234 Р. В. Вереша

но ч. 1 ст. 390 КК, а неповернення до місця відбування покарання осо-би, засудженої до обмежені волі, якій було дозволено ко,откочасний виїзд, після закінчення строку виїзду вважається злочином виписаним у ч. 2 ст. 390 КК.

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жі-нок і жінок, що мають дітей віком до 14-ти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої ідруго?груп.

10. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбо-вців. Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців за вчинений ними злочин належить" до основних видів покарань. Воно полягає в примусовому триманні засудженого військовослужбовця строкової служби в дисциплінарній військовій частині протягом визначеного судом (у межах від шести місяців до двох років) строку.

Засуджений до такого покарання лишається військовослужбовцем; він виконує покладені на нього обов’язки військової сл,жби і військо­вого навчання в умовах особливого фізичного тягаря, пов’язаного з жорстким режимом відбування покарання. Засуджений крім виконан-ня обов’язків військової служби, обов’язково залучається до пращ на ви’обничих об’єктах дисциплінарної військової частини або інших обєктах, визначених Міністерством оборони України.

Відповідно до ст. 62 КК покарання у вигляді тримання у дисциплі-нарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передба-чених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Характерними ознаками цього виду покарання є те, що воно: 1) може застосовуватися лише як основне покарання; 2) призначається військовослужбовцям строкової служби, які пр^Роходять^;тїу службу за призовом або за контрактом на посадах рядового і сержантського складу. Стосовно курсантів військово-навчальних закладів, шкіл пра-порщиків та інших аналогічного спрямування навчальних закладів, цей вид покарання може бути застосований лише за злочини, вчинені ними після зарахування на навчання і за умови, щодо цього вони не

передбачених відповідними статтями Особливої частини КК за вчи, нення злочинів проти військової служби, а також тоді, коли суд, вра-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 235

ховуючи обставини справи та особу засудженого, дійде висновку про доцільність застосувати до винного це покарання замість позбавлення волі на строк не більше двох років за вчинення військового або зага-льнокримінального злочину. В останньому випадку суд визначає строк позбавлення волі і вказує ігро заміну його направленням у дисципліна-рний батальйон на той самий строк; 5) час відбування покарання у ди-сциплінарному батальйоні не зараховується, як правило, в строк дійс­ної військової служби; 6) теля відбування цього покарання військовослужбовець має продовжити свій строк служби в військовій частині.

Тримання у дисциплінарному батальйоні передбачено у багатьох санкціях статей КК щодо злочинів проти встановленого порядку не­сення військової служби, зокрема, за непокору (ч. 1 ст. 402), невико­нання наказу (ч. 1 ст. 403), погрозу або насильство щодо начальника (ч. 1 ст. 405), самовільне залишення військової частини або місця слу-жби (ч. 1 ст. 407), марнотратство або втрата військового майна (ч. 1 і ч. 2ст. 413).

У разі засудження винного за сукупністю злочинів, за один із яких пе-редбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а за інший - т,имання в дисциплінарному батальйоні чи за обидва - позбавлення вош суд за-стосовує тримання в дисциплінарному батальйоні лише після того, як бу-де визначено покарання за правилами ст. 70 КК, маючи на увазі, що при складанні різних видів нових покарань, необхідно виходити із положення, що одному дню позбавлення волі відповідає о’ин день тримання у дис-циплінарному батальйоні. При цьому треба памятати, що за вимогою ч. 2 ст 62 КК тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення вош не може застосовуватися до осіб, які раніше від-бували покарання у вигляді позбавлення волі.

11. Позбавлення волі на певний строк. Позбавлення волі є одним із основних і найбільш суворих різновидів покарань. Покарання у ви-гляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчу установ-закритого типу. Відповідно до ч. 2 ст. 63 КК позбавлення волі встано влено на строк від одного до п’ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК.

Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягай до вчинення злочину 18-річного віку, не може бути призначене на строк більше десяти роктв, а^Рза особливо тяжкий злочин,п’єднаний ₃ уїс-ним позбавленням життя людини, — на строк до пятнадцяти років; позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (ст. 102 КК).