§ 1. Поняття системи кримінальних покарань та її значення

Вирішення питання про покарання залежить не лише від побудови самої системи покарань, а головним чином від того, за яких умов державного життя, духовних і матеріальних сил держави і наро-ду здійснюється організація каральної діяльності та під впливом яких факторів перебуває державна влада, що організує і проводить таку ді-яльність.

Основною тенденцією боротьби зі злочинністю, особливо в умовах переходу до ринкової економіки, спаду виробництва, зни-ження життєвого' ріви^Ря людей, має бути, з одного біу, більш жорс­тка каральна діяльність щодо насильницької злочинності, тяжких і особливо тяжких злочинів з боку мафіозних і корумпованих злочи-нців, а з другого - пом’якшення покарання щодо злочинів невели-кої та середньої тяжкості.

Досягти встановленої кримінальним законом мети покарання мож-ливо лише за різноманітності видів покарання, що дає змогу суду в кожному конкретному випадку при визначенні винній особі покарання застосовувати принцип індивідуалізації та справедливості відповіда-льності. При цьому в законі чітко визначено вид кожного покарання, його підстави й умови, розмір, порядок та межі застосування. Приму-сові заходи боротьби зі злочинністГпозбавлені таких видів покарань, які несуть у собі заподіяння засудженому тілесних ушкоджень, фізич­них страждань, приниження честі і гідності засудженого.

Уст. 51 КК визначено систему покарань та дано перелік покарань, що можуть застосовуватися до осіб, які вчинили злочин. Перелік видів покарань, якій .ано у цій статті, є вичерпним і не підлягає розширено-му тлумаченню

Система покарань — це визначені у кримінальному законі види покарань, які розташовані відповідно до ступеня їхньої тяжкості (су-ворості). В основу побудови системи покарань раніше діючого КК України 1960 року було покладено критерій їх порівняльної тяжкості за традиційним низхідним принципом — від більш суворих до менш суворих видів покарань. Цей принцип деякою мірою орієнтував суд на застосування більш суворих видав покарань.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 221

Інший, більш гуманний принцип (від найменш суворого до най-більш суворого ви.у покарання) має система Кримінального кодекс-України 2001 рокГтакий підхід до створення системи покарань свід чить про подальший розвиток принципів гуманізму і справедливості покарання. Така система певною мірою є орієнтиром для судів стосов-но того, що суд лише за неможливості (виходячи з обставин справи і особистих властивостей винного) застосувати більш м’який вид пока-рання має застосовувати більш суворий вид покарання.

Характерними ознаками системи покарань є те, що вона: а) вклю­чає вичерпний перелік видів покарань, і лише ним має керуватися су-при визначенні покарання; б) визначає розміщення видів покарань за лежно від тяжкості кожного з них; в) допускає в деяких випадках пе­рехід (заміну) від одного виду покарання до іншого, більш м’якого ви-ду покарання (ст. 69 КК);Т) передбачає певне співвідношення видів покаранї між собою. Види покарань поділяються на три групи: 1)ос­новні покарання; 2) додаткові покарання; 3) покарання, що можуть призначатися як основні, так і додаткові.

Основні покарання — це ті покарання, які можуть застосовуватися лише самостійно і не можуть бути приєднані (за винятком складання різних покарань за ст. 72 КК) до інших покарань.

До основних покарань, визначених у ч. 1 ст. 52 КК, належать: гро-мадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовос­лужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному бата-льйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові пока,ання — це ті покарання, які можуть застосовуватися разом з основнимиГвони лише доповнюють основш покарання. Так, до-датковими покараннями визнають (ч. 2 ст. 52 КК): позбавлення військо-вого, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; конфіска-ція майна Позбавлення військового, спещального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу не передбачені у санкціях статей Особливої час-тини^ФКК. Вони можуті застосовуватися^ наявності умов (при засуджен-ні за тяжкий чи особливо тяжкий злочин), передбачених ст. 54 КК.

До покарань, які можуть застосовуватися як основні, так і додатко-ві, належать штраф; позбавлення права обіймати певні посади або за-йматися певною діяльністю (ч. 3 ст. 52 КК).

В юридичній літературі покарання поділяються ще на кілька груп: на показання, пов’язаїЛгіо’бавіїенням волі, і покарання, не пов’язані з позбавленням волі; за субєктом — на загальні покарання (застосо-вуються до будь-яких засуджених) і спеціальні (застосовуються до об-меженого кола осіб, наприклад, військовослужбовців строкової служ-