Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Розкрийте сутність та завдання управління матеріально- технічним забезпеченням підприємства.

2. Визначте сутність і мету створення запасів на підпри- ємстві.

3. Охарактеризуйте роль та функції запасів.

4. Які види запасів Ви знаєте?

5. Наведіть визначення та охарактеризуйте систему оперативно-

календарного планування.

6. Розкрийте сутність «витягуючої» системи оперативного управління.

7. Охарактеризуйте виробничу систему постачання «точно в те- рмін» (JIT), її особливості та галузь застосування.

8. Що являє собою система управління виробництво

«канбан»?

9. Назвіть системи управління запасами та охарактеризуйте їх.

10. Які основні параметри системи управління запасами Ви

знаєте?

11. Охарактеризуйте систему управління запасами з фіксованим розміром замовлення.

12. Що являє собою система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення?

13. Охарактеризуйте систему із заданою періодичністю попов- нення запасів до встановленого рівня.

14. Коли застосовується система управління запасами «мінімум-

максимум»?

15. Як розраховується економічний розмір замовлення?

16. Що собою являє оптимальний обсяг виробництва партії про-

дукції та як його розрахувати?

17. Охарактеризуйте ABC-аналіз та його застосування на під- приємствах.

18. Як здійснюється організація точного обліку запасів та яку роль відіграє циклічний переоблік в цьому процесі?

19. Охарактеризуйте системи планування матеріальних потреб

(MRP) на підприємствах.

20. Які особливості систем планування виробничих ресурсів?

3. Управління трудовими процесами та нормування праці

1. Сутність і завдання організації та нормування праці

2. Основні види норм праці

3. Методи нормування праці

4. Нормативні матеріали для нормування праці

5. Класифікація затрат часу

6. Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів і затрат робочого часу

7. Мікроелементне нормування. Базова система мік- роелементних нормативів часу

Ключові терміни і поняття: нормування праці; затрати і резуль- тати праці; організація праці; норми праці; нормативні матеріали з праці; методи нормування; норма штучно-калькуляційного ча- су; хронометраж; фотографія робочого часу; мікроелемент.

1. Сутність і завдання організації та нормування праці

Під нормуванням праці слід розуміти вид управлінської діяльності, спрямованої на оцінку та встановлення раціональних спів- відношень затрат і результатів сукупної праці. На основі таких співвід- ношень приймаються всі управлінські рішення, здійснюються плану- вання, організація, проектування і виробництво.

Об’єктом нормування праці є виробнича діяльність людей. Розгля- немо основні поняття.

Затрати праці (живої та уречевленої) — це всі види виробничих ресу- рсів (матеріальні, фінансові, затрати часу, чисельність працюючих тощо).

Під сукупними затратами слід розуміти затрати живої та уречевле- ної праці, що охоплюють різні етапи проходження продукту протягом

його життєвого циклу: постановка ідеї, проектування, конструювання, виробництво, збут, експлуатація, утилізація, а також затрати майбут- ньої праці, тобто затрати, пов’язані з нераціональним використанням природних багатств, забрудненням навколишнього середовища, втрати від нереалізованих можливостей НТП та браку.

Жива праця — затрати розумової та фізичної енергії людини, які постійно переходять в форму уречевлення в новому продукті.

Минула праця (уречевлена) — праця, що втілена в засобах виробни- цтва і предметах споживання. В будь-якому виробничому процесі приймають участь предмети праці і засоби праці, що є результатом ми- нулої праці.

Сукупні витрати виробника визначаються у вартісному виразі, в тому числі: живої праці — як основна та додаткова заробітна плата; минулої пра- ці — за оптовими цінами на матеріали, енергію, паливо, інструмент, помно- женими на норми їх витрат, і за нормами амортизаційних відрахувань.

Розглянемо поняття результатів праці. Поняття «результат» і «мета» вза- ємопов’язані. Мета — це очікуваний результат діяльності. Оскільки одним

із важливих завдань на виробництві є проблема зменшення затрат, то різни-

ця між очікуваними затратами і фактичними — це також результат.

Під остаточними результатами праці слід розуміти систему (век-

тор) відхилень між очікуваними і фактичними результатами і (або) за-

тратами. Остаточні результати праці — це найбільш об’єктивна оцінка

будь-якої діяльності: система або вектор таких відхилень є якісною ха-

рактеристикою і слугує основою організації механізму зворотнього

зв’язку між прогнозом і остаточним результатом.

Поняття затрат і результатів є відносними. Ця відносність їх засто-

сування на практиці полягає в рівні масштабності виділення тієї систе-

ми, відносно до якої визначають очікувані результати. Наприклад, від-

носно навколишнього середовища, екології, будь-які результати праці мають затратний характер. Спеціалісти з системного аналізу вважають,

що економіка — це система з виробництва відходів і сміття, а процес максимізації прибутку — це збільшення інтенсивності знищення при- родних ресурсів. Таким чином, економісти повинні керуватися, крім вектора цілей споживання ресурсів, ще й вектором цілей з повернення природі спожитих ресурсів.

Нормування затрат і результатів праці на глобальному рівні — це сис- тема відстежуючого управління за відхиленням від допустимих норм на- вколишнього середовища, природних ресурсів і прийняття рішень щодо їх використання, розподілу, компенсації на рівні світової економіки.

Нормування затрат і результатів праці на рівні держави — це анало- гічна система відстежуючого управління із вирішенням власних про-

блем відновлення дефіциту ресурсів. Аналогічні визначення діють на

рівні галузей, підприємств, відділів, цехів, дільниць, робочих місць.

Відносність понять затрат і результатів праці виявляється також в

тому, що готовий продукт, що реалізується, є концентратором всіх ви-

дів затрат, що здійснюються на стадіях НДДКР, підготовки виробницт-

ва і самого виробництва. Процеси переходу продукту до споживача су-

проводжуються не тільки одержанням прибутку для виробників,

використанням корисних експлуатаційних властивостей споживачами,

а й подальшими процесами вкладання ресурсів до кінця терміну служби.

Процеси виробничої діяльності людей на стадіях фундаментальних і

пошукових досліджень, НДДКР, освоєння і виробництва, експлуатації,

утилізації та переробки є основними об’єктами нормування праці.

Одним із основних понять в нормуванні є поняття методу праці, під яким розуміють зміст і послідовність виконуваних робіт нормованої тривалості для досягнення цілей.

Інженер-економіст з нормування повинен володіти методами праці проведення спостережень, розробки нормативів, методиками норму- вання, оплати праці тощо.

Поняття методу праці є тією вихідною базою, на основі якої реалізу-

ється цілісна система нормування при русі об’єктів виробництва у ви-

гляді ідей, ескізів, креслень, деталей тощо. Іноді методи праці предста-

вляються у вигляді виробничих функцій, які закріплюються за тим чи

іншим виконавцем, керівником. Як правило, такі функції не нормують-

ся, що призводить до неправильного їх розподілу.

Нерозривний зв’язок та внутрішня єдність нормування та організації

праці полягає в тому, що вибір та обґрунтування організації трудового

процесу повинні бути покладені в основу методики і техніки нормуван-

ня. Як зазначав А.К. Гастєв в своїй праці «Як потрібно працювати»:

«Нормувати — це значить шукати найбільш вигідну організацію праці».

Організацію та нормування праці в промисловості можна розгляда- ти як систему, яка повинна забезпечити умови високопродуктивної

праці, а технічно обґрунтовану норму — як своєрідний еталон високоо- рганізованого і добре спланованого виробництва (рис. 6.4).

Організація виробництва Організація управління

Організація праці

Елементи організації праці

Поділ і кооперація праці

Умови праці

Організація

та обслуговування робочих місць

Режими праці та відпочинку

Норма

Стимулювання праці Дисципліна

Прийоми, методи праці Підготовка кадрів

Рис. 6.4. Взаємозв’язок нормування та організації праці

Норма визначає раціональні організацію виробництва та праці, ре- жими роботи обладнання, порядок обслуговування робочого місця. То- му для підвищення рівня прогресивності норм дуже важливе значення має врахування при їх розробці оптимальних організаційно-технічних умов виробництва, передових прийомів і методів праці.

Нормування праці є завершальним етапом розробки і проведення заходів із наукової організації праці (НОП). Норми розраховують на

основі запроектованих раціональних методів організації праці.

В свою чергу, нормування впливає на вдосконалення організації

праці. Вибір та впровадження оптимальних проектів НОП неможливо

без розрахунку норм праці, які є критерієм ефективності. В процесі

встановлення норми на кращих підприємствах ведеться пошук прогре-

сивних організаційно-виробничих форм, перевіряється та корегується

організація праці.

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників

із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для оде-

ржання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Органі-

зація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою тру- дової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх

процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефекти- вності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виді- лити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної еко- номії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, знижен- ня витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайня-

тих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задово-

лення від роботи, яку виконують.

Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі

(понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до

концепцій «збагачення праці», «автономних груп», «гуманізації праці»,

які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-

соціологічних і політико-ідеологічних теорій «демократії в промисло-

вості», «соціальної інтеграції» тощо.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

• поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтова-

ний розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими

місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;

• організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціо- нальному використанню робочого часу;

• нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;

• організація підбору персоналу та його розвиток, тобто — плану- вання персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, пі-

двищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;

• тимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш

раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої

зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають макси-

мально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого

часу;

• раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на

основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається

такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

• поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму

шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних наванта- жень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

• зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності пра- цівників;

• тивація та оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва

здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від

таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи

організації виробництва; психологічних факторів і особливостей еколо-

гічного середовища; а також від низки чинників, обумовлених характе-

ром завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Ор-

ганізація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих

чинників.