230 Р. В. Вереша

ється до осіб визначеної вище категорії військовослужбовців за вчи-нення ними злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, виписаних у розділі XIX КК; 4) воно може бути застосовано судом в межах від шести місяців до двох років; 5) суд застосовує цей вид покарання лише у випадках: а) якщо воно передбачено в санкції певної статті Особливої частини КК (XIX розділу); б) якщо воно за-стосовується замість покарання у вигляді виправних робіт, передбаче­ного санкцією статті ішдїх розділів Особливої частини КК; в) якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк; 6) військовослужбовець, засуджений до такого виду покарання, залишається на військовій службі і проходить її у своєму військовом-^ підрозділі; 7) із суми грошового забезпечення військовослужбовця, за суненого до означеної міри покарання, проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від де­сяти до двадцяти відсотків; 8) під час відбування такого виду покаран-ня засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовом-званні; 9) строк покарання не зараховується засудженом. в строк ви слуги років для присвоєння чергового військового звання

Військовослужбовці, засуджені до покарання у вигляді службового обмеження, вважаються такими, що не мають судимості з моменту відбуття цього покарання.

7. Конфіскація майна. Покарання у вигляді конфіскації майна, го-вориться в ч. 1 ст. 59 КК, полягає в примусовому безоплатному вилу-ченні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Характерними ознаками покарання у вигляді конфіскації майна є: воно 1) призначається лише як додаткове покараннї; 2) пов’язане з примусовим і безоплатним вилученням у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого; 3) встановлю-ється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини; 4) може бути при-значене лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу. Якщо конфіскується частина майна, суд по-винен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічи-ти предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна передбачена в од-ному випадку як факультативне .одаткове покарання, в іншому, - як обов’язкове додаткове покарання

Як факультативне додаткове покарання передбачена конфіскація майна за давання хабара, вчинене повторне (ч. 2 ст. 369) та ін. Суд при призначенні основного покарання має обговорити можливість засто-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 231

сування і додаткового покарання та в разі позитивного вирішення цьо-го питання навести мотиви такого рішення у вироку.

Як обов’язкове додаткове покарання конфіскація передбачена за бандитизм (ст. 257), контрабанду (ч. 2 ст. 201). У цих і подібних випа-дках суд, крім призначення основного покарання, зобов’язаний засто-сувати й додаткове покарання, але лише до тих злочинів, які було вчи-корисливих мотивів. Незастосування судом обов’язкового додаткового покарання можливе лише за наявності умов, передбаче­ний ст. 69 КК з обов’язковим наведенням мотивів такого пом’якшення покарання та з посиланням на статтю закону в резолютивній частині вироку.

Конфіскація майна поділяється на повну і часткову. Повна конфіс­кація майна полягає в безоплатному примусовому вилученні всього майна, що належить засудженому, а часткова — у вилученні саме вка-заної у вироку суду частини (половини, третини) майна засудженого або певних перелічених у вироку суду предметів у власність держави.

Прийнявши рішення гфо гфизначенІїя конфіскації майна, суд зо-бов’язаний сформулювати його в резолютивній частині вироку,вказа-вши, конфіскуємся все майно чи його частина. В останньому випадку у вироку треба вказати, яка саме частина майна зас.дженого конфіску-єтьсї, або перелічити предмети, які конфіскуються

Конфіскація майна може бути застосована лише щодо майна, яке належить засудженому на праві власності, та щодо його частки у спі-льній власності, а також його вкладів у банках та установах Націона-льного банку України. Не підлягають конфіскації предмети, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні, згідно з переліком майна, визначеного законом України, що не підлягає конфі-скації за вироком суду. Це, зокрема, жилий будинок, носильні речі та предмети домашнього вжитку (одяг взуття, білизна, дитячі речі, про-дукти харчування, паливо для готування їжі та обігріву приміщень, насіння для посівів тощо).

Конфіскація майна як вид покарання відрізняється від спеціальної конфіскації. Остання не є пока,анням і полягає у примусовому вилу-ченні у засудженого предметів що б.ли засобом вчинення злочину або одержані внаслідок вчинення'Предмети, які були знаряддя^ вчинення злочину, належать до речових доказів, а питання про такі докази вирішується відповідного положень кримінально процесуаль-

Спеціальна конфіскація передбачена і в окремих статтях Особливої частини Кодексу. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 244 КК, порушення за-конодавства про континентальний шельф України передбачає конфіс-