4. Особливості операційних (виробничих) систем

Операційні системи належать до категорії складних і ма- ють такі характерні особливості:

1. Складаються з великої кількості підсистем і елементів Разом з тим кожна з них є єдиною системою, що складається з технічних засо- бів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення, пер- соналу, який обслуговує систему під час її функціонування.

2. Операційні системи залежно від типу і структури побудови мають складну мережу передачі інформації (рис. 3.4): проста кільцева, радіа- льно-кільцева, проста ґратчаста, складна ґратчаста, місткова, з перехре- сними зв’язками [74].

Рис. 3.4. Типові структури передачі інформації в операційних системах:

а — проста кільцева; б — радіально-кільцева; в — проста ґратчаста; г — скла-

дна ґратчаста; д — місткова; е — з перехресними зв’язками

3. Операційні системи вирішують комплекс різноманітних функціо- нальних завдань, зокрема:

• управління підготовкою виробництва;

• техніко-економічне забезпечення;

• оперативне управління виробництвом;

• управління кадрами;

• управління фінансами;

• управління інноваціями тощо.

4. Схема підпорядкованості ланок операційних систем, як правило,

ієрархічна, тобто в системі існують верхні, нижні та середні ланки.

5. Операційні системи мають загальну мету: створення «продукції»

з одночасним представленням послуг на ринку споживачів.

6. Існування «зони обслуговування», чи сегмента ринку, для кожної

операційної системи.

На рисунку 3.5 представлені типові структури управління.

а) б) в)

Рис. 3.5. Типові структури ієрархічного управління в операційних системах: а — симетрична; б — асиметрична; в — з обходом через ранг (рівень)

7. Залежність показників функціональної ефективності від структу- ри операційної системи і технології її функціонування при одночасному глибокому взаємозв’язку всіх характеристик [75].

До властивостей операційних систем належать:

• нестандартність окремих параметрів системи і стохастичність їх

поведінки (тобто випадкову або ймовірну природу, що не дає змоги то-

чно передбачити процеси і зміни);

• унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкрет-

них умовах і водночас наявність у ній граничних можливостей, що ви-

значаються ресурсами;

• здатність змінювати свою структуру та формувати варіанти поведінки;

• спроможність протистояти ентропійним (тим, що руйнують сис- тему) тенденціям;

• здатність адаптуватися до зміни умов зовнішнього середовища;

• здатність і прагнення до цілеутворення, тобто спроможність до формування цілей всередині системи [47].

Розглянуті особливості операційних систем потребують особливого підходу у разі дослідження їхнього функціонування, проектування і модернізації. Від розуміння операційної системи цілком, як внутрішніх, так і зовнішніх її функцій, структури передавання інформації та управ-

ління системою залежить можливість операційного менеджера прийма-

ти «корисні» рішення, що підвищують життєздатність і продуктивність,

ефективність і раціональність останньої [75].

Отже операційній системі притаманні названі загальні характерис-

тики економічних систем. Крім них виробничі (операційні) системи

мають ряд особливих характеристик, серед яких виділяють:

• відкритість — наявність матеріального, енергетичного, інфор-

маційного обміну із зовнішнім середовищем;

• складність, яка обумовлена її основними елементами (працівники, засо-

би і предмети праці), цілеспрямованістю, поліструктурністю, відкритістю, аль-

тернативністю зв’язків, великою кількістю здійснюваних у системі процесів;

• гомеостатичність — спроможність підтримувати стан внутріш- ньої рівноваги при зміні параметрів зовнішнього середовища, тобто

здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки, здатність протистояти ентропійним (таким, що руйнують систему) тен- денціям, здатність адаптуватися до змінних умов;

• поліструктурність — одночасне існування в них підсистем, ко- жен елемент яких одночасно входить у кілька підсистем і функціонує відповідно до їхніх вимог;

• цілеспрямованість означає здатність виробляти необхідну проду- кцію та послуги;

• нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність її поведінки;

• паралельність виконання операцій технологічного процесу;

• пропорційність окремих частин системи та підсистем;

• безперервність виробничого процесу;

• ритмічність, прямоточність виробничого процесу.

Ці особливості визначають конкретні форми організації виробницт-

ва, які відрізняються одна від одної переважно характером зв’язків між

елементами системи.