§ 6. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким

Заміна засудженому, що відбуває покарання, невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосовано судом за на-явності умов, визначених у ст. 82 КК:

1. Така заміна може застосовуватися лише до осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.

2. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням може бути застосовано, якщо засуджений став на шлях виправлення.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 269

Це означає, що поведінка засудженого та його сумлінна активна праця в містах позбавлення волі і виконання умов режиму відбування пока-рання є свідченням його бажання залишити назавжди свою злочин-ність в минулому. Все це дає можливість для пом’якшення такому за-судженому кримінально-правового примусу з менш інтенсивним каральним впливом, властивим для більш м’яких видів покарання, ніж обмеження волі або позбавлення волі.

3. Суд може замінити невідбуту частину покарання у вигляді об- меження або позбавлення волі будь-яким більш м’яким покаранням з передбачених видів покарання у ст. 51 КК. Наприклад, суд може за на- явності визначених в законі умов невідбуту частину строку покарання у вигляді обмеження волі замінити більш м’яким видом покарання - виправними роботами на строк невідбутої частини покарання у вигля- ді обмеження волі.

В іншому випадку суд може замінити неві’буту частину строку покарання у вигляді позбавлення волі більш мяким покаранням об-на строк невідбутої частини покарання у вигляді по-збавлення волі.

У разі заміни невідбутої частини покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі більш м’яким видом покарання, останнє при-значається на строк, рівний невідбутій частині покарання. При цьому більш м’яке покарання призначається у межах строків, установлених у Загальній частини КК для даного виду покарання, і не повинне пе­реви.увати невідбутого строку покарання, призначеного за вироком суду "

Наприклад, якщо засуджений, відбуваючи призначене йому пока-рання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, відбув третину строку такого виду покарання, тобто один рік, то суд за наявності всіх інших умов, зазначених у законі, може замінити такому засудженом-невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі, яка стано вить у даному випадку два роки, більш м’яким видом покарання, ска-жімо,^Уобмеже^Унням воїі, але^Рна строк не більше двох років^оча пока-рання у вигляді обмеження волі установлено в Загальній частині КК від одного до п’яти років (ч. 2 ст. 61 КК).

Разом з тим застосований строк більш м’якого виду покарання має бути у межах визначеного строку для даного виду покарання, навіть якщо невідбута частина обмеженні або позбавлення волі перевищує цей строк.

4. Заміна невідбутої частини покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі більш м’яким видом покарання можлива лише після фактичного відбуття засудженим:

270 Р. В. Вереша

а) не менше третини строку покарання, призначеного судом за зло- чин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

б) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбав- лення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позба- влення волі;

в) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

У разі заміни засудженому невідбутої частини основного покаран-ня більш м’яким його може бути звільнено також і від додаткового по-карання. Засуджений підлягає звільненню і від додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися пев-ною діяльністю. Якщо ж додаткове покарання є більш суворим, ніж нове основне покарання, то такого засудженого слід звільняти від до-даткового покарання.

Наприклад, особі за вчинення злочину середньої тяжкості було призначене покарання у вигляді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посаду головного бухгалтера строком на два роки. Після відбуття такою особою третини строку призначеного їй основного покарання суд замінив їй невідбуту частину покарання -вигляді обмеженні волі більш м’яким покаранням у вигляді громадсь ких робіт на строк сто двадцять годин. У цьому випадку додаткове по-карання у вигляді позбавлення права обіймати посаду головного бух-галтера строком на два роки є більш суворим, ніж нове основне покарання, яким є громадські роботи, тому засуджений, очевидно, за-слуговує на звільнення судом від додаткового покарання, яким є по-збавлення права обіймат/посаду головного бухгалтера.

У разі вчинення особою під час відбування більш м’якого виду по-карання нового злочину суд до покарання за знову вчинений Точин додає повністю або частково лише невідбуту частину більш м’яког-покарання, а не ту частину, яка залишилася невідбутою у вигляді об меження або позбавлення волі, призначеного за вироком суду.

Заміна невідбутої частини Скарання більшТ’яким 'видом пока-рання відрізняється від умовно-дострокового звільнення від відбуван-ня покарання, зокрема тим, що вона стосується засуджений, які стали на шлях виправлення і можебути застосована до певної частини не-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 271

відбутого покарання лише у вигляді обмеження або позбавлення волі. При цьому замінену частину такого виду покарання більш м’яким ви-дом покарання засуджений продовжує відбувати; в той час, як умовно-дострокове звільнення від покарання може мати місце по відношенню до будь-яких видів (за винятком арешту) основного покарання, а його застосування можливе лише до засуджених, які довели своє виправ-лення і воно пов’язане із звільненням такого засудженого від подаль-шого відбування покарання.

Заміна невідбутої частини покарання у вигляді обмеження або по-збавлення волі більш м’яким видом покарання відрізняється і від при-значення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК). В останньому випадку суд за наявності умов, зазначених у ст. 69, призначає основне покарання за вчинений злочин нижче від найниж-чої межі, встановленої в санк’ії статті Особливої частини КК, або пе­реходить до іншого, більш мякого виду основного покарання, не за-значеного в санкції статті за цей злочин. Застосування ж ст. 82 КК можливе лише після фактичного відбування засудженим певної части-ни призначеного йому покарання у вигляді обмеження або позбавлен-ня волі, і лише така невідбута частина зазначеного виду покарання за-мінюється судом більш м’яким видом покарання.

Зазначимо також, якщо особу було достроково звільнено від відбу-вання покарання, то строк погашення судимості обчислюється із дня дострокового звільненні її від відбувань покарання (основного та до-даткового). Якщо ж невідбут? частину покарання було замінено більш м’яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого покарання (основного та додаткового), гово-риться у ч. 4 ст. 90.

Якщо особа, зазначається у ч. 5 ст. 90 КК, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, пе-ребіг строку погашення судимості переривається і обчислюється зано-во. У цих випадках строки погашенні судимості обчислюються окре-мо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за основний злочин.