80 Р. В. Вереша

У законодавчій практиці за допомогою складу здійснюється кримі-налізащя (декрпмшалізащя) суспільно небезпечних діянь. Тому склад злочину, як і вчення про нього, утворює той інструмент, за допомогою якого законодавець і здійснює кримінальну політику в галузі кримша-лізації діянь.

§ 2. Елементи та ознаки складу злочину

У кожному складі злочину виділяють його елементи, а са-ме: об’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину (їх сукупність нази-вають об’єктивними ознаками складу), суб’єкт і суб’єктивну сторону злочину (суб’єктивні ознаки складу) В єдності ці об’єктивні та суб’єктивні" ознаки й утворюють склад злочину.

Об 'єкт злочину — це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певну шкоду. Це ті суспільні відносини, що охоро-няються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона — зовнішня сторона діяння, що виражається у вчиненні передбаченого законом діянні (дй чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину.

Як обов’язкові (необхідні) ознаки об’єктивної сторони як елементу складу виділяють діяння (дію чи бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв’язок. Тому у злочинах із так званим матеріа­льним складом має бути встановлено причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав.

Суб'єкт злочину— це особа, яка вчинює злочин. Відповідно до ст. 18 КК України «суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчини-ла злочин у віці, з якого, відповідно до цього Кодексу, може наставати кримінальна відповідальність». Тому юридичні особи (підприємства, організації, устан’ви, політичні партії, громадські організац^тощо) н-можуть бути субєктами злочинів. Неприпустимою є колективна від повідальність за вчинені окремими особами злочини.

Відповідно до ст. 19 КК України суб’єктом може бути тільки осуд-на особа, тобто така, яка під час вчинення передбаченого Криміналь-ним кодексом діяння могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і ке-рувати ними. Тому особа, яка під час вчинення суспільн-небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідом лювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоум­ства або іншого хворобливого стану психіки (ч. 2 ст. 19 КК України), не підлягає кримінальній відповідальності.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 81

У частині 1 ст. 22 КК України передбачено, що кримінальна відпо-відальність за загальним правилом настає з 16 років, а за окремі зло-чини, виче,пний перелік яких передбачено у ч. 2 ст. 22 КК України (наприклад вбивство, розбій, зґвалтування), — з 14 років.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю осо-би в момент вчинення злочину. Ознаками суб’єктивної сторони як еле-мент’ складу злочину є вина, мотив, мета злочину та емоційний стан. Обовязковою (необхідною) ознакою суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи. Відповідно до ст. 23 КК України виною є «психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передба-ченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необ-ережності». Якщо немає вини особи, немає і складу злочину, навіть як-що в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки. У цьому положенні відображається най-важливіший принцип - првдпТуб’єктивного інкримінування, закрі-плений у ст. 62 Конституції України.

Стаття 24 КК України передбачає умисел і його види: прямий і не­прямий. За прямого умислу особа усвідомлювала суспільно небезпеч-ний характер свого діяння (дії або бездіяльності), пере.бачала його су-спільно небезпечні наслідки і бажала їх настання За непрямого умислу особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслід-ки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.

Стаття 25 КК України передбачає необережність і її види: злочин-ну самовпевненість і злочинну недбалість. Злочинна самовпевненість полягає у тому, що особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легко­важно розраховувала на їх відвернення. Злочинна недбалість має місце там, де особа не передбачала можливості настання суспільно небезпе­чних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Кожний із розглянутих елементів складу злочину має певну сукуп-ність ознак. Залежно від їх ролі в характеристиці загального поняття складу ці ознаки поділяють на обов'язкові та факультативні. Обов’язкові — це ті ознаки, які притаманні будь-якому складу злочи-ну, без яких взагалі немає складу злочину. Факультативними визна-ються ті ознаки, що не є обов’язковими для всіх складів злочинів і в різних складах можуть відігравати неоднакову роль. До таких ознак слід віднести час, місце, обстановку і спосіб вчинення злочину (харак-теризують об’єктивну сторону), мотив, мету, емоційний стан (характе-