112 Р. В. Береш а

§ 2. Осудність як ознака суб’єкта злочину. Поняття обмеженої осудності

Обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомІшвати його суспільно небезпечний ха-рактер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню. Згідно з ч. 1 ст. 19 КК осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Таким чином, осудна особа — це фізична особа, яка за віком і ста-ном психічного здоров’я може усвідомлювати свої дії і керувати ними під час вчинення злочину. Із цього випливає, що питання про осуд-ність особи виникає лише при вчиненні нею злочину та визначенні ін-телектуального та вольового моментів її вини.

Осудність — це нормальний психічний стан особи, що характери-зується двома критеріями: юридичним і психологічним.

Юридичним критерієм осудності є факт вчинення суспільно небезпе-чного діяння (злочину), передбаченого законом про кримінальну відпові-дальність, психічно здоровой особою, здатною повною мірою усвідом-лювати свої дії (бездіяльність) (фактичну сторону та суспільн. небез-печність свого діяння) та керувати ними під час вчинення злочину

Пі, психологічним критерієм осудності розуміють стан свідомості особи її здатність до усвідомленої діяльності. Психологічний критерій осудності характеризується двома ознаками: 1) можливістю (здатністю) повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати фактичну сторону та суспільну небезпечність свого діяння (іншими словами, коли здатність до усвідомленої діяльності збережена); 2) можливістю керувати своїми діями (бездіяльністю).

Вказаний стан психіки є фактичною передумовою та юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності за скоєне діяння. У свідомості осудної особи відображається увесь комплекс обставин вчинення злочину. Оцінюючи ситуацію, людина з різних варіантів по-ведінки на власний розсуд і вільно вибирає злочинний варіант.

Таким чином, осудність - це кримінально-правова категорія, яка характеризує ПСИХІЧНИЙ стан особи під час вчинення злочину, при якому у неї повністю збережена здатність усвідомлювати свої дії (без­діяльність) і керувати ними.

Різновидом осудності є обмежена осудність. Відповідно до закону (ст. 20 КК) обмежено осудною визнається особа, яка під час вчинення

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 113

злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Обмежена ос’дність визначається тільки на момент вчинення зло-чину і лише у звязку з ним. Ставити питання про обмежену осудність за межами такого діяння недопустимо. На відміну від осудності обме­жена осудність характе.изується трьома критеріями: юридичним, пси-хологічним і медичним

Юридичним критерієм обмеженої осудності є факт вчинення осо-бою передбаченого КК України суспільно небезпечного діяння (зло-чину), характеристика якого свідчить про психічний розлад суб’єкта злочину і значне обмеження здатності усвідомлювати свої дії (бездія-льність) і/або керувати ними, за наявності доказів вчинення його осо-бою, відносно як^ї вирішується питання про обмежену осудність.

Це означає, що питання про обмежену осудність виникає тоді, коли: а) є факт вчиненнГсусшльно небезпечного діяння (злочину); б) вказане ді-яння передбачене законом про кримінальну вщповщальність як злочин; в) діяння вчинене особою, у якої суттєво обмежена здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і/або керувати ними внаслідок хронічного чи тим-часового хворобливого розлади психічної діяльності (непсихотичного рі-вня); г) є докази вчиненїш діяння особою, відносно якої вирішується пи-танню про обмежену осудність; д) у судді (слідчого) виник сумнів щодо психічної здатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керу-вати ними (думка про психічне відхилення від норми).

Психологічний критерій обмеженої осудності полягає в нездатнос­ті особи повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Законом не передбачено рівень обмеження здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і/або керувати ними. Однак оче­видно, що психологічний критерій потребує певного уточнення і по-винен передбачати суттєве обмеження (кількісне) у суб’єкта злочин-ного діяння здатності усвідомлювати свої дії і/або керувати ними.

Психологічний критерій може характеризуватись двома ознаками: по-перше, інтелектуальною — особа не %щ& повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) (не здатна у повному обсязі усвідомлювати фактичну сторону та суспільну небезпечність своєї поведінки); по-друге, воловою — особа^е здатпа повною мірою керувати своїми діями. ї?и цьому в особи може бути суттєво обмежена здатність усвідомлювати свої дії та обмежена або збережена здатність керувати ними, і навпаки. А також може бути зна-чно обмежена здатність усвідомлювати свої дії і здатність керувати ними

Зазначені особливості інтелектуальної та вольової ознак обумов-люють те, що в законі про кримінальну відповідальність між ними стоїть і єднальний («і»), і розділовий («або») сполучники.