202 Р. В. Вереша

який орган свого тіла, дати згоду на здійснення хірургічної операції для відвернення загрози її життю чи здоров’ю, вчинити самозаточення в монастир чи келію тощо. Тому не випадково чинний кримінальний закон не містить будь-яких положень з цього приводу.

Якщо закон і передбачає спеціальну відповідальність за посягання на особисте благо, то лише у .азі, коли людина таким шляхом посягає на суспільний правопорядок Наприклад, заподіяння собі тілесного ушкодження з метою ухилитися від призову на строкову військову службу вважається злочином лише тому, що порупгує встановлений порядок комплектування Збройних Сил України.

Отже, посягання на особисті блага та права людини визнаються злочином лише тоді, коли вони були вчинені проти її волі. Разом з тим у зв’язку з винятковою цінністю життя і здоров’я людини, посягання на них (позбавлення життя, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) визнається злочином без будь-яких умов, у тому числі незалежно від згоди самої людини на таке посягання.

Таким чином, позбавлення життя або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження людині на її прохання або з її згоди вважається злочином. Наприклад, особа, яка виконала прохання тяжкопораненого в бою вої-на позбавити його ЖИТТЯ 1 прискорила з жалості його смерть, має від-повідати за вбивство. Суд, визначаючи покарання, може врахувати цю обставину як таку, що пом’якшує покарання.

§ 9. Виконання спеціального завдання

з попередження чи розкриття злочинної діяльності

організованої групи чи злочинної організації

Для суспільства і держави особливо небезпечними є зло-чинні організації з їхніми, нерідко конспіративними зв’язками з ко-румпованими посадовими особами у структурах влади і управління, правоохоронних і контролюючих органах. Злочинні організації, як^

навіть найманих убивць.

Правоохоронні органи в боротьбі з організованою злочинністю за-стосовують комплексні й найбільш надійні заходи щодо розкриття та-ких угруповань. Відповідно »,о п. 8 ст. 8 Закону України «Про опера-

оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 203

збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості. Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затвер-джується начальником відповідного органу». Дії такої особи пов’язані з виконанням своїх високопрофесійних обов’язків, спрямованих на до-сягнення позитивного результату щодо попе.едження чи розкриття ді-яльності злочинної організації (угруповання)

Обставина, п«о яку йдеться, вперше визначена в кримінальному законі України: т є злочином вимушене заподіяння шкоди право-охоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх зло-чинної діяльності» (ч. 1 ст. 43 КК).

Така особа діє в .уже складних і специфічних умовах за правилами «свій серед чужих» Вона здійснює виконання спеціального завдання, перебуваючи в умовах професійного ризику, крайньої необхідності та під певним психічним примусом з боку керівника злочинного угрупо-вання. При всьому цьоіїу зазначена особа з метою успішного вико­нання спеціального завдання іноді вимушена спричинити шкоду пев-ним суспільним цінностям, які охороняються законом.

Таке спричинення, як правило, не визнається злочином, оскільки його заподіяння було вимушеним - в результаті виконання спеціального за-вдання, пов’язаного з відведенням більш значної загрози суспільним цін-ностям. В законі визначено лише два випадки кримінальної відповідаль-ності особи, яка в складі злочинного угруповання умисно вчинила: 1) особливо тяжкий злочин, пов’язаний з насильством над потерпілим; 2) тяжкий злочин, пов’язаний з заподіянням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків, наприклад, настанням смерті потерпілого або загибелі людей.

Ці положення виписано в ч. 2 ст. 43 КК, за якою особа, яка відпові-дно до закону виконувала спеціальне завдання, підлягає кримінальний відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчи-неного умисно і пов’язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушко-дження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяж-ких наслідків.

Разом з тим особа, яка вчинила один із таких злочинів, не може бу-ти засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді по-збавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж по-ловина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. 3 ст. 43 КК).

_{Розділ XV}

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ