5. Проектування та місце розташування підприємства

Проблема місце розташування, переслідуючи мету пошуку найбільш економічного варіанту управління матеріальним потоком, зв’язує виробників і споживачів найкращим з погляду економічних по- казників чином. Вибираючи місце розташування своїх об’єктів, компа- нія ухвалює рішення щодо значних капітальних вкладеннях з досить тривалим терміном окупності, забезпечуючи можливість стійкого оде- ржання доходу протягом тривалого часу в результаті діяльності на об- раному місці.

Для вирішення цієї проблеми застосовуються чотири групи методів: зважування оцінок; беззбиткового місце розташування (критичної то- чки); центру гравітації та транспортні методи.

Метод зважування оцінок є досить ефективним засобом визначення процесів з важко вимірюваними витратами, до числа яких відноситься, зокрема, процес розміщення. Метод допомагає дати кількісну оцінку

рішення про місце розташування, систематизуючи фактори, що впли-

вають на процес ухвалення рішення, з оцінкою їхньої ваги. Аналізуючи

інформацію про витрати виробництва, темпи зміни економічних показ-

ників, оцінюючи значимість кожного з факторів, таких, як рівень осві-

ти, облаштованість зон відпочинку, якість праці, фірма дістає уявлення

про різні варіанти розміщення.

Метод зважування передбачає наступну послідовність дій: 1) розро-

бка переліку відповідних факторів; 2) присвоєння ваги кожному з фак-

торів, що відображає ступінь його важливості для компанії; 3) розробка

шкали оцінок для кожного з факторів (наприклад, 1-10 або 1-100 пунк-

тів); 4) оцінка факторів по шкалі для кожного варіанта розміщення; 5)

оцінка кожного варіанта місце розташування по сумі факторів з ураху- ванням їх ваг; 6) вироблення рекомендацій про вибір місце розташу-

вання, ґрунтуючись на пошуку альтернативи з максимальною підсум- ковою оцінкою.

Загальна рейтингова оцінка R місця розташування визначається за формулою:

n

R _∑c_i ⋅k_i ,

i 1

де n — кількість показників оцінки рейтингу місце розташування;

k_i — значимість (вагомість) показника;

c_i — експертна бальна оцінка величини показника.

Змінюючи ваги або оцінки окремих факторів, фірма може встанов- лювати ступінь їхнього впливу на рішення про місце розташування. Фактори із слабким впливом на результат можуть бути виведені із про- цедури ухвалення рішення, тобто фірма може відмовитися від викорис- тання їх як критеріїв при пошуку рішення про місце розташування.

Приклад 9. Фірма вирішує розширити виробництво шляхом ство- рення ще одного заводу в новому місці. Це необхідно у зв’язку з вичер- панням ліміту розширення потужності існуючих заводів у місцях їхньо- го нинішнього місце розташування. Перелік важко оцінюваних факторів, які, на думку фахівців фірми, є важливими при вирішенні даного питання, а також ваги й розрахунок рейтингових оцінок для

двох можливих місць розташування (пункт 1 та пункт 2) представлені в

можливих місць розташування (пункт 1 та пункт 2) представлені в таб- лиці 10.11.

Таблиця 10.11

ВАГИ, ОЦІНКИ Й РІШЕННЯ ПО ВАРІАНТАХ МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ

Фактор	Вага ki	Експертні оцінки ( ci )		Зважені оцінки ( ki ci )
		пункт 1	пункт 2	пункт 1	пункт 2
Праця й позиції профспілок	0,25	50	60	0,25·50 = 12,5	0,25·60 = 15,0
Транспорт	0,05	70	80	0,05 · 70 = 3,5	0,05 · 80 = 4,0
Освіта й здоров’я	0,10	40	60	0,10 · 40 = 4,0	0,10 · 60 = 6,0
Структура податків	0,39	50	40	0,39 · 50 = 19,5	0,39 · 40 = 15,6
Ресурси й продук- тивність	0,21	75	80	0,2 · 75 = 15,75	0,21 · 80 = 16,8
Загальна оцінка (рейтинг)	1,00	—	—	R1 =55,25	R2 = 57,4

Для оцінки альтернатив місце розташування використовується по- факторна система ваг і рейтингова оцінка кожного фактору по шкалі від 1 до 100 одиниць.

У результаті розрахунків отримані загальні оцінки по варіантах міс- це розташування: 55,25 для пункту 1 і 57,4 для пункту 2.

Висновок: оскільки загальна рейтингова оцінка вище для пункту 2,

тому приймається рішення про місце розташування заводу саме в цьо-

му пункті.

Аналіз критичної точки — це метод порівняльного аналізу витрат по

варіантах місце розташування, що дозволяє зробити вибір найбільш ефек-

тивного з наявного набору альтернатив. Визначуючи постійні й змінні ви-

трати й представляючи їх графічно для кожного можливого варіанту, мо-

жна вибрати той, якому відповідають найнижчі загальні витрати.

Аналіз критичної точки передбачає наступну послідовність дій: 1)

визначення постійних і змінних витрат для кожного варіанта місце роз-

ташування; 2) побудова графа «витрати/результат» для кожного варіан-

та місце розташування з витратами на вертикальній осі й річним ре- зультатом на горизонтальній осі; 3) вибір варіанта місце розташування

з найменшими сумарними витратами на заданий результат.

Коли задача місце розташування вирішується стосовно до виробни-

цтва, під результатом звичайно розуміються обсяг виробництва.

Приклад 10. Фірма розглядає три варіанти можливого розміщення нового виробництва: населені пункти 1, 2 і 3. Розрахунок витрат дав на- ступні результати: постійні витрати по варіантах розміщення відповід- но 30 тис. грн., 60 тис. грн., 110 тис. грн.; змінні витрати — 75, 45 і 25 грн. на одиницю продукції. Очікувана ціна одиниці продукції 120 дол. Необхідно знайти найбільш економічний варіант розміщення для очі- куваного обсягу випуску 2 тис. од. у рік.

Розв’язування:

Для кожного з можливих варіантів місце розташування на заданий

обсяг випуску будуються графіки постійних витрат, які існують і при

нульовому випуску продукції, і загальних витрат, які являють собою

суму постійних і змінних витрат. Одержувана в результаті карта пере-

тину представлена на рис. 10.9.

Річні витрати,

тис. грн

А

Б

Загальні ^В витрати

110

Припустимі

⁶⁰ витрати

С₁ С₂ С₃

30

1000 2500

Обсяг випуску, шт.

А, Б и В — криві загальних витрат відповідно для пунктів 1, 2 і 3;

С₁, С₂ и С₃ — припустимі витрати відповідно для пунктів 1, 2 і 3

Рис. 10.9. Карта перетину для аналізу розміщення виробництва

Загальні витрати по варіантах місце розташування складуть: для пункту 1: 30 000 + 75 · 2 000 = 180 000 грн.;

для пункту 2: 60 000 + 45 · 2 000 = 150 000 грн.;

для пункту 3: 110 000 + 25 · 2 000 = 160 000 грн.

Висновок: при заданому обсязі випуску 2000 од. у рік мінімальними

витратами місце розташування характеризується пункт 2.

Очікуваний річний дохід:

Дохід = Сумарна виручка – Сумарні витрати =

= 120 · 2000 – 150 000 = 90 000 грн.

Карта перетину показує, що при обсязі випуску менш ніж 1000 оди- ниць у рік для місце розташування виробництва переважним стане пункт 1, а при обсязі випуску більше 2500 одиниць у рік — пункт 3 (то- чки перетину на графіку 1000 і 2500 по осі абсцис).

Метод центру гравітації — це математичний метод, що використо- вується, зокрема, для знаходження місця розташування великого опто-

вого складу, що здійснює постачання у розташовані поблизу дрібні

склади роздрібної торгівлі.

Метод дозволяє врахувати при розміщенні центрального складу мі-

сце розташування магазинів роздрібної торгівлі (складів), обсяги пере-

везених до них товарів, витрати на перевезення.

Метод центру гравітації виходить із того, що витрати прямо пропо-

рційні відстані доставки й обсягу перевезеного вантажу. Ідеальним ва-

ріантом розміщення центрального складу є варіант, що мінімізує зва-

жені відстані доставки між центральним складом і всіма пунктами

доставки. При цьому відстані зважуються і як ваги використовуються

дані про число перевезень за певний проміжок часу.

Метод центру гравітації передбачає наступну послідовність дій:

1. накладення координатної сітки певного масштабу на карту місце-

вості та встановлення місць розташування об’єктів (складів) у системі

координат;

2. місце розташування визначається у вигляді координат центру

гравітації потоків товарів за допомогою формул:

^C _x ^∑^d _ix^W_i ^/ ∑^W_i ^;

де С_х — координата X центру гравітації;

^C_y ^∑^d_iy^W_i ^{/ W}_i ^,

С_у —. координата Y центру гравітації;

d_ix — координата X розміщення i;

d_iy — координата Y розміщення і;

W_i — обсяг товару, переміщуваного від/у розміщення i.

Приклад 11. Мережа фірми із шести центрів роздрібної торгівлі

(склади-магазини №№1-6) охоплює шість міст за принципом: в кожно-

му місті — один центр.

Всі магазини мережі забезпечувалися з єдиного розподільного

центру в місті М, де розміщувався центральний склад фірми. Склад за-

старів і не відповідає сучасним вимогам. Фірма вирішила побудувати

новий сучасний складський комплекс. Необхідно вибрати найкраще мі-

сце розташування.

Інформація про обсяг поставок (кількість контейнерів за місяць)

свідчить про стан попиту в районі обслуговування кожного магазину.

Ця інформація зведена в табл. 10.12.

Таблиця 10.12

МІСЯЧНИЙ ПОПИТ ПО РАЙОНАХ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Координати розташування центрів роздрібної торгівлі, км			Місячний попит (Wi), контейне- рів
Склад	dix	diy
1	60	90	100
2	80	75	300
3	30	120	200
4	90	110	100
5	125	130	350
6	65	40	100

Розв’язування: Координати центра гравітації:

С_х = (60 · 100 + 80 · 300 + 30 · 200 + 90 · 100 + 125 · 350 + 65 · 100)/

/ (100 + 300 + 200 + 100 + 350 + 100) = 82,8 км;

С_у = (90 · 100 + 75 · 300 + 120 · 200 + 110 · 100 + 130 · 300 + 40 ·100)/

/ (100 + 300 + 200 + 100 + 350 + 100) = 100,9 км.

Висновок: координати (82,8; 100,9) центра гравітації характеризу-

ють місце, де повинен бути розміщений новий центральний склад фірми.

Розміщення центрів роздрібної торгівлі в мережній системі коорди-

нат та знайденого центра гравітації представлене на рис. 10.10

У, км

140

120

склад 3

склад 4

склад 5

100

80

склад 1

Центр гравітації

60 ^{склад 2}

40

склад 6

20

0

0 20 40 60 80 100 120 140

Х, км

Рис. 10.10. Координати розміщення в мережі центрів роздрібної торгівлі фірми

Транспортні методи — методи лінійного програмування, що базу- ються на техніці побудови ланцюжків «пункт постачання — пункт споживання».

Метою транспортних методів є визначення найкращих шляхів пе- ревезення вантажів з декількох пунктів постачання в кілька пунктів призначення (споживання), що забезпечують найменші сумарні витрати

по виробництву й транспортуванню товарів. Зазвичай розглядаються

потужності кожного із джерел товарів і потреби в цих товарах кожного

з пунктів споживання. Кожна фірма, що має мережу постачальників і

споживачів, зіштовхується з таким завданням. Хоча лінійне програму-

вання й може бути використане для її рішення, більш ефективними все-

таки є спеціальні методи рішення транспортної задачі. Як і в лінійно-

му програмуванні, процес рішення транспортного завдання з викорис-

танням спеціальних методів починається з визначення припустимого

початкового рішення, що потім крок за кроком поліпшується до опти-

муму.

Методи розв’язання таких задач досить повно представлені в спеці-

альній літературі.