2. Основні види норм праці

Норма часу — це необхідні затрати часу одного працівни- ка або бригади на виконання одиниці роботи (продукції).

Норма виробітку — це кількість одиниць продукції визначеного виду, яка повинна бути виготовлена одним працівником або бригадою

за даний проміжок часу.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість верстатів,

робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих

об’єктів, що закріплені для обслуговування за одним робітником або

бригадою.

Норма чисельності — визначає кількість працівників, необхідну для виконання визначеного обсягу роботи або для обслуговування од- ного або декількох агрегатів.

Нормоване завдання — визначає необхідний асортимент і обсяг ро- біт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за пев- ний проміжок часу.

3. Методи нормування праці

Методика технічного нормування праці в значній мірі за- лежить від ряду факторів:

• типу організації виробництва (масового, серійного, одиничного);

• способу виконання робіт (ручного, машинно-ручного, машинно-

автоматизованого);

• форми організації праці (індивідуальної, багатоверстатної, бри-

гадної).

Кожному типу виробництва властиві особливості, що характеризу-

ють обладнання, технологічну оснастку, технологічний процес, органі-

зацію та обслуговування робочого місця, спеціалізацію та кваліфікацію

робітників, виконання окремих елементів операції тощо.

Чим вища серійність виробництва, тим більш досконалі технологія

та організація виробництва, виробничі навички робітників, спеціалізо-

ване обладнання та технологічне оснащення робочого місця.

Під методом нормування розуміють сукупність прийомів встанов- лення норм праці, що включають: аналіз трудового процесу; проекту-

вання раціональної технології та організації праці; розрахунок норм.

Залежно від типу виробництва, характеру виробничого процесу і

нормованої операції технічні норми часу визначаються або аналітич-

ними, або сумарним методами.

Аналітичні методи передбачають: аналіз трудового процесу; поділ

його на елементи; проектування раціональних режимів роботи облад-

нання та прийомів праці робітників; визначення норм за елементами

трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць

і виробничих підрозділів, встановлення норми на операцію.

Сумарні методи передбачають встановлення норм праці без поділу

процесу на елементи і проектування раціональної організації праці, тобто на основі досвіду нормувальника (досвідний метод) або статис-

тичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод). Норми, які встановлюються за допомогою сумарних методів, назива- ються досвідно-статистичними. Такі норми не дозволяють ефективно використовувати виробничі ресурси і повинні замінюватись нормами, які встановлюються аналітичними методами.

Аналітичні методи можна класифікувати за трьома ознаками:

• методикою одержання вихідних даних;

• ступенем диференціації трудового процесу;

• характером залежності норм праці від факторів, що впливають

на їх розмір.

За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поді- ляють на аналітично-розрахункові, при яких базою розрахунків норм є

нормативні матеріали, і аналітично-дослідницькі, при яких вихідна ін- формація одержується шляхом спостереження або експериментів.

Аналітично-розрахункові методи зараз є основними. При цих ме- тодах затрати часу розраховують за нормативами режимів роботи обла- днання і часу, а також за формулами залежності часу від факторів три- валості. Вони забезпечують необхідну ступінь обґрунтованості норм при значно менших, порівняно з дослідницькими методами, затратах на збирання вихідної інформації. Однак, точність норм для конкретного робочого місця знижується.

При зміні типу виробництва змінюються вимоги до точності норм часу, а відповідно і методи його виміру. В умовах масового і багатосе-

рійного виробництва норми часу встановлюють методом розрахунку за

нормативами в поєднанні з широким використанням експерименталь-

них досліджень на робочих місцях. В умовах серійного виробництва

норми визначають в основному за нормативами режимів роботи облад-

нання і часу.

Аналітично-дослідницькі методи використовують при відсутності

нормативних даних. В умовах одиничного і дрібносерійного вироб-

ництв при нормуванні операцій економічно доцільно проводити їх дос-

лідження на рівні укрупнених трудових прийомів або операцій в цілому.

В цьому випадку широко застосовують методи укрупненого нормуван-

ня, які є різновидом аналітичного методу.

За ступенем диференціації трудового процесу аналітичні методи поділяють на диференційовані та укрупнені.

Диференційовані методи передбачають детальний поділ трудового процесу на елементи (до трудових рухів і дій), дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного елементу, проектування нового складу, послідовності та часу виконання елементів операції. Ці методи застосовуються, якщо доцільна велика точність нормування трудових операцій, що обумовлена великими обсягами випуску продукції.

Укрупнені методи передбачають розподіл трудового процесу до комплексів прийомів та операцій. Необхідний час встановлюється на основі укрупнених нормативів і типових норм.

За третьою ознакою (характером залежності норм праці від фак- торів, що на них впливають) аналітичні методи поділяють на прямі та

непрямі. При використанні прямих методів норми обслуговування, чисельності, керованості розраховуються на основі встановлення функ- ціональних залежностей розміру норм від трудомісткості відповідних робіт. Використання непрямих методів передбачає встановлення ста- тистичних залежностей норм від факторів, що непрямо впливають на трудомісткість відповідних робіт.

Норми, що встановлюються на основі аналітичних методів, назива-

ють технічно або науково-обґрунтованими, тобто такими, що врахову-

ють, крім технічних, також економічні, соціальні та інші фактори. Зараз

виходять з того, що в обґрунтуванні норм головним є аналіз трудового

процесу. Відповідно до цього, доречно називати норми відповідно до

методів їх обґрунтування, тобто аналітичними і сумарними (дослідно-

статистичними).