи полягає
- •3. Які критерії беруться до уваги при проектуванні виробів?
- •1. За ознакою часового горизонту планування розрізняють таки види планів:
- •2. Що є метою агрегованого планування виробництва?
- •3. Що таке оперативне управління в контексті операційного ме-
- •4. Які проблеми вирішуються у ході оперативного управління
- •5. Яке з визначень найбільш об’єктивно відображає зміст диспе-
- •6. Яка відповідь дає адекватне уявлення про алгоритм процесу
- •1. Процес планування проектів — це процес:
- •6. Сітьова модель — це:
- •11. Яку властивість технічного об’єкта характеризують показ- ники безвідмовності?
- •Управління результативністю операційної діяльності
- •1. До шляхів підвищення технічного рівня виробництва не нале- жать:
- •2. До удосконалення управління організації виробництва та праці не відносять:
- •3. Продуктивність підприємства — це:
- •4. Цикл продуктивності — це:
- •9. Удосконалення операційної діяльності можливе через:
- •10. Результативність функціонування виробничих систем хара-
- •Нормативно-правові документи
- •Монографії, підручники та періодичні видання
- •Курочкин а. С. Операционный менеджмент — к. : мауп, 2000. — 144 с.
Системи управління запасами при незалежному попиті
При організації управління товарно-матеріальними запа- сами дуже важливо розуміти різницю між залежним та незалежним по- питом. Ця різниця між залежним і незалежним попитом (Independent/ Dependent Demand) полягає в наступному. Коли ми говоримо про неза- лежний попит, йдеться про потреби в різних виробах, які не залежать один від одного. Наприклад, робоча станція може випускати безліч де- талей, не пов’язаних між собою, але таких, що задовольняють вимогам деякої «зовнішньої потреби». Коли ж ми говоримо про залежний попит, то потреба в якомусь одному виробі виступає безпосереднім наслідком потреби в іншому виробі — зазвичай виробі вищого рівня, частиною якого він є [83].
З концептуальної точки зору, визначення залежної потреби являє
собою відносно просту розрахункову задачу. Необхідну кількість виро-
бів з залежним попитом можна визначити доволі просто, базуючись на
кількості цих виробів в кожному виробі більш високого рівня. Якщо,
наприклад, автомобільна компанія планує випускати 500 автомобілів на
день, тоді абсолютно очевидно, що для цього їй знадобиться 2000 коліс
та шин (плюс запасні). Необхідна кількість коліс та шин залежить від обсягу випускаємої продукції. В той же час потреба в автомобі- лях незалежна — вона визначається багатьма факторами, зовнішні- ми відносно даної автомобільної компанії (автомобіль не є частиною іншої продукції і потреба в автомобілях не пов’язана з потребою в інших продуктах).
Для визначення кількості незалежних виробів, які необхідно вигото-
вити, фірми зазвичай використовують послуги своїх відділів збуту та
дослідження ринку. Ці відділи використовують ряд методів, зокрема
опитування споживачів, методи прогнозування, визначення економіч-
них та соціологічних тенденцій. Поскільки незалежний попит є величи-
ною невизначеною, в запас необхідно включати додаткові вироби. Роз-
глянемо моделі для визначення кількості виробів, які необхідно
замовити, а також кількості додаткових виробів, які необхідні для гара-
нтування визначеного рівня обслуговування.
Система управління запасами реалізує організаційну структуру і по-
точну політику, що забезпечують підтримку запасу виробів і ефективне
управління ним. За допомогою цієї системи здійснюється розробка графіків розміщення замовлень, розміщення замовлень і отримання ма-
теріалів і контроль виконання замовлень. Ця система дозволяє відсте- жувати проходження замовлень і одержувати відповіді на наступні пи- тання: чи одержав постачальник замовлення, чи відвантажив він замовлені матеріали, чи дотримуються терміни, чи передбачені проце- дури повторної видачі замовлень і повернення непотрібних або дефект- них матеріалів?
Як зазначалось вище, існують дві основні моделі систем управління товарно-матеріальними запасами — модель з фіксованим обсягом (її називають також моделлю економічного розміру замовлення, або Q- моделлю) і модель з фіксованим періодом, яку називають також періо- дичною моделлю, моделлю періодичного контролю, або Р-моделлю [83].
Принцип дії систем з фіксованим обсягом замовлення базується на
визначенні конкретного моменту часу, коли необхідно розміщувати за-
мовлення, що відповідає певному рівню запасу (точці замовлення), —
R, а також розміру цього замовлення — Q. Точка замовлення R — це
завжди точно визначена кількість матеріалу. Замовлення розміром Q
розміщується в той момент, коли рівень запасів досягає точки R. Рівень
запасу визначається як залишок матеріалів перед минулою поставкою,
плюс кількість отриманих матеріалів при минулій поставці, за мінусом
витраченої кількості. Рішення, що приймається в моделях з фіксованим
обсягом, можна сформулювати, наприклад, так: «коли рівень запасу
знижується до 31, розмістити замовлення на 52 додаткових одиниць
матеріалу».
Дію моделі з фіксованим обсягом можна спрощено описати виходя- чи з припущення, що всі характеристики руху запасів напевно відомі. Зокрема, точно відома річна потреба в певному виробі, витрати на роз- міщення замовлення та зберігання запасів.
Не дивлячись на те, що припущення про повну визначеність не завжди є реальним, воно дає якісну основу для опису моделей руху запасів.
Розглянемо визначення оптимального розміру замовлення, викорис-
товуючи наступні припущення:
потреба в матеріалі постійна та рівномірно розподілена по всьо-
му періоду;
час виконання замовлення (час з моменту видачі замовлення до
отримання замовлених матеріалів) незмінний;
ціна одиниці матеріалу постійна;
витрати на зберігання запасів розраховуються за середнім розмі-
ром запасу;
витрати на розміщення замовлення постійні;
для закупівель будь-якої кількості матеріалу є необхідні ресурси і
виключається можливість невиконання замовлення.
Спочатку для розробки моделі управління запасами необхідно вста-
новити функціональну взаємозалежність між змінними. В даному випа-
дку нас цікавлять загальні витрати на створення запасів, тобто сумарні
річні витрати дорівнюють сумі річних витрат на закупівлі, річних ви-
трат на розміщення замовлень та річних витрат на зберігання:
TC D ⋅C D ⋅S Q ⋅H ,
Q 2
де ТС — сумарні річні витрати;
D — річна потреба в матеріалі;
С — ціна одиниці матеріалу, що закуповується;
Q — кількість матеріалу, яку необхідно замовити. Оптимальна кіль-
кість називається економічним розміром замовлення (Economic Order
Quantity — EOQ, або Qopt).
S — витрати на розміщення одного замовлення;
R — точка повторного замовлення;
L — період виконання замовлення;
H — річні витрати зберігання одиниці середнього запасу матеріалу.
Часто витрати на зберігання визначаються як відсоток від ціни матеріа-
лу, тобто H = i·C, де і — процент від ціни.
DC в правій частині рівняння являє собою вартість закупки річної
потреби матеріалу; (D/Q)·S — річні витрати на розміщення замовлень
(фактична кількість розміщених замовлень D/Q, помножена на витрати
на розміщення одного замовлення S), а (Q/2)·H — річні витрати збері- гання (середній запас Q/2, помножений на річні витрати зберігання од- ного виробу H).
Для розробки моделі управління запасами необхідно визначити той розмір замовлення Qopt, при якому сумарні витрати мінімальні. Для знаходження точки мінімальних витрат беремо похідну від сумарних річних витрат по Q і прирівнюємо її до нуля. Для розглянуто рівняння ці перетворення будуть мати наступний вигляд:
TC D ⋅C D ⋅S Q ⋅H ,
dTC
Q 2
−D ⋅S H
0 2
dQ Q
0,
2
Qopt
2 ⋅D ⋅S .
H
Поскільки ця проста модель передбачає, що потреба і час виконання замовлення є постійними величинами, резервний (буферний) запас не потрібен, і точка повторного замовлення R, визначається як:
R dav ⋅L,
де dav — середньодобова потреба в матеріалі (постійна величина);
L — час виконання замовлення в днях (постійна величина) [83].
Наведемо приклад розрахунку. Розглянемо визначення економічного розміру замовлення та точки чергового замовлення при наступних умовах:
річна потреба D=1000 одиниць; середньодобова потреба dav=1000/365;
витрати на розміщення замовлення S=5 грн. на одне замовлення; витрати зберігання H=1,25 грн. на одиницю зберігання в рік; період виконання замовлення L=5 днів;
ціна одного виробу C=12,50 грн.
Яку кількість одиниць матеріалу необхідно замовити?
Розв’язок. Оптимальний обсяг замовлення становить:
Qopt
2
⋅D
⋅S
H
2
⋅1000
⋅5
1,25
8000
89,4
виробів.
Точка чергового замовлення:
R dav
L 1000 ⋅5 13,7 виробів.
365
Заокруглюючи до найближчого цілого значення, отримуємо наступ- ну стратегію управління запасами: коли рівень запасу знижується до 14, необхідно розмістити замовлення на закупівлю 89 виробів.
Сумарні річні витрати в цьому випадку складуть:
TC D ⋅C D ⋅S Q ⋅H
Q 2
1000 ⋅12,5 1000 ⋅5 89 ⋅1,25 12611,81грн.
89 2
Слід звернути увагу, що для визначення обсягу замовлення і точки повторного замовлення в цьому прикладі нам не потрібно було знати розмір витрат на закупку виробів, оскільки ця величина постійна і не пов’язана з обсягом замовлення.
Розглянемо тепер модель з фіксованим обсягом у виробничому процесі.
В попередніх розрахунках передбачалось, що замовлена кількість
виробів буде отримана однією партією, однак на практиці часто буває
не так. В багатьох ситуаціях виготовлення виробів, що входять в запас,
і використання цього запасу відбувається одночасно. Це, зокрема, від-
носиться до випадку, коли одна частина виробничої системи виконує функцію постачальника для іншої частини цієї системи, що виступає в
ролі споживача. Наприклад, в процесі виконання замовлення на плас- тикові віконні рами, одна частина замовлення ще знаходиться на стадії виготовлення пластикових заготовок, а інша — в процесі розрізки плас- тикових заготовок і монтажу, хоча все замовлення на ці заготовки ще не виконано. Крім того, компанії все частіше переходять до довготри- валих угод з постачальниками. У відповідності до цих угод, єдине за- мовлення може охоплювати потребу у виробах і матеріалах, розрахова- ну на півроку і навіть на рік вперед, а постачальник виконує свої поставки кожного тижня (іноді навіть частіше). Якщо позначити неві- дому денну (тижневу) потребу в готовій продукції через d, яку назива- ють нормою споживання, в денну (тижневу) виробничу потужність
процесу виготовлення даної продукції через p, яку називають нормою
виробництва, то можна отримати наступне рівняння сумарних витрат:
TC D ⋅C
D ⋅S
Q
p −d ⋅ QH
.
2 ⋅p
Виконуючи диференціювання по Q і прирівнюючи цей вираз до ну- ля, отримаємо
Q 2
⋅D
⋅S
⋅ p .
opt
H p −d
Розглянемо на прикладі визначення оптимального розміру виробни- цтва партії продукції.
Продукт Х — це типовий виріб в товарно-матеріальному запасі підприємства. Кінцеве складання цього виробу виконується на скла- дальній лінії, що працює кожного дня. Один компонент виробу Х (назвемо його Х1) виготовлюється в іншому підрозділі. Випускаючи компоненти Х1, цей підрозділ забезпечує продуктивність, що складає 100 виробів у день. Потреба в компоненті Х1 на складальній лінії до- рівнює 40 штук в день.
Яким буде оптимальний розмір виробництва партії для компонента
Х1, якщо задані наступні умови:
норма споживання кожного дня d=40 виробів;
річна потреба D = 10000 одиниць (40 виробів · 250 робочих днів);
денна норма виробництва p=100 виробів;
витрати на пуско-налагоджувальні роботи S=50 грн.;
річні витрати на зберігання H=0,50 грн. на один виріб;
вартість одного компонента X1 складає C=7 грн.; час на виконання замовлення L=7 днів.
Розв’язок.
Оптимальний
обсяг
виробництва
партії
компонентів
і то-
чка чергового
замовлення
розраховуються
наступним
чином:
Qopt
2 ⋅D ⋅S ⋅
H
p
p −d
2 ⋅10000 ⋅ 50 ⋅
0,50
100
100 − 40
1826 виробів.
R d ⋅L 40 ⋅7 280
виробів.
Таким чином, замовлення на 1826 штук компоненту X1 необхідно розміщувати в момент, коли поточний запас знизиться до 280 штук.
Враховуючи, що норма споживання компоненту X1 складає 100 ви- робів в день, виконання цього замовлення займе 18,26 днів і забезпе- чить 45,65-денний запас (1826/40). В період, коли компонент X1 не ви- пускається (27,39 днів), підрозділ може виконувати інші замовлення.
Розглянемо тепер процес визначення рівня резервного запасу. Опи- сана модель управління запасами припускала, що попит відомий та по- стійний. Проте в більшості випадків попит є змінною величиною, змі- нюючись щодня. У зв’язку з цим необхідно мати і підтримувати так званий резервний (буферний) запас, забезпечуючи певний рівень захис- ту від дефіциту виробів. Резервний запас (Safety Stock) можна визначи- ти як величину запасу, що постійно підтримується додатково до очіку- ваного попиту. У разі нормального розподілу коливань попиту це буде середнє значення відхилень. Якщо, наприклад, середньомісячний попит складає 100 виробів і ми припускаємо, що у наступному місяці він за-
лишиться таким ж, а запас складає 120 виробів, то 20 виробів і будуть резервним запасом [83].
У літературі, присвяченій визначенню резервного запасу, зустріча- ються два підходи до встановлення потреби у запасі, що забезпечує за- хист. Перший підхід — це розрахунок через імовірність того, що попит перевищить певну величину. Можна, наприклад, поставити наступне
завдання: встановити такий рівень резервного запасу, щоб імовірність
того, що попит перевищить 300 виробів, була не вища 5%. Другий під-
хід ґрунтується на визначенні очікуваної кількості виробів, яких може
не вистачити. Наприклад, можна поставити перед собою завдання:
встановити такий рівень запасу, щоб можна було задовольняти не мен-
ше ніж 95% замовлень на дану продукцію, тобто дефіцит виробів існу-
ватиме протягом лише 5% всього часу. Ще раз варто підкреслити, що в
першому підході йдеться про імовірність перевищення певного значен-
ня, а в другому — про те, скільки виробів нам не вистачає.
Розглянемо імовірнісний підхід. Використання імовірнісного крите-
рію для визначення резервного запасу є досить простим завданням. З
урахуванням моделей, описаних в цьому розділі, ми припускаємо, що попит впродовж певного періоду часу має нормальний розподіл, що ха-
рактеризується деяким середнім значенням і стандартним відхиленням. Нагадуємо, що в цьому підході розглядається лише імовірність вичер- пання запасу, а не кількість виробів, яких не вистачить. Щоб визначити імовірність вичерпання запасу за даний період часу, можна просто по- будувати графік нормального розподілу для очікуваного попиту і вста- новити, якій точці кривої розподілу відповідає кількість продукції, що є в наявності.
Щоб проілюструвати цей підхід, розглянемо декілька простих прик- ладів. Припустимо, очікується, що протягом наступного місяця потреба в певних виробах складе 100 штук. Крім того, нам відомо, що стандарт- не відхилення дорівнює 20 штук. Якщо ми підійдемо до початку цього
місяця, маючи у запасі лише 100 виробів, то імовірність вичерпання за-
пасу складе 50%. Для половини місяців року ми припускаємо, що наша
потреба перевищить 100 виробів; для іншої половини місяців ми при-
пускаємо, що наша потреба буде менше 100 виробів. Далі, якщо ми ро-
битимемо одноразове замовлення на місячний запас виробів в кількості
100 штук і одержувати цю партію на початку місяця, то можна очікува-
ти, що 6 місяців на рік ми відчуватимемо дефіцит виробів (тобто буде-
мо вичерпувати свій запас).
Якщо нам здається, що таке часте вичерпання запасу виробів не-
прийнятно, нам знадобиться додатковий запас, який дозволить понизи-
ти ризик вичерпання запасу. Один з можливих варіантів — зберігати
додаткові 20 одиниць виробів. В цьому випадку ми як і раніше робити-
мемо одноразове замовлення на місячний запас виробів, проте графік постачання виробів повинен бути таким, щоб вони поступали до нас в той момент, коли у нас у запасі ще залишаються 20 виробів. Це забез- печує нам невеликий буфер (резерв) виробів, що дозволяє понизити імовірність вичерпання запасу. Якби стандартне відхилення, що харак- теризує нашу потребу у виробах, дорівнювало 20, ми підтримували б резервний запас, рівний величині стандартного відхилення. Скориста- вшись таблицею стандартного нормального розподілу, що наводиться в довідниках зі статистики і змістившись на одне стандартне відхилення вправо від середнього значення, одержимо імовірність, що дорівнює 0,8413. (З таблиці ми набуваємо значення 0,3413, до якого треба додати 0,5.) Отже, протягом приблизно 84% всього часу ми розраховуємо на те, що наш запас не вичерпається, проте протягом 16% часу ми відчува- тимемо дефіцит виробів. Якщо ми замовлятимемо вироби кожен мі- сяць, можна очікувати, що дефіцит виробів відчуватиметься приблизно 2 місяці на рік (0,16 · 12 = 1,92) [83].
Зазвичай компанії, що використовують цей підхід, встановлюють імовірність «невичерпання» запасу, що дорівнює 95%. У нашому прик- ладі це означає, що резервний запас повинен складати приблизно 1,64 стандартного відхилення, або 33 вироби (1,64 · 20 = 32,8). Це зовсім не означає, ніби кожен місяць ми повинні замовляти додаткових 33 виро- би. Це означає тільки, що кожного разу ми повинні замовляти місячний запас виробів, проте графік отримання їх необхідно спланувати так, щоб у момент надходження замовленої партії виробів ми могли розра- ховувати на наявність у себе у запасі 33 виробів. В цьому випадку мож- на розраховувати на те, що дефіцит виробів відчуватиметься лише про- тягом 0,6 місяця на рік (іншими словами, запас вичерпуватиметься лише в одному місяці з кожних 20).
Перейдемо до розгляду моделі з фіксованим обсягом і рівнем обслу- говування. В моделі з фіксованим обсягом замовлення безперервно від- стежується рівень запасу і розміщується нове замовлення, коли запас досягає деякого рівня R. Небезпека вичерпання запасу в цій моделі ви- никає тільки протягом часу виконання замовлення, тобто періоду між моментом розміщення замовлення та моментом отримання виробів за цим замовленням. Замовлення розміщується в той момент, коли рівень запасу знижується до точки повторного замовлення R [83].
Протягом часу виконання замовлення L можливі зміни потреб в пе- вному діапазоні. Цей діапазон обчислюється або на основі аналізу да- них, що відображають минулі потреби, або на основі деякої оцінки (якщо дані за минулий період неможливо одержати).
Розмір резервного запасу залежить, як вже зазначалося, від необхід- ного рівня обслуговування. Кількість виробів Q, які необхідно замови-
ти, обчислюється звичайним способом (враховуючи попит, витрати, пов’язані з дефіцитом, витрати на розміщення замовлення, витрати на зберігання тощо). Потім встановлюється точка чергового замовлення, яка враховує очікуваний попит протягом періоду виконання замовлен- ня, плюс резервний запас, що визначається необхідним рівнем обслуго- вування. Таким чином, найважливіша відмінність між моделлю, в якій потреба відома, і такою, в якій потреба невідома, полягає у визначенні точки чергового замовлення. Обсяг замовлення в обох випадках один і той же. При цьому елемент невизначеності враховується в резервному запасі.
Точка чергового замовлення обчислюється таким чином:
R = dav L+ z·L ,
де R — точка чергового замовлення (в одиницях);
dav
—
середньодобова
потреба;
L — період виконання замовлення в днях (період між моментом ро-
зміщення замовлення і моментом отримання виробів по цьому замов-
ленню);
z — число стандартних відхилень для заданого рівня обслуговування;
L — стандартне відхилення попиту протягом періоду виконання
замовлення.
Член z·L є величиною резервного запасу. Якщо резервний запас ви-
ражений позитивною величиною, то розміщення чергового замовлення
повинне проводитися раніше. Іншими словами, R без резервного запа-
су — це просто середня потреба протягом періоду виконання замов-
лення. Якщо потреба протягом періоду виконання замовлення очікува-
лася, наприклад, на рівні 20 виробів, а обчислення величини резервного
запасу дало значення 5, то чергове замовлення буде розміщене раніше
(коли залишиться 25 виробів). Чим більший резервний запас, тим рані-
ше розміщується чергове замовлення.
У системі управління запасами з фіксованим періодом запас підра-
ховується тільки в певні моменти часу, наприклад раз на тиждень або раз в місяць. Підрахунок величини запасу і розміщення замовлень на
періодичній основі бажані в ситуаціях, коли постачальники з певною періодичністю відвідують своїх споживачів і приймають у них замов- лення на повну номенклатуру своєї продукції або коли покупці намага- ються комбінувати (об’єднувати) замовлення для економії транспортних витрат. Багато фірм віддають перевагу моделі управління запасами з фіксованим періодом часу, оскільки вона полегшує завдання плануван- ня і обліку запасів; наприклад, дистриб’ютор навідується до своїх спо- живачів раз на два тижні, і вони знають, що з тією ж періодичністю необхідно проводити замовлення продукції, що поставляється цим дистриб’ютором.
Моделі з фіксованим періодом часу видають розміри замовлень, рі- зні для різних циклів (залежно від норми споживання). Це вимагає ви- щого рівня резервного запасу, чим в системі з фіксованим обсягом за- мовлення. Система з фіксованим обсягом замовлення припускає безперервний підрахунок наявного запасу, причому замовлення розмі- щується відразу ж після досягнення точки чергового замовлення. На ві- дміну від таких систем, в моделях з фіксованим періодом припускають, що запас підраховується тільки в так звані контрольні моменти часу. При цьому можливо, що виключно високе споживання зведе весь запас до нуля відразу ж після того, як замовлення буде виконане, і ця ситуа- ція може залишатися непоміченою аж до настання наступного контро- льного моменту. У такому разі можна опинитися без запасу виробів до надходження чергової партії замовлених виробів (тобто протягом прак- тично всього контрольного періоду Т, плюс час виконання замовлення L). Таким чином, резервний запас повинен захищати нас від дефіциту виробів не тільки протягом контрольного періоду, але й протягом часу виконання замовлення — з моменту розміщення замовлення до момен- ту отримання виробів по цьому замовленню.
У системі з фіксованим періодом чергові замовлення розміщуються в контрольні моменти через час Т, а резервний запас, який необхідно мати, дорівнює Z · σT+L.
Кількість виробів, які необхідно замовити q, тобто розмір замовлен- ня визначається як сума середньої потреби протягом циклу, резервного запасу за мінусом поточного запасу (плюс замовлена кількість, якщо замовлення вже розміщене) [83], або
q = dav · (T + L) + z·T+L – I ,
де q — розмір чергового замовлення;
Т — число днів між контрольними моментами;
L — час виконання замовлення в днях (з моменту розміщення замо-
влення до моменту отримання виробів по цьому замовленню);
dav — прогнозована середньодобова потреба;
Z — число стандартних відхилень для заданого рівня обслуговування;
T+L — стандартне відхилення потреби протягом контрольного пері-
оду і періоду виконання замовлення;
I — поточний рівень запасу (включає вже наявні вироби).
Потребу, період виконання замовлення, контрольний період і т.і.
можна виражати будь-якими одиницями часу (наприклад, дні, тижні
або роки) — головне, щоб в рівнянні використовувалися одні й ті ж са-
мі одиниці вимірювання для всіх величин.
В цій моделі потребу dav можна, при бажанні, прогнозувати та пере- глядати для кожного контрольного періоду (можна використовувати її
середньорічне значення). При цьому припускається нормальний закон розподілу потреби.
Очікувана величина дефіциту виробів Е(z) [83]:
Ezdav ⋅T ⋅1 −P,
T L
де Р — необхідний рівень обслуговування, виражений часткою одиниці
(наприклад, 0,95);
dav·T — потреба протягом контрольного періоду, де dav — середньо- добова потреба, а T— кількість днів;
T+L — стандартне відхилення потреби протягом контрольного пері-
оду та періоду виконання замовлення.
Для всіх систем управління товарно-матеріальними запасами ха-
рактерна наявність двох проблем — здійснення належного контролю
над кожним елементом запасу і гарантування точного супроводу і
відстежування стану наявних запасів. Розглянемо прості системи, які
часто використовуються на практиці: ABC-аналіз (метод аналізу за-
пасів, заснований на значущості елементів) і циклічний переоблік.
Підтримка запасу на необхідному рівні (контроль рівня, виконання
розрахунків, розміщення чергових замовлень, отримання замовлених
матеріалів тощо) вимагає певних затрат праці персоналу та грошових витрат. Ці ресурси завжди обмежені, тому з’являється природне бажан-
ня використовувати наявні ресурси для управління запасами оптималь- ним чином. Іншими словами, зосередитися на найбільш важливих еле- ментах матеріального запасу. У XIX сторіччі Вільфредо Парето в своєму дослідженні розподілу матеріальних багатств в Мілані виявив, що 20% людей контролюють 80% всіх матеріальних багатств. Законо- мірність, відповідно до якої менша частина суспільства має найбільший вплив, тоді як більшість задовольняється лише мінімальною роллю, Парето розповсюдив на безліч інших ситуацій. Згодом цей підхід одер- жав назву принципу Парето [83].
Принцип Парето також широко застосовується також для вирішення за- вдань якісного типа; для цього використовуються так звані діаграми Парето.
Цей принцип виконується всюди в нашому повсякденному житті
(більшість наших рішень не можна назвати значними, проте деякі з них
визначають наше майбутнє), а також він проявляється в системах
управління запасами, де буквально декілька позицій номенклатури то-
варів грають визначальну роль при розрахунку суми необхідних коштів
для створення запасів.
Будь-яка система управління запасами повинна вказувати, в який
момент слід розміщувати замовлення на той або інший матеріал і скіль-
ки його слід замовляти. В більшості випадків управління запасами но- менклатура матеріалів настільки широка, що моделювання і ретельний аналіз кожної позиції номенклатури просто не реальні. Щоб спростити цю проблему, проводиться ABC-аналіз всієї номенклатури матеріалів, в результаті якого передбачається поділ елементів запасу на три групи: значний грошовий обсяг (А), помірний грошовий обсяг (В) і незначний грошовий обсяг (С). Грошовий обсяг є мірою значущості: відносно де- шевий виріб, але такий, що має значний грошовий обсяг, може вияви- тися важливішим, ніж невелика кількість дорогих виробів (незначний грошовий обсяг).
ABC-аналіз. Якщо річна потреба в запасах товарів указується відпо- відно до грошового обсягу, то виявляється, що невелика кількість на- йменувань складає вагомий грошовий обсяг, а велике число наймену- вань має незначний грошовий обсяг.
В процесі ABC-аналізу весь перелік товарів поділяється на три гру- пи, що відрізняються своєю вартістю: товари групи А складають приб- лизно 15% «верхніх» позицій запасу, групи В — наступні 35% і С — останні 50%. З вартісної точки зору витікає, що весь перелік товарів,
можна розділити на групи таким чином, що А включатиме 20%, В —
30%, а С — 50%. Ці величини визначають межі груп А, В і С.
Групування далеко не завжди буває чітким. Проте в будь-якому ви-
падку мета полягає в тому, щоб спробувати відокремити істотні позиції
від неістотних. Дійсний стан меж між групами залежить від конкретних
запасів, які ми аналізуємо, і трудових ресурсів, які ми маємо в своєму
розпорядженні (маючи в своєму розпорядженні значні ресурси, фірма
може розширити групи А або В).
Мета класифікації товарів (позицій запасу) по групах полягає у
встановленні відповідного ступеня контролю над кожним виробом.
Можна, наприклад, на періодичній основі встановити чіткіший конт-
роль над елементами групи А, замовляючи їх щотижня, позиції групи В
можна замовляти раз на два тижня, а для С — раз на місяць або навіть
на два місяці. Зверніть увагу, що ціна одиниці товару не пов’язана з ці-
єю класифікацією. Елемент групи А може мати високий грошовий об-
сяг за рахунок поєднання або низької ціни і значного попиту, або висо-
кої ціни і малого попиту. Аналогічно, вироби С можуть мати невеликий
грошовий обсяг через незначну потребу в цих виробах або низьку вар-
тість. На станції техобслуговування автомобілів роль елементу групи А
міг би виконувати бензин, запаси якого слід поповнювати щодня або
щотижня; покришки, акумуляторні батареї, автомобільні мастила і га-
льмівну рідину можна було б віднести до групи В і замовляти кожні два
або чотири тижні; до виробів групи С можна було б віднести штоки
клапанів, щітки склоочисників, герметичні кришки радіатора, шланги,
ремені вентиляторів, присадки для змащувальних мастил і бензину, ав- томобільний парафін тощо. Вироби групи С можна замовляти раз на два або три місяці. Замовляти вироби цієї групи можна навіть після по- вного вичерпання їх запасу, оскільки втрати, пов’язані з їх відсутністю, не такі суттєві.
Іноді той або інший виріб може виявитися критичним для системи, якщо його відсутність приводить до відчутних втрат. У такому разі, не-
залежно від приналежності цього виробу до тієї або іншої групи, дово- диться підтримувати достатній його запас і, в міру можливості, запобігати повному вичерпанню цього запасу. Одним із способів забезпечення жо- рсткішого контролю за підтримкою запасу таких виробів, є включення їх в категорію А або В — навіть у випадку, якщо їх грошовий обсяг не виправдовує такого включення.
Розглянемо точність обліку запасів і циклічний переоблік. Дані про стан запасів часто відрізняються від реальної, фізичної кількості відпо- відних виробів. Тому виникає питання про організацію точного обліку запасів. Багато підприємств усвідомлюють важливість точності обліку запасів і докладають чималі зусилля, направлені на її підвищення. При
цьому необхідно вирішувати питання про допустиму помилку в обліку.
Якщо, наприклад, система обліку запасів вказує на наявність 683-х ви-
робів X, хоча фактично їх на складі знаходиться 652, чи можна говори-
ти про допустимість такої помилки? А чи краще, якщо, наприклад, фак-
тична кількість виробів — 750, тобто на 67 штук більше кількості,
вказаної системою обліку запасів?
У кожній виробничій системі повинна забезпечуватися відповід-
ність у певному діапазоні між даними системи обліку запасів і фактич-
ним станом запасів. Існує безліч причин неузгодження цих показників.
Наприклад, доступність складських приміщень дозволяє вільно вилуча-
ти звідти вироби як на законних підставах, так і незаконним шляхом.
Навіть законне вилучення виробів не завжди фіксується належним чи- ном, якщо, наприклад, воно виконується поспіхом. Іноді вироби просто
поміщають не туди, куди слід, і ці помилки помічають лише місяці опі- сля. Вироби часто зберігаються в декількох місцях, але відповідні запи- си можуть бути загублені або неправильно вказане місце зберігання. Іноді замовлення на поповнення запасу реєструється як виконане, хоча насправді відповідні вироби так і не були одержані замовником. Буває і так, що група виробів реєструється як вилучена із запасу, проте замов- лення споживача анулюється і вироби повертаються на склад, а запис про їх вилучення не виправляється. Для чіткої та ефективної роботи ви- робничої системи записи в системі обліку запасів повинні бути точними.
Як досягти точності та своєчасності записів? Найважливіше прави- ло — обмеження доступу. Якщо доступ на склад мають тільки складсь-
кі працівники, і одним з головних показників якості їх роботи (коли йдеться про оцінку їх праці і матеріальну винагороду) є точність веден- ня записів, у них з’являється достатньо сильна мотивація до неухильно- го виконання цих вимог. У кожному місці зберігання запасів — в склад- ському приміщенні, що закривається на замок, або безпосередньо в цеху — повинен бути передбачений механізм ведення записів. Другий спосіб — роз’яснити важливість точного ведення записів кожному пра- цівнику і сподіватися на те, що він зробить все від нього залежне, щоб ця вимога виконувалася .
Одним із способів забезпечення точності обліку запасів є частий пі- драхунок фактичного запасу і порівняння отриманого результату з да- ними системи обліку запасів. Широко використовуваний для цього ме- тод називається циклічним переобліком.
Циклічний переоблік — це метод фізичного перерахунку запасів, при якому підрахунок запасів виконується часто і періодично, а не один-два рази на рік, як завжди. Головне для забезпечення ефективності цикліч- ного переобліку, а отже, і точності ведення записів полягає в тому, щоб ухвалити правильне рішення, які саме елементи слід підраховувати, ко-
ли і хто це повинен робити [83]. Практично всі системи управління за-
пасами в наші дні комп’ютеризовані і тому легко запрограмувати про-
ведення циклічного переобліку, який до того ж додатково можна
застосовувати в наступних випадках:
коли запаси знижуються до низького або нульового рівня (легше
підрахувати невелику кількість елементів);
коли виникають розбіжності між даними документованого обліку
і фізичним обліком, а також у разі появи невиконаних замовлень;
після виконання певних дій по суттєвій зміні запасів;
щоб сигналізувати про необхідність чергового переобліку, ґрун-
туючись на значущості елементу (як в ABC-аналізі).
Найкращий час для переобліку запасу, коли на складі або у вироб- ничому цеху спостерігається відносне затишшя, тобто у вихідні дні або
протягом другої або третьої зміни, коли виробничий процес або взагалі припиняється, або, принаймні, знижується його інтенсивність. Якщо це неможливо, буде потрібно чіткіша система реєстрації і розділення еле- ментів запасу, щоб запас можна було підраховувати по ходу виробни- чого процесу і видачі виробів зі складу.
Цикл переобліку залежить від персоналу, який можна задіювати для цієї мети. На деяких підприємствах постійні співробітники складу за- ймаються підрахунком запасів під час пауз, які неминуче виникають у них впродовж звичайного робочого дня. Інші підприємства вважають за краще укладати контракти зі сторонніми фірмами, що спеціалізуються на обліку матеріальних запасів. Треті використовують для цієї мети
штатних працівників, винятковим обов’язком яких є підрахунок запасів на складі підприємства, порівняння результатів підрахунку із записами, які ведуться в системі управління запасами, і з’ясування причин розбі- жностей, якщо такі є. Не дивлячись на те, що цей останній метод пред- ставляється вельми дорогим, багато підприємств вважають, що це все ж таки менш невигідно, чим звичайна «авральна» річна інвентаризація запасів, яка, як правило, виконується під час щорічного двух- або три- тижневої перерви в роботі підприємства на час відпусток.
Питання про допустиму розбіжність між фізичним запасом і тим, що документально фіксується, обговорюється вже давно. Тоді як деякі під- приємства прагнуть добитися 100% точності, інші припускаються по- милки близько 1, 2 або 3%. Рівень точності, що рекомендується Амери- канським товариством контролю виробництва і товарно-матеріальних запасів (American Production and Inventory Control Society — APICS), складає ±0,2% для елементів запасу А, ±1% — для елементів запасу В і 5% — для елементів запасу С [83]. Незалежно від того, які показники точності обираються на підприємстві, важливо пам’ятати, що цю неточ- ність завжди можна компенсувати резервним (буферним) запасом. Точ- ність швидше важлива для забезпечення рівномірного ходу виробничо- го процесу, що дозволяє своєчасно виконувати замовлення споживачів і не допускати збоїв, що викликані відсутністю необхідних матеріалів або готових виробів.
