§ 1. Поняття суб’єкта злочину

Злочин неможливий без особи, яка його вчинила, і тому суб’єкт злочину є обов’язковим елементом складу злочину. Згідно з ч. 1 ст. 18 КК України, суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК Украйш може наста-вати кримінальна відповідальність.

У теорії кримінального права поряд з поняттям «суб’єкт злочину» виділяється поняття «особистість злочинця». У кримінально-право­вому аспекті поняття «суб’єкт злочину» і «особистість злочинця» не тотожні. Обидва вони резюмують ознаки фізичної особи, яка вчинила злочин, однак їхнє кримінально-правове значення є різним.

Якщо поняття суб’єкта злочину є важливим для вирішення питання про кримінальну відповідальність особи, то поняття особистість зло-чинця має кримінологічне значення. До кримінологічних ознак, які ха-рактеризують особу, що вчинила злочин, віднесено її соціальний ста-тус; соціальні функції (ролі), які вона виконує в суспільстві; її морально-психологічну характеристику, що відображає її ставленні до соціальних цінностей, тощо. Поняттям «особа злочинця» широко ко-ристується наука кримінального права.

Відокремлення понять «суб’єкт злочину» і «особистість злочинця» необхідно для того, щоб повніше розуміти можливості і завдання кри-мінального законодавства. Ознаки суб’єкта злочину необхідні для ви-рішення питань кримінальної відповідальності, зокрема кваліфікації Злочинів. З’ясування ж характеристик особистості злочинця може слу-гувати, наприклад, більш повному встановленню обставин вчиненого злочину, причин та умов, які йому сприяли, з метою призначення не­обхідного для виправлення винуватого покарання та запобігання вчи-ненню злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Які ж вимоги ставить закон для наявності зазначеної здатності не­сти відповідальність? Іншими словами, які ознаки мають бути прита-манні суб’єктові злочину?

Згідно з формулюванням ч. 1 ст. 18 КК України, суб’єктом злочину може бути: 1) особа фізична; 2) особа осудна; 3) особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинене нею суспільно не-безпечне діяння. Ці три ознаки є обоє 'язковими для кожного випадку оцін­ки наявності суб 'єкта злочину, тобто вони повинні характеризувати кожну особу, яка вчинила злочин. Такі характеристики в кримінальному праві ді-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 109

стали назву обов’язкових ознак суб’єкта злочину. Якщо закон не вимагає додаткових ознак для наявності суб’єкта злочину, то Людина, яка вчинила злочин і має зазначені вище ознаки, є загальним суб’єктом злочину.

При цьому для окремих складів злочину наявності у суб’єкта лише трьох обов’язкових ознак недостатньо. Тобто злочинець повинен мати ще одну (інколи більше) ознаку, яка обов’язково має бути притаманна особі, що вчиняє певний злочин (наприклад, лише службова особа може бути суб’єктом перевищення влади або службових повноважень).

Для наявності суб’єкта у злочинах, де виконавцем може бути не кожна людина, яка має зазначені вище три обов’язкові ознаки суб’єкта, особа повинна мати додаткові риси, що робить її так званим спеціальним суб’єктом злочину.

Таким чином, четвертою факультативною ознакою (адже ця ознака притаманна суб’єктам не всіх складів злочину) є ознака спеціа­льного суб'єкта злочину. Вказівка на ознаку суб’єкта злочину, що ро-бить його спеціальним, дається в диспозиції відповідної статті Особ-ливої частини КК України.

Злочини, де суб’єкт має мати до.аткову ознаку, звуться злочинами із спеціальним суб’єктом. Згідно з ч 2 ст. 18 КК України спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа. Усі ці ознаки мають бути обов’язково встановлені для визначення наявності суб’єкта злочину, а отже, і скла-ду злочину як підстави кримінальної відповідальності.

Однак для індивідуалізації покарання, для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і покарання, суду недостатньо знань про ознаки суб’єкта злочину.

У людини, щодо якої постановляється вирок, має бути встановлено і оцінено широке коло соціально значущий якостей, які створюють поняття «особа злочинця». Це соціально-демографічні ознаки, відомо-сті, що характеризуютГжиттєвий шлях злочинці взаємовідносини з іншими людьми, систему соціальних цінностей, стан здоров’я тощо.

Закон про кримінальну відповідальність вказує на необхідність враховувати особу вин6ватого (злочинця) в загальних засадах призна-чення 'покарання' (сЛ5 КК ^краши), у більшості обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК України), при при-значенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України).

Відомості про особу злочинця значною можуть впливати на можли-вість прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за шдставами, вказаними у ст. 45, 46, 47, 48 КК України,