§ 1. Поняття та значення об’єкта злочину

Об 'єкт злочину — це те, на що посягає особа, яка вчиняє протиправне діяння, і чому може завдати або завдає шкоди.

У кримінально-правовій літературі традиційно визнається, що об’єктом' будь-якого^лочину є с/спХЛдносини, тобто відносини між людьми у процесі їх спільної діяльності чи спілкування, які охо-роняються нормами права. Така точка зору цілком відповідала панів-ній у радянський перХ концепції - визнання у соціальній сфер ли-ше категорії публічного і не сприйняття категорії приватного.

Із суспільного й особистого життя ЛЮДИНИ 1 громадянина було виклю-чено право приватної власності, без якого людина лишалася самостійнос-ті, зацікавленості та ініціативи, повністю підпадала під опіку держави. Культ держави був головним. Сфера особистих благ, прав і свобод люди-і і гром'адянина'визнавалася малозначною і другорядною у загальні іє-рархії прав суспільства. Щоправда, у Конституції колишнього Союзу РСР та конституціях республік проголошувалися широкі особисті права лю-ДИНИ1 громадянина, але на практиці це виглядало декларацією.

Недооцінка значення людини в соціальному житті, її особистості зумовлювала те, що навіть поняття «людина» ПІДМІНЯЛОСЯ та деякою мірою продовжує підмінятися знеособленим поняттям «особа як суку-пність суспільних відносин». Людина як самостійна і найвища цін-ність не може бути зведена до носія суспільних відносин. Вона має природне, невід’ємне і невідчужуване право на життя, здоров’я, честь і гідність. Стаття 1 Загальноїдекларащї прав людини проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними в правах. Вони наділені розу-мом і совістю та повинні поводитися один щодо одного у дусі братер-ства». Держава має забезпечити охорону особистих благ, прав та сво-бод людини і громадянина.

Конституцією України закладено кардинально нові ціннісні орієн-тації. Статтею 3 Конституції найвищою соціальною цінністю визнано людину, а її права, свободи та їх гарантії відповідно до вимог цієї статті мають визначати зміст і спрямування діяльності держави. Крім того, визначення об’єкта як сукупності суспільних відносин надто за-гальне. Такі відносини можуть виступати як об’єкт злочинності в ці-лому. Об’єкт як елемент складу злочину вужчий і конкретніший.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 87

Злочинне діяння найчастіше посягає не на всі, а лише на окремі елементи суспільних відносин. Щодо структури суспільних відносин вчені не дійшли єдиної думки. Одна група науковців вважає, що стру-ктурну основу суспільних відносин становлять три елементи суб’єкти, їх взаємодія і предмет. На думку інших дослідників цієї проблеми, су-спільні відносини включають чотири ланки: 1) суб’єкти; 2) їх стан або дії один щодо одного; 3) інтереси суб’єктів; 4) матеріальне втілення потреб та інтересів суб’єктів у вигляді предметів.

Другий підхід до розв’язання цього питання більш вдалий, оскіль­ки повніше і специфічніше визначає структуру суспільних відносин. Конкретний зміст і значення елементів суспільних відносин можуть бути різними, однак не всі з них можна визнати об’єктом злочинного посягання. Як компоненти об’єкта злочину можуть виступати або суб’єкти та їх права й інтереси, або їх дії, або певне поєднання інших структурних частин суспільних відносин якщо вони являють собою важливу цінність. Наприклад, об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, є встановлений у державі порядок поводження зі зброєю, бо-йовими припасами та вибуховими речовинами, що становить частшг-суспільних відносин, які забезпечують громадську безпеку. Визначен ня об’єкта цього злочину відображає певний стан суспільних відносин, але не містить інформації про суб’єкти відносин, їхні інтереси тощо. З іншого боку, суспільні відносини не є універсальною характеристикою об’єкта злочину. Цим поняттям не можуть охоплюватися особисті (природні) блага людини (життя, здоров’я, честь і гідність).

Право фізичного існування людини - це право природне, яке є неподільним і не може відчужуватися. Це право не встановлено, а ли-ше санкціоновано державою.

Отже, об’єктом злочину, який, порівняно з іншими елементами складу злочину, відбиває характер суспільної небезпечності вчиненого діяннІ мають визнаватися не абстрактні суспільні відносини, а конк-ретні людські, суспільні або державні цінності.

Структурними частинами цінностей, що охороняються криміналь-ним законом, є три їх різновиди: 1) суб’єкти суспільних відносин; 2) блага, що належать цим суб’єктам; 3) предмети, залучені у сферу цих відносин. Тому структуру^Уоб’єкта визначає же його^тични^склад, так і функціональне значення компонентів цього елементу складу зло-чину.

За цільовим призначенням зазначені різновиди цінностей, що охо-роняються кримінальним законом, виконують такі функції:

1. Інформація про суб’єкти суспільних відносин дає можливість визначити, проти кого було спрямоване злочинне діяння.