6. Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів і затрат робочого часу

Дослідження трудових процесів проводяться для визна- чення структури операцій і витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів праці, виявлення причин невиконання норм, не- раціональних затрат і втрат робочого часу, розробки нормативних матеріалів.

При нормуванні праці найбільше значення має вирішення двох за- вдань, пов’язаних з дослідженням трудових процесів. Перше — це ви-

значення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій (тру-

дових рухів, дій, прийомів тощо), друге — встановлення структури

затрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися за

рядом ознак: за метою дослідження; кількістю об’єктів за якими ве-

дуться спостереження; способом проведення спостереження, формою

фіксації даних тощо.

Відповідно до мети дослідження виділяють наступні методи: хро-

нометраж, фотографію робочого часу (ФРЧ), фотохронометраж.

Хронометраж слугує для аналізу прийомів праці і визначення три-

валості елементів операцій, що повторюються.

Фотографія робочого часу застосовується для встановлення струк- тури його затрат протягом робочої зміни або її частини.

Якщо при хронометражі об’єктом дослідження є елементи операти- вного часу на конкретний вид продукції, то при ФРЧ фіксуються затра- ти часу на всі види робіт і перерв, які спостерігались протягом ви- значеного проміжку часу. При цьому елементи оперативного часу виділяються укрупнено (до прийомів або комплексів прийомів).

Фотохронометраж застосовується для одночасного визначення структури затрат часу і тривалості окремих елементів виробничої операції.

За кількістю об’єктів, за якими ведуться спостереження, розрізня- ють індивідуальні, групові, маршрутні спостереження. Індивідуальним вважається спостереження за одним об’єктом (робітником, верстатом);

груповим — за декількома об’єктами. Різновидами групового спостере-

ження є бригадне (за робітниками бригади) і багатоверстатне (за робіт-

никами і верстатами на багатоверстатному робочому місці). Маршрут-

ним є спостереження за об’єктом, який переміщується за визначеним

маршрутом, або за декількома об’єктами, якщо вони розташовані порі-

вняно далеко один від одного і спостерігач повинен переміщуватись

між ними за відповідним маршрутом.

7. Мікроелементне нормування.

Базова система мікроелементних нормативів часу

Метод хронометражного дослідження трудового процесу недостатньо точний, поскільки може припускати похибки об’єктивного характеру. Для вивчення операцій, що повторюються, потрібна більш глибока диференціація та вивчення трудового процесу.

Диференційованими називаються нормативи часу на трудові рухи, дії та прийоми. Найбільш універсальними з них є мікроелементні нор- мативи (на трудові рухи і дії), що дозволяють виконати детальний ана- ліз практично будь-якого трудового процесу і вибрати оптимальний

варіант його здійснення.

Засновником мікроелементного методу дослідження і нормування

трудових процесів є американський інженер Гілбрет. У 1922-1923 роках

він встановив, що виконання трудових операцій складається з повторю-

ваних рухів, з яких їм були створені системи стандартних трудових

елементів, названих терблігами. Він довів, що вони можуть застосову-

ватися для проектування та аналізу трудових процесів.

Принцип нормування за мікроелементам в нашій країні вперше був

сформульований професором В.М. Іоффе. У 1932-1933 роках у нас у

країні з’явилася перша практична система мікроелементного норму-

вання. Систему використовували в оборонній промисловості на підпри-

ємствах масового виробництва. У цій системі всі трудові рухи поділя- лися на дві групи: рішучі та нерішучі. Рішучі рухи не потребують

контролю, обережності і здійснюються без затримки. Нерішучі рухи уповільнені настільки, щоб рука, що переміщується, наприкінці руху зайняла необхідне положення. Наступною класифікаційною ознакою в системі Іоффе є принцип поділу рухів на прості, що виконуються одні- єю частиною тіла (рукою, пальцями), і складні (суміщені), що викону- ються одночасно або з частковим суміщенням декількома частинами тіла (обома руками, рукою і ногою тощо). Метод Іоффе був застосова- ний на авіаційному заводі для розробки нормативів.

А.А. Труханов розробив інший метод нормування за мікроелемен- тами, відмінність якого від методу Іоффе полягала в тому, що в ньому була обґрунтована єдина шкала відносних тривалостей рухів у протива-

гу абсолютним тривалостям, що рекомендувалися Іоффе. Труханов по-

казав, що співвідношення між тривалостями будь-яких рухів у різних

робітників залишається постійним.

У 1982 році була розроблена базова система мікроелементних нор-

мативів часу (БСМ). В даний час застосовується велика кількість різ-

номанітних систем мікроелементних нормативів часу. На сьогодні, на-

приклад, мікроелементні нормативи в США використовуються на 30 %

підприємств масового виробництва. З 1982-1983 років у нас у країні та- кож почали використовуватися такі нормативи в умовах застосування обчислювальної техніки.

Система МТМ-1 (система виміру часу з урахуванням методів робо- ти) найбільш поширена за кордоном. Вона була розроблена в 40-х ро- ках ХХ століття у США під керівництвом Мейнарда. Це система уні-

версального призначення. Мікроелементи класифіковані головним

чином за їхнім цільовим призначенням. Каталог нормативів складаєть-

ся з 9 таблиць, що включають 350 нормативних величин часу. Всього в

системі МТМ-1 21 мікроелемент.

На основі МТМ-1 розроблені системи МТМ-2 і МТМ-3. За рахунок

об’єднання рухів, скорочення чинників з урахуванням повторюваності

рухів у системі МТМ-2 кількість мікроелементів скорочена до 11, а но-

рмативних значень до 39. За оцінками закордонних спеціалістів, трудо-

місткість визначення норм за системою МТМ-2 приблизно в два рази

нижча, ніж за МТМ-1.

Використовуються також такі системи мікроелементного нормуван-

ня як Work faktor, МОДАПТС, МОСТ тощо.

Модульна система мікроелементних нормативів МОДАПТС була

розроблена в 1968-1969 роках групою австралійських спеціалістів під

керівництвом Хейде і є похідною від американської системи МСД, що у

свою чергу побудована на основі системи МТМ. Таким чином,

МОДАПТС відноситься до третього покоління систем мікроелементних

нормативів часу. Система призначена для аналізу, проектування і нор-

мування робіт у серійному виробництві. Число значень нормативів —

21. Всі мікроелементи подані у виді мнемонічних рисунків. Умовні по-

значення на рисунку включають сам норматив, виражений у модах

(1 мод = 1/7 секунди з врахуванням часу на відпочинок, що дорівнює

10,75%, а без врахування останнього — 0,129 с. = 0,00215 хв.). Цей час

відповідає тривалості руху пальця.

Зараз створюються спеціальні комп’ютеризовані варіанти систем

мікроелементного нормування.

Розглянемо детальніше базову систему мікроелементних нормативів

часу. Вихідними даними для розробки вітчизняної базової системи мік-

роелементних нормативів часу (БСМ) були затрати часу кваліфікованих

робітників на виконання основних рухів та їхніх комплексів, отримані в

результаті вивчення трудових процесів із застосуванням кінозйомки та

відеозапису. Всього було проведено 30 тисяч спостережень на 25 підп-

риємствах масового і багатосерійного виробництва десяти галузей про-

мисловості.

Прийнятий темп роботи адекватний швидкості виконання базового

мікроелемента «Протягнути руку з малим ступенем контролю на відс-

тань 40 см», що дорівнює 93 см/с. Цей мікроелемент був прийнятий за базовий як той, що найбільш часто зустрічається в трудових процесах.

БСМ призначена для вирішення питань організації і нормування праці на промислових підприємствах з масовим і багатосерійними ти- пами виробництва. Їх застосування доцільне для розробки нормативів на трудові прийоми і більш великі елементи робіт, призначених для но-

рмування праці на підприємствах. Створення нормативів на різномані-

тні види робіт на основі БСМ забезпечить рівну напруженість норм на

роботи, виконувані в різноманітних галузях. При цьому істотно скоро-

тяться трудомісткість і терміни створення нормативів, підвищиться рі-

вень їхньої прогресивності і точності. Крім того, БСМ може бути вико-

ристана безпосередньо при проектуванні трудового процесу і для

розрахунку норм на вироби, що випускаються у великих обсягах (на-

приклад, виробництво автомобілів, телевізорів, приймачів тощо). Вико-

ристання мікроелементних нормативів дозволить проводити більш де-

тальний аналіз і проектування трудових процесів, вибрати найбільш

раціональні методи і організацію робочого місця, поділ праці. Як пока-

зали дослідження на підприємствах, раціоналізація трудових процесів із використанням мікроелементів дозволяє підвищити продуктивність

праці на складальних конвеєрних лініях на 7-12 %.

БСМ-1 (1989 р.) містить нормативні таблиці на 20 мікроелементів, у

тому числі на 10 мікроелементів, що виконуються руками, 8 мікроеле-

ментів, що виконуються ногами і тулубом, і 2 мікроелементи, що вико-

нуються очима.

Мікроелемент — простий елемент ручної операції, що представляє

собою закінчену дію, яка характеризується єдністю цільової настанови,

постійним складом взаємодіючих об’єктів і складається з одного трудо-

вого руху (їхнього комплексу), що виконується безупинно.

Залежно від способу виконання мікроелементи поділяються на види

і різновиди. Всього в системі передбачено 22 види і 50 різновидів. Час визначається за таблицями без проведення додаткових логічних або ма-

тематичних операцій. Значення чинників у таблиці розраховані таким чином, щоб значення часу, що відповідають суміжним значенням чин- ників, відрізнялися на 10 %. Для кожного інтервалу значень чинників розраховане середнє значення часу. Таким чином, помилка табличних значень не перевищує 5 %. При користуванні таблицями відпадає необ- хідність інтерполяції.

Системи мікроелементних нормативів часу містять поряд із табли- цями формули залежності часу виконання мікроелементів від чинників, що призначені для розрахунків на комп’ютерній техніці, тобто перед- бачається механізація наступних розрахунків. У БСМ використана сте- пенева форма нормативних залежностей.

На основі БСМ розроблений ряд нормативних залежностей для ви- значення часу на типові комплекси рухів і трудові прийоми, що є зага- льними для усіх видів робіт. Виділені два класи комплексів рухів: у зоні досяжності рук і поза зоною їхньої досяжності. Кожен клас розбитий на групи трудових дій і прийомів: «взяти предмет», «встановити предмет на площину», «встановити предмет на вал (в отвір)», «роз’єднати»,

«повернути предмет», «натиснути кнопку», «натиснути педаль». На їх-

ній основі створюються галузеві нормативи часу виконання трудових

прийомів і комплексів прийомів з урахуванням галузевої специфіки.

Робота виконується за допомогою автоматизованої системи розробки

нормативів часу.

Системи нормування на основі мікроелементів знаходять застосу-

вання при проектуванні трудових процесів, розробці нової технології,

аналізі та раціоналізації існуючих методів роботи, розробці нормативів

допоміжного часу, виборі найбільш раціональних методів роботи, нор-

муванні і встановленні норм праці, навчанні робітників раціональним

методам виконання роботи.