Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
кримінальне право.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

§ 3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом

Покарання більш м’яке, ніж передбачено законом, може бути призначено (ч. 1 ст. 69 КК): 1) за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчине­ного злочину, наприклад, вчинення злочину під впливом сильного ду-шевного хвилювання та збігу тяжких особистих чи сімейних обставин або вчинення тяжкого злочину вперше і добровільне відшкодування завданого збитку; 2) за наявності даних про особу винного, які свід-чать про її відносно невелику суспільну небезпечність (винний добро-вільно з’явився із зізнанням, вважається сумлінним працівником і ш-рядною людиною в колективі).

За наявності цих обставин у їх поєднанні суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від най-нижчої межі, встановленої в санкції статті (санк’ії частини статті) за даний злочин, або перейти до іншого, більш мякого виду основ­ного покарання, не зазначеного в санкції статті за вчинений злочин. У цьому випадку суд не має права призначати покарання, нижче ві-найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загаль ній частині КК.

Наприклад, суд розглядає справу про вчинення контрабанди, яка за ,. 1 ст. 201 КК, караться позбавленням волі на строк шд трьох до се­ми рокит У ньому ьлипдлку нижчою межею покарі, за тій здочнн є три роки позбавлення волі. Якщо суд на підставі вищезазначених об-ставин дійде висновку про МОЖЛИВІСТЬ призначення винному в конт-

їа^^

у вигляді позбавлення волі, що встановлена в ч. 2 ст. 63 КК).

На підставі зазначених обставин суд може не призначати додатко-вого покарання, що пе.едбачено в санкції даної статті (санкції частини статті) як обов’язкове

254 Р. В. Вереша

За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачено пп. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини строк або розмір поїсаран-ня не може перевищувати двох третин максимального строку або роз­міру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.

§ 4. Призначення покарання за сукупністю злочинів

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше різних злочинів, за кожний з яких вона не була засуджена.

Закон розрізняє дві ситуації, за яких виникає необхідність призна-чити покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК):

1) за два чи більше злочини, що утворюють сукупність, особа засу-джується одним вироком і в цьому ж вироку їй призначається остато-чне покарання; 2) якщо після винесення вироку в справі про один чи кілька злочинів буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншо-му злочині, вчиненому ним до винесення даного вироку.

Порядок призначення покарання за наявності першої ситуації по-лягає в тому, що суд спочатку призначає покарання за кожний вчине-ний злочин, що входить до сукупності, і після цього визначає остаточ-не покарання При сукупності злочинів, говориться в ч. 2 ст. 70, суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окрї мо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складай-ня призначених покарань у межах, установлених статтею закону, яка передбачає більш суворе покаранні.

Крім загального правила про визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, законом передбачено окреме положення щодо умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, що входить до сукупності злочинів. У ч. 2 ст. 70 КК йдеться, що якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі, говориться у ч. 2ст. 70КК.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 255

У ч. 3 ст. 70 КК зазначено: до основного покарання може бути при-єднано будь-яке з додаткових покарань, передбачених статтями зако-ну, що встановлюють відповідальність за ті злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. Нагадаємо, що різні види додаткових по-карань в усіх випадках виконуються самостійно.

За зазначеними вище правилами (ч. 1—3 ст. 70) призначається по-карання, якщо після винесення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині (злочинах), вчиненому ним до винесення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк пока-рання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком.

У випадках складання різного виду основних покарань за сукупністю злочинів суд має керуватися правилами, визначеними в ст. 72 КК. Напри-клад, якщо суд у вищенаведеному випадку призначить за ч. 1 ст. 185 КК покарання у виглядівиправіх робіт строком на два роки, а за ч. 1 ст. 121 КК — позбавлення вош строком на шість років і дійде висновку про не-обхідність повного складання призначених пока,ань, то він, виходячи із визначеного в закош співвідношення (ч. 1 ст. 72) - «дному дню позба-влення волі відповідає три дні виправних робіт» (24 : 3 = 8), — призна-чить остаточне покарання за сукупністю цих двох злочинів у вигляді по-збавлення волі строком на шість років і вісім місяців.