§ 3. Уявна оборона

Уявною обороною (ст. 37 КК) визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно не­безпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії по­терпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Уявна оборона характеризується наявністю трьох ознак у їх сукуп-ності: 1) відсутність під час невизначеної обстановки реального небез­печного посягання; 2) особа, перебуваючи у невизначеній обстановці, помилково сприйняла певну поведінку іншої людини за наявне пося-гання. Іншими словами, у зв’язку з невизначеністю обстановки умови необхідної оборони існують лише суб’єктивно, в уявленні особи, в її помилковому припущенні; 3) через помилкове сприйняття наявності посягання потерпілому було заподіяно шкоду.

Можливі три види уявної оборони. Перший — коли обстановка, що склалася навколо особи, давала такій особі достатні підстави для при-пущення, що має місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення і діяла за правилами необхідної оборони.

Уявна оборона (ч. 2 ст. 37 КК) виключає кримінальну відповідаль-ність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що скла-лася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальн-посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помил ковості свого припущення. У цьому випадку має враховуватися час, місце і всі іннЛбставини події, а також віковий, розумовий, освітній! психологічний та інші характеристики особи, яка вважала, що захища-ється.

192 Р. В. БЕРЕШ А

Другий вид уявної оборони охоплює випадки, коли особа, яка за-хищається, нГусвідомлює і не може усвідомлювати помилковість сво-го припущення щодо наявності посягання, але застосовує таку силу чи засоби, які вказують на перевищення межі захист. ; така особа має від-повідати за перевищення меж необхідної оборони

Третій вид уявної оборони має місце у випадку, якщо в обстановці, що склалася особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсу-тність небезпечного посягання, і спричинила шкоду потерпілому. Така особа має відповідати за заподіяне залежно від наслідків шкоди через необережність.

Подібні кримінальні сп«ави мають вирішуватися судом відповідно до ч. 4 ст. 37 КК, за якою: <Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспі-льно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за запо-діяння шкоди через необережність».

§ 4. Затримання особи, що вчинила злочин

Затримання особи, що вчинила злочин, — це використання наданого законом права (для певних осіб - виконання покладених на них обов’язків) потерпілому та іншим особам затримувати злочинця під час вчинення або безпосередньо після вчинення ніш злочину з метою доста-вити його відповідним органам влади (прокуратура, суд, органи виконав-чої влади, громадські формування з охорони громадського порядку).

Таке право визначено у ч. 1 ст. 38 КК, за якою не визнаються зло­чинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і до-ставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було до-

чинщв під час або безпосередньо після вчинення ними злочину. Крім того, цим органам надано право затримувати також: 1) особу, яка ухи-ляється від виконання вироку, яким вона засуджена за вчинений нею злочин; 2) особу, яка вчинила втечу з місця ув’язнення або з місця від-бування пок’рання за вчинений нею злочин; 3) особа, яка перебуває в розшуку у звязку з вчиненням нею злочину.

Умови та порядок щодо затримання таких злочинців працівниками правоохоронних органів визначено у статтях відповідних Законах України, а саме: «Про міліцію», «Про прикордонні війська України, «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про службу безпеки Украі-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 193

ни». Правоохоронні функції виконують рибоохоронні органи, органи державного лісового господарства.

Затримання особи, що вчинила злочин, буде законним, якщо: а) особа щойно вчинила злочинне посягання; б) така особа не підкоряється вимо-гам щодо доставлення її у відповідні органи влади; в) затримання мало місце з боку потерпілого, іншої особи або особи, яка за своїм посадовим, службовим, професійним або іншим становищем зобов’язана затримувати або надавати допомогу шд час затримуванГзлочинця, який щойно вчи-нив злочин; г) особа, яка затримує злочинця, впевнена у тому, що остан-ній вчинив злочин, який потребує негайГго реагування ві,повідного ор-гану влади; ґ) насильство, яке було застосоване до особи що підлягала затриманню, і заподіяна їй шкода були вимушеними заходами, без засто-сування яких затримання було неможливим; д) затримання вчинене з ме-тою доставлення злочинця відповідним органам влади; є) під час затри-мання злочинця не було допущено перевищення заходів, необхідних для доставлення його в оргаші влади.

За характером заподіяна злочинцеві шкода під час його затримання може бути різною (обмеження волі, заподіяння тілесних ушкоджень, у виняткових випадках - і заподіяння смерті).

В юридичній літературі це питання вирішується неоднозначно. Бі-льшість авторів допускає можливість заподіяння смерті злочинцеві за певних умов його затримання. Деякі автори вважають, що ні за яких умов затримувана особа не може бути умисно позбавлена життя.

Застосування таких заходів залежить від конкретної обстановки здійснення затримання, а саме: ступеня небезпеки вчиненого посяган-ня, реакції затримуваного щодо самого факту його затримання, інтен-сивності та способу ухилення від затримання, озброєні злочинця, кі-лькості осіб, які мають бути затримані, та кількості осіб, які здійснюють затримання, місця, часу доби тощо.

Якщо під час затриманнГзлочинця відомо, зокрема, ,о він дуже небезпечний, вчинив кілька особливо тяжких злочинів озброєний, щойно вчинив особливо тяжкий злочин і намагається уникнути затри-мання з використанням транспортного засобу або вчиняє збройний опір, а всі можливі заходи Його затримання вичерпано, то тут можливе застосування табельної зброї з порікою на смерїь.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має місце при умисному заподіянні безпосередньо після вчинення ним по-сяганГбеї необхідності надмірної (тяіої) шкоди, яка явно не відпо-відала небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця. Ін-шими словами, перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила напад, породжує кримінальну відповідальність:

194 Р. В. БЕРЕШ А

1)за навмисне заподіяння тяжкої шкоди (умисне позбавлення життя або умисне тяжке тілесне ушкодження); 2) за умови, якщо така шкода не була зумовлена необхідністю і явно не відповідала небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця.

За наявності цих двох ознак в їх єдності і взаємозв’язку має наслідком відповідальність (ч. 2 ст. 38 КК) лише у випадках, спеціально передбаче-них у ст. 118 (умисне вбивство у разі перевищення заходів, необхідних для затриманні злочинця) і ст. 124 (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення заходів, необхідних для затримання зло-чинцями не передбачає кримінальної відповідальності за заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження при перевищенні меж необхід-ної оборони, а отже, і за переви,ені заходів затримання злочинця.

Умисне заподіяння особГяка щойно вчинила напад, тілесного ушкодження або смерті з помсти (самочинної розправи) вважається злочином, і особа, яка заподіяла таку шкоду, піддає відповідальності за загальними правилами.