242 Р. В. Вереша

ставин, що обтяжують покарання. Суд при призначенні покарання може, в першому випадку, визнати такими що його пом’якшують, і обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 66; в другому випадку, - при при-значенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 67.

Крім того, деякі з обставин, зазначених у вищеназваних статтях, водночас вказані і в нормах Особливої частини ЮС. Наприклад, така обставина, що пом’якшує покарання, як вчинення злочину під впли-вом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого (п. 7 ст. 66), є водночас пом’якшуючою обставиною умисного вбивства (ст. 116 КК); вчинення злочину групою осіб за по-передньою змовою або організованою групою (п. 2 ст 67) є водночас обставиною, що обтяжує окремі конкретні склади злочинів і на.ає їм кваліфікованого виду (зокрема, ч. З ст. 109, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч 3 ст. 149, ч 2 ст. 212). Але будь-яка з обставин, що пом’якшує покарання, і будь-яка з обставин, що обтяжує пока,ання якщо вони передбачені в статті Особливої частини КК як ознаки що впливають на кваліфікацію злочину, не можуть бути враховані судом ще раз при призначенні по­карання як пом’якшуючі або обтяжуючі покарання.

Якщо у процесі судового розгляду сп,ави встановлено наявність і пом’якшуючих, і обтяжуючих обставин суд призначає покарання з урахуванням як тих, так і інших.

4. Обставини, що пом’якшують покарання. Наявність таких об-ставин дає змогу суду, по-перше, визначити винному менш суворий вид основного покарання у межах санкції відповідної статті та призна-чити покарання ближче до найнижчої межі передбаченого строку ос­новного чи додаткового покарання, по-друге, за наявності обставин, що пом’якшують покарання, та з урахуванням інших виняткових об-ставин справи суд може призначити основне покарання за вчинений злочин нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особ-ливої частини КК, або перейти до іншого, більш м’якого виду основ-ного пока.ання, не зазначеного в санкції, за якою обвинувачується

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК, при призначенні покарання обстави-нами, які його пом’якшують, визнаються:

• з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння роз­криттю злочину;

• добровільне відшкодування завданого збитку або усунення за-подіяної шкоди;

• надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосеред-ньо після вчинення злочину;

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 243

• вчинення злочину неповнолітнім;

• вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

• вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

• вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через ма-теріальну, службову чи іншу залежність;

• вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилюван-ня, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

• вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

• виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, по­єднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

З’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння роз-криттю злочину. В цьому випадку мова йде про поведінку особи після вчинення нею злочину. Пом’якшуюче значені такої поведінки визна-чається тим, що особа за своєї ініціативи добровільно з’являється в ор-гани влади з повинною і повідомляє про факт вчинення нею злочину, вона жалкує з цього приводу, визнає свою вину і виявляє готовність понести відповідне покаранІ сприяє розкриттю злочину - повідом-ляє про співучасників злочину (якщо злочин було вчинено разом з ін-шими особами), надає правоохоронним органам допомогу у відтво-ренні події злочину та вітявленні знаряддя та засобів вчинення зло­чину.

Зазначимо, що вищенаведені ознаки поведінки особи після вчи-нення нею злочину створюють за певних умов, визначених в окремих конкретних статтях Особливої частини КК, спеціальний вид звільнен-ня такої особи від кримінальної відповідальності, про що вже говори-лося.

Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподі-яної шкоди. Ця обставина пов’язана із позитивними з власної ініціати-ви діями винного після вчинення ним злочину щодо добровільного відшкодування потерпілому збитків як наслідку злочину (повернення потерпілому викраденого у нього майна; оплата лікування завданого тілес^Рного7шкодІення; відмовлення винним попереднього стану май-на потерпілого або передача потерпілому замість знищеного майна винною особою також тйнатощо).

Надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину передбачає позитивну посткримінальну поведі-нку винуватої особи і свідчить про її менший ступінь суспільної не­безпечності.