§ 5. Злочини зі складною виною

Кримінальне право знає дві форми вини: умисел і необ-ережність. Отже, можемо сказати, що злочини можуть бути вчинені умисно (наприклад, крадіжка, хуліганство), через необережність (на-приклад недбале збе,ігання вогнепальної зброї або бойових припасів, службова недбалість) або як умисно, так і через необережність (на-приклад, вбивство, тяжке тілесне ушкодження)

Водночас ряд злочинів з мате’іальним складом сконструйовано та-ким чином, що окремі ознаки обєктивної сторони складу злочину ха-рактеризуються різними формами вини. Таке сполучення в одному і тому ж складі злочину ріЦх форм вини (умислу і необережності) в теорії кримінального права зветься складною (подегйпою змгшапою)

Отже, йдеться не про якусь форму вини, якої законодавство не

ному злочині, характеризуючи ставлення винного до різних ознак об’єктивної сторони складу злочину: діянню і наслідку (або наслід-кам).

У теорії кримінального права виділяються два різновиди складної вини. У першому різновиді сутність складної вини полягає в тому, що у суб’єкта злочину наявне різне психічне ставлення до вчиненого ним суспільно небезпечного діяння і до його наслідків. Така ситуація може

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 145

спостерігатись у злочинах, пов’язаних із порушенням певних спеціа-льних правил (охорони надр, охорони вод, ветеринарних правил, пра-вил ядерної або радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху тощо), що тягне за собою певні шкідливі наслідки абс/створює реальну загро-зу завдання останніх.

У таких злочинах психічне ставлення до діяння, яке не вважається злочином без настання наслідків, може бути як умисним, так і необереж-ним, що ж до наслідків - лише необережним. За наявності умислу до по-рушення правил (діяння) і необережності до завданої шкоди (створення загрози її завдані) мова має йіЕ про складну вину. За наявності необ-ережності і до діяння і до наслідків — складна вина відсутня. Загалом за такого різновиду складної вини злочин вважається необережним.

У другому різновиді складної вини йдеться про різне психічне ста-влення до двох різнорідних і неоднакових за тяжкістю наслідків, які є результатом одного суспільно небезпечного діяння. Психічне ставлен-ня особи до діяння у злочинах цієї групи є лише умисним, умислом характеризується й ставлення до першого, менш тяжкого, наслідку. Ставлення до другого, більш тїжкого, наслідку характеризується не-обережною виною. Загалом злочин розглядається як умисний

Наприклад, у злочині - проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, якщо це спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК України), діяння характеризується умисною формою вини, до першого наслідк-

— позбавлення вагітності - винувата особа ставиться умисно, до на стання тривалого розладу здоров’я, безплідності або смерті потерпілої

- необережно. У злочині — умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), саме діяння й перший наслідок - тяжке тілесне ушкодження — характеризуються умисною формою вини, а ставлення злочинця до смерті потерпілого характеризується необережністю. Аналогічна ситуація при умисному знищенні або пошкодженні майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194 КК України) та в інших аналогічних юридичних конструкціях.

Точне встановлення складної вини дає можливість для розмежу-вання суміжних складів злочину, правильної кваліфікації вчиненого діяння, індивідуалізації покарання, своєчасного розгляду питання про умовно-дострокове звільнені від відбування покарання, заміни не­обутої частини покарання більш м’як/м тощо. Наприклад, наявність умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження й необережності до смерті, що настала внаслідок цього, дає підстави кваліфікувати ді-яння за ч. 2 ст. 121 КК України.

146 Р. В. БЕРЕШ А

Якщо ж внаслідок тяжкої шкоди здоров’ю, завданої умисно, наста-ла смерть потерпшого, яка також охоплювалась умислом винуватого (хоча б і непрямим), діяння характеризується єдиною формою вини і кваліфікується як умисне вбивство І навпаки, якщо не встановлено спрямованість умислу на заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, яка потя-гла за собою смерть потерпілого, складна вина відсутня. Може йтися лише про вбивство через необережність (ст. 119 КК України).