- •Isbn 978-611-01-0312-1
- •Isbn 978-611-01-0312-1
- •§ 1. Поняття та предмет кримінального права
- •§ 2. Метод кримінального права
- •§ 3. Завдання кримінального права
- •§ 4. Наука кримінального права
- •10 Р. В. Береш а
- •§ 5. Система позитивного кримінального права
- •16 Р. В. Береш а
- •§ 1. Принципи законності, рівності громадян перед законом і особистої відповідальності за наявності вини
- •20 Р. В. Вереша
- •§ 2. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності та гуманізму
- •§ 1. Поняття, значення
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •24 Р. В. Вереша
- •26 Р. В. Вереша
- •28 Р. В. Вереша
- •§ 4. Структура кримінального закону
- •32 Р. В. Вереша
- •34 Р. В. Вереша
- •§ 5. Тлумачення кримінального закону
- •36 Р. В. Вереша
- •§ 6. Принципи чинності кримінального закону у просторі та часі
- •38 Р. В. Вереша
- •§ 7. Чинність кримінального закону за територіальним принципом
- •40 Р. В. Вереша
- •§ 8. Чинність кримінального закону
- •§ 9. Видача злочинців
- •§ 10. Чинність кримінального закону в часі
- •46 Р. В. Вереша
- •§ 1. Законодавче визначення злочину в історичному аспекті
- •50 Р. В. Вереша
- •56 Р. В. Вереша
- •§ 3. Поняття злочину та його ознаки за кримінальним правом України
- •60 Р. В. Вереша
- •§ 4. Значення ч. 2 ст. 11 кк України для поняття злочину
- •66 Р. В. Вереша
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація
- •72 Р. В. Вереша
- •§ 2. Підстави кримінальної відповідальності. Поняття та значення кримінально-правової кваліфікації
- •74 Р. В. Вереша
- •§ 1. Поняття і значення складу злочину
- •78 Р. В. Вереша
- •80 Р. В. Вереша
- •§ 2. Елементи та ознаки складу злочину
- •82 Р. В. Вереша
- •§ 3. Види складів злочинів
- •84 Р. В. Вереша
- •§ 1. Поняття та значення об’єкта злочину
- •88 Р. В. Вереша
- •90 Р. В. Вереша
- •§ 2. Класифікація об’єктів злочинів
- •92 Р. В. Вереша
- •§ 3. Предмет злочину
- •§ 1. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
- •96 Р. В. Вереша
- •§ 3. Наслідки злочину
- •98 Р. В. Вереша
- •§ 4. Причинний зв’язок
- •100 Р.В.Вереша
- •102 Р. В. Береш а
- •104 Р. В. Береш а
- •§ 5 Факультативні ознаки
- •106 Р.В.Вереша
- •§ 1. Поняття суб’єкта злочину
- •110 Р. В. Береш а
- •112 Р. В. Береш а
- •§ 2. Осудність як ознака суб’єкта злочину. Поняття обмеженої осудності
- •114 Р. В. Береш а
- •§ 3. Неосудність та її кримінально-правове значення
- •116 Р. В. Береш а
- •118 Р. В. Береш а
- •§ 5. Спеціальний суб’єкт злочину
- •§ 6. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння
- •§ 1. Поняття і значення суб’єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Поняття та зміст вини
- •§ 3. Умисел і його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Злочини зі складною виною
- •§ 6. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину
- •§ 7. Помилка та її кримінально-правове значення
- •150 Р. В. Береш а
- •152 Р. В. Береш а
- •154 Р. В. Береш а
- •§ 1. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •156 Р. В. Береш а
- •§ 2. Закінчений та незакінчений злочин
- •158 Р. В. Береш а
- •§ 3. Готування до злочину
- •160 Р. В. Береш а
- •§ 4. Замах на злочин
- •§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •162 Р. В. Береш а
- •§ 1. Поняття співучасті у злочині
- •164 Р. В. Береш а
- •§ 2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті
- •166 Р. В. Береш а
- •§ 3. Форми співучасті у злочині
- •168 Р. В. Береш а
- •§ 4. Види співучасників злочину
- •170 Р.В.Вереша
- •172 Р. В. Береш а
- •174 Р. В. Береш а
- •§ 5. Причетність до злочину
- •176 Р.В.Вереша
- •§ 1. Поняття та характерні ознаки множинності злочинів
- •§ 2. Одиничний злочин
- •§ 3. Форми множинності злочинів
- •§ 1. Поняття та види обставин,
- •§ 2. Необхідна оборона
- •§ 3. Уявна оборона
- •§ 4. Затримання особи, що вчинила злочин
- •§ 5. Крайня необхідність
- •§ 6. Фізичний або психічний примус
- •§ 7. Виконання наказу або розпорядження
- •200 Р. В. Вереша
- •§ 8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •202 Р. В. Вереша
- •§ 9. Виконання спеціального завдання
- •§ 1. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності та його види
- •206 Р. В. Вереша
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •208 Р. В. Вереша
- •§ 4. ’Вільнення від кримінальної відповідальності у звязку з передачею особи на поруки
- •§ 5 ’Вільнення від кримінальної відповідальності у звязку зі зміною обстановки
- •210 Р. В. Береш а
- •§ 6. ’Вільнення від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності
- •§ 7. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 1. Поняття та ознаки кримінального покарання
- •216 Р. В. Береш а
- •§ 2. Мета покарання
- •§ 1. Поняття системи кримінальних покарань та її значення
- •222 Р. В. Вереша
- •§ 2. Види покарань
- •224 Р. В. Вереша
- •226 Р. В. Вереша
- •228 Р. В. Вереша
- •230 Р. В. Вереша
- •232 Р. В. Вереша
- •234 Р. В. Вереша
- •236 Р. В. Вереша
- •238 Р. В. Вереша
- •§ 1. Загальні засади призначення покарання
- •240 Р. В. Вереша
- •242 Р. В. Вереша
- •244 Р. В. Вереша
- •246 Р. В. Вереша
- •248 Р. В. Вереша
- •250 Р. В. Вереша
- •§ 2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •252 Р. В. Вереша
- •§ 3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •254 Р. В. Вереша
- •§ 4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •256 Р. В. Вереша
- •§ 6. Правила складання покарань
- •258 Р. В. Вереша
- •§ 7. Обчислення строків покарання
- •§ 1. Загальна характеристика звільнення від покарання та його відбування
- •260 Р. В. Вереша
- •§ 2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •262 Р. В. Вереша
- •§ 3. Звільнення від відбування покарання випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •264 Р. В. Вереша
- •§ 4. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •266 Р. В. Вереша
- •§ 5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •268 Р. В. Вереша
- •§ 6. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким
- •270 Р. В. Вереша
- •§ 7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •272 Р. В. Вереша
- •§ 8. Звільнення від покарання за хворобою
- •274 Р. В. Вереша
- •§ 9. Звільнення від покарання
- •276 Р. В. Вереша
- •§ 1. Поняття судимості, її кримінально-правові тазагальноправові наслідки
- •§ 2. Погашення та зняття судимості
- •280 Р. В. Вереша
- •§ 1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •284 Р. В. Вереша
- •286 Р. В. Вереша
- •288 Р. В. Вереша
- •§ 3. Примусове лікування
- •§ 1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •290 Р. В. Вереша
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру
- •292 Р. В. Вереша
- •294 Р. В. Вереша
- •§ 3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •296 Р. В. Вереша
- •298 Р. В. Вереша
- •§ 4. Звільнення від покарання неповнолітніх
- •300 Р. В. Вереша
- •§ 5. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-річного віку
- •302 Р. В. Вереша
- •§ 1. Кримінальне право країн романо-германської правової сім’ї
- •304 Р. В. Вереша
- •306 Р. В. Вереша
- •§ 2. Кримінальне право країн загального права
- •308 Р. В. Вереша
- •§ 3. Кримінальне право мусульманських країн
- •310 Р. В. Береш а
- •§ 4. Кримінальне право держав Далекого Сходу
- •316 Р. В. Береш а
§ 3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
Покарання більш м’яке, ніж передбачено законом, може бути призначено (ч. 1 ст. 69 КК): 1) за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, наприклад, вчинення злочину під впливом сильного ду-шевного хвилювання та збігу тяжких особистих чи сімейних обставин або вчинення тяжкого злочину вперше і добровільне відшкодування завданого збитку; 2) за наявності даних про особу винного, які свід-чать про її відносно невелику суспільну небезпечність (винний добро-вільно з’явився із зізнанням, вважається сумлінним працівником і ш-рядною людиною в колективі).
За наявності цих обставин у їх поєднанні суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від най-нижчої межі, встановленої в санкції статті (санк’ії частини статті) за даний злочин, або перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за вчинений злочин. У цьому випадку суд не має права призначати покарання, нижче ві-найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загаль ній частині КК.
Наприклад, суд розглядає справу про вчинення контрабанди, яка за ,. 1 ст. 201 КК, караться позбавленням волі на строк шд трьох до семи рокит У ньому ьлипдлку нижчою межею покарі, за тій здочнн є три роки позбавлення волі. Якщо суд на підставі вищезазначених об-ставин дійде висновку про МОЖЛИВІСТЬ призначення винному в конт-
їа^^
у вигляді позбавлення волі, що встановлена в ч. 2 ст. 63 КК).
На підставі зазначених обставин суд може не призначати додатко-вого покарання, що пе.едбачено в санкції даної статті (санкції частини статті) як обов’язкове
254 Р. В. Вереша
За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачено пп. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини строк або розмір поїсаран-ня не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.
§ 4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше різних злочинів, за кожний з яких вона не була засуджена.
Закон розрізняє дві ситуації, за яких виникає необхідність призна-чити покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК):
1) за два чи більше злочини, що утворюють сукупність, особа засу-джується одним вироком і в цьому ж вироку їй призначається остато-чне покарання; 2) якщо після винесення вироку в справі про один чи кілька злочинів буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншо-му злочині, вчиненому ним до винесення даного вироку.
Порядок призначення покарання за наявності першої ситуації по-лягає в тому, що суд спочатку призначає покарання за кожний вчине-ний злочин, що входить до сукупності, і після цього визначає остаточ-не покарання При сукупності злочинів, говориться в ч. 2 ст. 70, суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окрї мо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складай-ня призначених покарань у межах, установлених статтею закону, яка передбачає більш суворе покаранні.
Крім загального правила про визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, законом передбачено окреме положення щодо умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, що входить до сукупності злочинів. У ч. 2 ст. 70 КК йдеться, що якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі, говориться у ч. 2ст. 70КК.
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 255
У ч. 3 ст. 70 КК зазначено: до основного покарання може бути при-єднано будь-яке з додаткових покарань, передбачених статтями зако-ну, що встановлюють відповідальність за ті злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. Нагадаємо, що різні види додаткових по-карань в усіх випадках виконуються самостійно.
За зазначеними вище правилами (ч. 1—3 ст. 70) призначається по-карання, якщо після винесення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині (злочинах), вчиненому ним до винесення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк пока-рання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком.
У випадках складання різного виду основних покарань за сукупністю злочинів суд має керуватися правилами, визначеними в ст. 72 КК. Напри-клад, якщо суд у вищенаведеному випадку призначить за ч. 1 ст. 185 КК покарання у виглядівиправіх робіт строком на два роки, а за ч. 1 ст. 121 КК — позбавлення вош строком на шість років і дійде висновку про не-обхідність повного складання призначених пока,ань, то він, виходячи із визначеного в закош співвідношення (ч. 1 ст. 72) - «дному дню позба-влення волі відповідає три дні виправних робіт» (24 : 3 = 8), — призна-чить остаточне покарання за сукупністю цих двох злочинів у вигляді по-збавлення волі строком на шість років і вісім місяців.
