§ 4. Види співучасників злочину

У ст. 27 дано визначення окремих видів співучасників: ви-конавця, організатора, підбурювача і пособника. В основу такого роз­поділу покладено об’єктивні критерії - ступінь і характер участі кож-ного з них у вчиненні злочину. Ступінь участі — це інтенсивність діяння кожної з осіб, які діють спільно, щодо виконання своєї ролі -вчиненні злочину. Характер участі визначає функціональну роль кож ного співучасника у спільному злочині. У деяких випадкахігри одній і тій самій функціональній ролі особи може бути різний ступінь її участі у вчиненні злочину.

Наприклад, в одному випадку пособник у розкраданні майна пора-див виконавцю найкращий спосіб вчинення шахрайства, в іншому по-собник не лише запропонував найкращий спосіб вчинення шахрайст-ва, а й дав виконавцеві «5яльку», як^ той використав, аби заволодіти майном потерпілого. У цих двох випадках функціональна роль одного і другого пособників однакова, проте ступінь їхньої участі у злочині різний.

Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, підбурювача і пособника, слід вважати характер дій, які вчиняє кожен

170 Р.В.Вереша

із них і які створюють об’єктивну сторону складу злочину кожного зі співучасників, що і є основою поділу співучасників на види.

У теорії кримінального права щодо конструкції співучасті у злочи-ні та пі.став кримінальної відповідальності співучасників існує два погляди За одним із них, співучасть має акцесорну (необов’язкову, підпорядковану, підрядну природу, оскільки склад злочинів за сшІ участі виконується ^посередньо виконавцем, всі інші співучасники склад злочину не виконують Тому співучасники відповідають за дії, спільні з тими, які здійснив виконавець злочину.

Відповідно до іншого погляду, співучасть — це самостійна інсти-туція Загальної частини кримінального права, її норми регулюють від-повідальність особливої групи співучасників: організатора, підмов-ника і пособника злочину; підставою відповідальності кожного спів-учасника є не дії виконавця, а дії, вчинені співучасником особисто. Звичайно, відповідальність організатора, підмовника і пособника ви-значається залежно від дій виконавця злочину. Дії виконавця злочину за співучасті є складовою зусиль співучасників злочину. Однак така залежність виявляється лише в тому, що в діях співучасника склад за-кінченого злочину матиме місце за наявності складу закінченого зло-чину в діях виконавця. Цей погляд є панівним у науці кримінального права.

Виконавцем злочину визнається перш за все особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Виконавець злочину — це особа, дії якої містять склад конкретного злочину, передбаченого Особливою частиною КК. Такою особою є той, хто безпосередньо спричинив злочинний результат. Водно-час злочин вважається виконаним особою і тоді, коли вона вчинила його не власноруч, а використавши для цього іншу особу, яка через малолітст-во, розумову відсталість, психічнухворобу та з інших причин не могла розуміти характеру і значення дій що нею вчинялися. У цих випадках йдеться про так зване опосередковане виконання злочину.

Опосередковане виконання буде і в тому разі, коли злочинні дії вчи-нено в результаті фізичного або' психічноГпримусу, внаслідок яког-особа не могла ке,увати своїми вчинками, наприклад, через загрозу запо діяти особі смерть якщо вона негайно не вчинить крадіжку. У такому разі особа, яка застосовує шсильство, підлягає відповідальності як виконавець за опосе,едковане вчинення крадіжки. Особа ж, яка фактично вчинила крадіжку кримінальній відповідальності не підлягає, оскільки діяла під

"^^^^^^Г^а^ злочину має відпові-дати начальник, який віддав підлеглому злочинний наказ або розпоря-дження про вчинення злочину. Особливість цього виду опосередкова-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 171

ного виконання злочину полягає в тому, що підлегла особа, яка вико-нує обов’язковий для неї наказ або розпорядження начальника, не під-лягає кримінальній відповідальності, якщо вона не знала і не могла знати про злочинну мету особи, яка віддала наказ чи розпорядження.

Усі ці положення лаконічно виписано в ч. 2 ст. 27 КК, за якою ви-конавцем (співвиконавцем) визнається особа, яка у співучасті з інши-ми суб’єктами злочину особисто чи шляхом використання інших осіб, що не є суб’єктами злочину, повністю або частково вчинила злочин передбачений Кримінальним кодексом.

Організатором визнається особа, яка організувала вчинення зло-чину або керувала його вчиненням Організатором є особа, яка не тільки виклиїсає в інших осіб бажання вчинити злочин, а й об’єднує їх, розробляє план вчинення злочинних дій, розподіляє ролі між учасни-ками злочину або здійснює безпосереднє керівництво вчиненшім зло-чину як ватажок, розпорядник діяльності, спрямованої на досягнення злочинного результату. Цьому може сприяти сукупність усіх зазначе­них видів організаторської діяльності або лише деякі з них за умови, що вони породжують у певних осіб рішучість діяти відповідно до за-здалегідь розробленого плану. Діяльність організато,а може бути спрямована на вчинення окремого злочину (наприклад вбивства) або пов’язана з утворенням злочинної організації. Відповідальність за ор-ганізаторську діяльність передбачена також і як самостійний злочин (ст. 257, 294, 392 та ін.).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 організатором визнається особа, яка ор-ганізувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підго-товкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Підбурювачем відповідно до ч. 4 ст. 27 визнається особа, яка умов-лянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила ін-шого співучасника до вчинення злочину. Діяльність цього співучасни-ка характеризується тим, що він свідомо викликає в іншої особи рішучість а^Рбо зміцнює намір вчинити злочин, який виник у неї раніше.

Підбурювання може здійснюватися різними способами і в різних формах. Це фізичний або психічний примус, підкуп, наказ, дор,чення,

_{ЇЇЯ=,» 5К ^™,}⁶_{ГГО с= ™}

ненш! злочину. Такі жести прийнято називати конклюдентними діями. Підбурювач використовує їх, як правило, на місці вчинення злочину,