Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оперативный менеджмент.Базовый учебник.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆
    1. Робочі рамки операційної стратегії у виробництві

Виробнича стратегія не може реалізовуватися ізольовано, во- на повинна бути пов’язана зі споживачами (по вертикалі) і з іншими еле- ментами структури підприємства (по горизонталі). На рис. 2.1 наочно ві- дображена структура взаємозв’язків між запитами споживачів, їхніми пріоритетами щодо технічних характеристик і вимогами до виробничих процесів, а також операційними та іншими ресурсними можливостями пі- дприємства, призначеними для задоволення цих вимог [83]. Дана структу- ра відображає бачення менеджерами вищого рівня стратегії підприємства, з якої загалом визначаються цільовий ринок фірми, її виробнича структу- ра, а також її ключове (визначальне) виробництво і можливості.

Стратегічний задум

Запити споживачів

випускається

Нова продукція Продукція, що

Створення нового продукту

Пріоритети споживачів

і вдосконалення

Виконання замовлень і післяпродажне обслуговування

Якість Надійність Гнучкість Ціна Швидкість

Можливості підприємства

Операційні можливості Можливості постачальників

НДДКР

Технологія

Інтегрована виробнича система

Системи Система

«точно в

термін»

Персонал

Загальне управління якістю

Збут

Фінансовий менеджмент

Допоміжні платформи

Інформаційний менеджмент

Управління

персоналом

Рис. 2.1. Структура операційної стратегії: від потреб клієнтів до виконання замовлення

Вибір цільового ринку може виявитися дуже складним завданням, однак вирішити його необхідно. Достатньо сказати, що в результаті та- кого рішення підприємство може змінити напрямок своєї діяльності, скажімо, відмовитися від сегмента ринку, що не приносить доходу, або його занадто складно обслуговувати внаслідок обмежених можливос-

тей. Як приклад можна навести відмову американських компаній від виробництва автомобілів із правобічним рульовим управлінням для японського та британського ринків.

Ключовими операційними можливостями, або областю компетенції, називають навички і прийоми, що відрізняють виробничу чи сервісну фірму від її конкурентів.

Звичайний процес реалізації стратегії протікає в такий спосіб: запи-

ти споживачів щодо нової продукції приводять до формування пріори-

тетів, які потім стають обов’язковими для операцій. На рис. 2.1 наочно

відображено, що ці пріоритети поєднуються у своєрідну «циліндр» мо-

жливостей підприємства, оскільки виробництво не може задовольнити

купівельні потреби без проведення науково-дослідних і конструкторсь-

ких робіт, без зв’язку зі збутом.

Визначивши вимоги до робочих характеристик, виробничий підроз-

діл підприємства використовує всі свої потенційні можливості, а також

можливості своїх постачальників для того, щоб ці вимоги виконати.

Можливості підприємства включають технологію, системи і персонал.

У кожній з цих трьох галузей використовуються такі фундаментальні концепції та інструменти, як інтегрована виробнича система (СІМ), за-

гальний менеджмент якості (ТQМ) та принцип «точно в термін» (JIT).

Для того, щоб відобразити той факт, що від постачальників можуть

відмовитися, якщо вони не пройшли сертифікаційного тестування у

сфері управління технологією, системами і персоналом, вони також

включені схему (у «циліндр») операційних можливостей. Крім того,

при визначенні операційних можливостей підприємству практично у

будь-якому випадку доводиться приймати ще одне важливе рішення:

виробляти або купувати деталі та комплектуючі. Сьогодні виробники

світового класу зазвичай ставлять перед собою питання щодо будь-

якого елементу виробництва, наприклад: якщо ми не є світовими ліде-

рами, скажімо, у сфері штампування металу, чи слід нам взагалі займа- тися цією справою або краще укласти контракт з підрядчиком, який буде

робити це швидко і якісно? Так, наприклад, у виробництві комп’ю- терної техніки більшість виробників одержують всі комплектуючі із зо- внішніх джерел, залишаючи за собою лише складання і тестування го- тових виробів (останнім часом все більше поширюється підхід, коли навіть ці операції виконуються вже в тому місці, де виріб буде встанов- лено і експлуатуватися, оскільки це забезпечує вищу якість робіт).

Ймовірно, найскладніша проблема, що стоїть перед підприємства- ми, полягає в тому, щоб відмовитися від традиційного підходу. У одній з своїх статей професор Уїкхем Ськіннер (Wickham Skinner) звертав увагу читачів на те, що менеджери нерідко комфортніше почувають се- бе, якщо налагоджена в компанії система змінюється нерадикально

[83]. Як правило, в таких випадках в якості зручного заходу швидко впроваджуються нові сучасні технології у вже існуючий процес. Зроби- ти це нескладно, і зазвичай такі заходи супроводжуються підвищеним ентузіазмом службовців. Проте, не дивлячись на те, що використання нових технологій, як правило, гаряче вітається менеджерами та інжене- рами, що працюють в компанії, воно зовсім необов’язково приводить до створення відмінної ключової компетенції тобто компетенції, яка могла б сприяти завоюванню потенційних споживачів. На думку про- фесора Скіннера, компаніям, що працюють в новому сучасному кон- тексті напруженої глобальної конкуренції, необхідно не тільки нарощу- вати кількість нових технологій, але і реструктурувати всю систему освоєння нової продукції таким чином, щоб вона відрізнялася і була б ефективнішою в порівнянні з тими системами, які використовуються будь-якими їх конкурентами [83].