§ 5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Це один із найпоширеніших видів звільнення особи ві-подальшого відбування покарання. Воно може застосовуватися до бі льшості основних видів покарань (за винятком штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю). Ця правова інструкція дає надію засудженому на можливість достроково-го звільнення від відбування призначеного судом покарання і стиму-лює його до зразкової поведінки і сумлінного ставлення до пращ як обов’язкових умов для здійснення такої надії.

У ч. 1 ст. 81 КК зазначено: до осіб, які відбувають покарання у ви-гляді виправних робіт, службового обмежені для військовослужбов-ців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. При цьому засудже­ний може бути умовно-достроково звільнений повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Підставами можливого ’астосування ст. 81 КК визнається: 1) засу-дження особи до одного з пяти зазначених у цій статті видів покарань, а саме: а) виправних робіт, б) службового обмеження для військовослужбо-вців, в)обГження іош, г) тривання в дисциплінарному батальйонГвійсь-ковослужбовців, або д) позбавлення волі; 2) наявність з боку засудженого зразкової поведінки і сумлінного ставлення до пращ, що має свідчити про його виправлення; 3) наявність визначеної в заком частини фактично від-бутого покарання. При цьому, як правило, чим ви,ий ступінь небезпеч-ності вчиненого злочинна який засуджено особу^им більшого строку фактичного відбування покарання вимагає закон.

Щодо змісту критеріїв, зазначених у ч. 2 ст. 81 КК, «сумлінна по­ведінка і ставлення до пращ», то вони мають засвідчити, що засудже-

268 Р. В. Вереша

ний довів своє виправлення. Визначення таких критеріїв залежить не лише від тяжкості вчиненого злочину і даних про особу засудженого, а головним чином від наявності сумлінного додержання ним усіх вимог режиму місця відбування покарання і правил поведінки та людського спілкування у колективі, від сумлінного і активного виконанні дору-ченої роботи, суворого додержання виробничої дисципліни, щирого каяття у вчиненні злочину тощо. Висновок суду про виправленні за-судженого має грунтуватися на всебічному врахуванні вищенаведених даних та аналізу всього періоду відбутої частини строку покарання за-судженим.

Застосовувати умовно-дострокове звільнення від покарання можна після фактичного відбуття засудженим:

1. не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тя-жкий злочин;

2. не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позба-влення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлен-няволі;

3. не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила уми-сний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Якщо особа, до якої було застосовано умовно-дострокове звіль-нення від подальшого відбування покарання, вчинить протягом невід-бутої частини покарання новий злочин, суд має призначити такій особі покарання за правилами про сукупність вироків та за правилами про складання покарань.