§ 1. Поняття співучасті у злочині

Умисна спільна участь у виконанні злочину кількох осіб, як правило, становить більшу суспільну небезпеку, ніж вчинення зло-чину однією особою. В Особливій частині КК Укриши конкретні склади злочинів описані, виходячи з припущення їх вчинення однією особою — виконавцем злочину. Проте навмисні злочини можуть бути вчинені не лише о26нією особою, а й у співучасті кількома особами. Як

Зміст цього визначення дає змогу стверджувати, що обов’язковими умовами (ознаками) співучасті у злочині є: 1) наявність двох або біль­ше осіб (співучасників); 2) спільність дій співучасників у вчиненні од-ного й того самого злочину; 3) наявність умислу всіх співучасників на вчинення такого злочину; 4) наявність причинного зв’язку між діями кожного співучасника і єдиним злочинним результатом. За сукупності цих умов настає кримінальна відповідальність осіб, які спільно вчини-ли злочин, за правилами про.співучасть і за статтею Особливої части-ни Кодексу, яка передбачає відповідальність за конкретний злочин.

Коло осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за навми-сне вчинення одного й того самого злочину спільними зусиллями кі-лькох осіб при виконанні ними різних ролей (виконавець, організатор, підбурювач, пособник), та умови, що визначають їх відповідальність, описані у ст 27 Загальної частини Кримінального кодексу Ук,аїни.

У ч. 1 ст. 27 КК виписано, що «співучасниками злочину поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник». У наступних ча-стинах цієї статті дано визначення кожного зі співучасників злочину.

Зазначимо, що виконавець злочину є головною постаттю, оскільки дії всіх інших співучасників підпорядковуються його діяльності. Ви-конавець злочину завжди підлягає відповідальності безпосередньо за статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Норми Загальної ча-стини про співучасть охоплюють однотипну для всіх злочинів діяль­ність організатора, підбурювача і пособника. Тому ці співучасники злочину підлягають відповідальності за відповідною частиною ст. 27 КК і тією статтею (частиною статті) Особливої частини, яка передба-чає злочин, вчинений виконавцем. Виняток з цього правила становить

164 Р. В. Береш а

своєрідна співучасть (аиі §епегія), за якою відповідальність співучас­ників злочину передбачена безпосередньо у певній статті Особливої частини Кримінального кодексу.

Інакше кажучи, деякі види спільної злочинної діяльності описані в Особливій частині КК як окремі конкретні злочини (різновиди таких злочинів). Це означає, що при кваліфікації такої спільної злочинної дія-льності положення Загальної частини про співучасть не застосовується. Так, загальні норми закону про співучасть не поширюються на осіб, що вчинили дії організаційного, а за певних умов і пособницького характе-ру, відповідальність за які передбачена, зок.ема, ст. 255 (створенні зло-чинної організації); ст. 257 (бандитизм ; ст 260 (створення не передба-чених законом воєнізованих або збройних .ормувань); ст. 304 (втяг-нення неповнолітніх у злочинну діяльність) Норми про співучасть не застосовуються при кваліфікації злочину і у тих випадках, коли спільна участь (сшввиконавство) кількох осіб у вчиненні злочину передбачено-го Особливою частиною КК, надає такому злочинові кваліфікованого виду. Наприклад, викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб кваліфікується за відповідними статтями Особливої части-ни (ч. 2 ст. 185—189) без застосування ст. 27 КК.