§ 5. Спеціальний суб’єкт злочину

Більшість злочинів, передбачених в Особливій частині КК України, можуть бути вчинені загальним суб’єктом злочину, тобто

1 Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх будуть розглянуті в окремому розділі.

122 Р. В. БЕРЕШ А

особою фізичною, осудною, яка досягла певного віку. Однак вчинення частини злочинів можливе лише особами, які мають ще й додаткові ознаки, що роблять цих с’б’єктів спеціальними. Згідно з ч. 2 ст. 18 КК України спеціальним субєктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціаль-ним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцево-го самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державноївлади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язанії виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі фуржції за спеціальним повноваженням, якиї особа наділяється пов-новажним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральний органом державного управління із спеціальним^статусом повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємст, ва, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до КК України (ч. 4 ст. 18) службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав ( особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому о,ганні іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, шші особи які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного орга-ну або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які шші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасни-ком яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

При кваліфікації діяння, кримінальна відповідальність за яке може нести лише спеціальний суб’єкт, його додаткові ознаки мають бути обов’язково встановлені, пікше діяння необхідно буде кваліфікувати за іншою статтею або визнати таким, що не передбачене законом про кримінальну відповідальність як злочин. Так, за оде8жання хабара Можлива вїїпов_1даль„,с_Ть лише службово, особи (с_Т. 36? КК Укра4, одержання незаконної винагороди шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи о4ганізації, який не є службо-вою особо, буде кваліфікуватися за ст. 35? КК України.

В умисних злочинах, які вчинюються спеціальним суб’єктом, як співучасники (організатори, підбурювачі, пособники) можуть виступа-ти загальні суб’єкти.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 123

За змістом чинники, що характеризують спеціальний суб’єкт, най-різноманітніші й можутьторкатись різних властивостей особи. Озна-ки, що обумовлюють наявність спеціального суб’єкта, можуть харак-теризувати:

1. службове становище особи, наприклад, суб’єктами злочинів, пе­редбачених у розділі XVII Особливої частини КК України (крім да-вання хабара— ст 369), можуть бути лише службові особи, визначен-ня яких дається у примітці 1 до ст. 364 КК України;

2. сімейно-родинні відносини (ст. 164, 165 КК України);

3. громадянство (ст. 111, 114 КК України);

4. професію, вид діяльності, характер роботи, яка виконується (ст. 225, 276 КК України);

5) участь у судовому процесі (ст. 384, 385 КК України); 6 відношення до військової служби (ст. 335, 402-435 КК України);

7. засудження або взяття під варту (ст. 389—393 КК України);

8. судимість (ч. 3 ст. 296 КК України);

9. вік (ст. 304 КК України) тощо. Деякі автори до ознак спеціального суб’єкта відносять повторність

злочину. Ця точка зору викликає певні с.мніви, оскільки повторність стосується об’єктивної сторони злочину У ході аналізу конкретних складів злочинів в Особливій частині КК України повторність здебі-льшого розглядається як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака об’єктивної сторони складу злочину. Вчинення злочин^ більше одного разу підвищує суспільну небезпечність не лише злочину, а й злочинця. Однак не обґрунтовано ознаку суб’єкта злочину ототожнювати з озна-ками об’єктивної сторони складу злочину. Концеп’ія чинного КК України виходить з того, що в системі «діяння — субєкт» оцінці під-лягає в першу чергу ДІЯННЯ.

Разом з тим слід враховувати, що в диспозиціях деяких статей КК України характеристика спеціального суб’єкта дається непрямо, шля-хом вказівки на вчинення злочину, час його вчинення та інші об’єктивні ознаки, які передбачають, що не будь-яка фізична осудна особа може вчинити цей злочин. Наприклад, відповідальність за зали-шення в небезпеці може покладатись на особу, яка була зобов’язан-піклуватись про потерпілого; за порушення правил охорони праці мо же нести відповідальність лише особа, яка зобов’язана дотримуватись правил охорони праці; за розголошення даних досудового слідства аб-дізнання може притягатись до відповідальності особа, яка попередже на у встановленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такідані.

124 Р. В. БЕРЕШ А

Незалежно від того, чи названі ознаки спеціального суб’єкта зло-чину в тексті кримінального закону (в статті чи примітці до неї) або вони визначаються шляхом тлумачення, наявність їх є обов’язковою для відповідного складу злочину.