§ 4. Необережність та її види

Відповідно до ст. 25 КК України, необережність поділя-ється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Необереж-ність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можли-вість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необ-ережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала мож-ливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

До злочинів, які можуть б’ти вчинені з необережності, за чинним КК України, належать ті, обовязковою ознакою яких є наявність сус­пільно небезпечних наслідків (злочини з матеріальним складом). За змістом ст. 25 КК України охоплює два види необережної форми вини: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Злочинна самовпев-неність (ч. 2 ст. 25 КК України) має місце тоді, коли особа:

1. передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслід-ків своєї діїчи бездіяльності (інтелектуальний момент);

2. легковажно розраховує на відвернення цих наслідків (вольовий момент). При цьому винуватий усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння (невідповідність його закону, службовим, професійним або загальноприйнятим правилам тощо).

П:и злочинній недбалості відповідно до ч. 3 ст. 25 КК України особа

1. не передбачає можливості настання суспільно небезпечних нас­лідків своєї дії або бездіяльності;

1. повинна була передбачити такі наслідки;

2. могла їх передбачити.

У цьому випадку винуватий не усвідомлює суспільної небезпечно-сті своєї поведінки, тому не передбачає можливості настання суспіль-но небезпечних наслідків.

Злочин вважається вчиненим за злочинної самовпевненості, коли особа:

1) передбачає лише можливість суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності;

140 Р. В. БЕРЕШ А

2. розраховує на реальні сили (наприклад, знання, досвід, вміння, фізичні сили, сили природи) або конкретні обставини (шдійність тех-нічних засобів, дія інших сил тощо), які дозволять уникнути настання суспільно небезпечних наслідків;

3. її розрахунки були легковажними (невиправданими) і такі нас­лідки настали.

У цьому випадку винуватий, з одного боку, недостатньо оцінив значення обставин, які могли викликати суспільно небезпечні наслід-ки, а з другого — переоцінив свої можливості або інші обставини, які могли б відвернути такі наслідки. І у першому, і у другому випадках особа діє необачно і легковажно. Так, наприклад, водій автомобіля, який перевищує гранично допустиму швидкість, легковажно розрахо-вує, що завдяки своєму досвіду та ушннюне вчинить наїзду на пішо-хода але такий наїзд стався.

При злочинній самовпевненості відсутнє свідоме припущення шкі-дливих наслідків, оскільки винуватий сподівається, хоча і легковажно, на певні конкретні обставини, які здатні їх відвернути. Цим злочинна самовпевненість відрізняється від непрямого умислу, при якому особа свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків, а якщо і сподівається,що вони не настануть, то це є невизначена надія надія на щось невизначене і невідоме, а не на конкретні обставини.

Злочинна недбалість виражається у непередбачені винуватим сус­пільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності. Це одна з ва-жливих ознак, яка дозволяє відмежувати недбалість від обох видів умислу і від злочинної самовпевненості. Інші ознаки, притаманні не­дбалості, — це обов’язок і можливість особи передбачити суспільно небезпечні наслідки свого діяння.

Обов’язок бути уважним і розсудливим при вчиненні певних дій, передбачати настання їх шкідливих наслідків покладається на грома-дян законом, спеціальними нормами і правилами, які регулюють слу-жбову або професійну діяльність тощо.

Однак наявність одного лише обов’язку передбачати суспільно не­безпечні наслідки своєї дії або бездіяльності не є достатньою підста-вою для визнання особи винуватою у злочинній недбалості. Суттєве значення має фактичн’ можливість особи передбачати вказані наслід-ки. Ця можливість повязана, по-перше, з деякими суб’єктивними вла-стивостями особи (рівень спеціальних знань у конкретній галузі, жит-тєвий і практичний досвід тощо), по-друге, з тими конкретними умовами, в яких діяла така особа.

При вирішенні питання про злочинну недбалість слі3 звернути увагу на проблему визначення її змісту. Відповідно до ч. ст. 25 КК

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 141

України: «необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не пе­редбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачи-ти». Це формулювання фактично не містить відмінностей від форму-лювання ст. 8 КК України 1960 року. Оскільки при злочинній недба-лості особа не передбачає с’спільно небезпечних наслідків свого діяння, постає питання про субєктивні складові підстави кримінальної відповідальності такої особи. Чи дійсно законодавче формулювання злочинної недбалості відображає вину суб’єкта злочину?

За психологічною теорією вини, вина в кримінальному праві розгля-дається як психічний акт, певне психічне ставлення Формально-юридичною підставою змісту вини є ст. 23 КК України, в якій вина сфор-мульована як родове поняття умислу або необережності. Законодавча ха-рактеристика умислу, безперечно, включає психологічні компоненти. Од-нак при нормативному визначенні необережності вони не так очевидні, а в такому її виді, як злочинна недбалість — неоднозначні.

Законодавець формулює психічний зміст злочинної недбалості у ви-гляді негативної характеристики («не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків»). Додаткові ознаки недбалості («пови-нна була і могла їх передбачити») не включають психологічних компоне-нтів, оскільки вказують на обов’язковість і можливість передбачати, а не на реальне передбачення. Обов’язок вказує на наявність нормативної ви-моги, припису дати особі передбачати настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Встановлення можливості передбачає з’ясування того, чи здатна та чи інша особа взагалі інтелектуально і фізично передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Ні перше, ні др’ге не відбива-ють будь-якого психічного ставлення. Обов’язок не має звязку з психіч-ним ставленням за матеріальними та логічними підставами. Можливість означає потенційну, нереалізовану поведінку, тоді як кримінальне право вимагає встановлення вини дійсні, а не можливої.

У літературі з кримінального права є також положення, згідно з

діяльність лише звужується. Якщо законодавець, визначаючи, напри-клад, обмежену осудність (ч. 1 ст 20 КК України, говорить про незда-тність повною мірок, усвідомлювати свої дії і бездіяльність і/або керу-вати ними, то при визначенні злочинної недбалості повністю заперечує усвідомлення і передбачення. Посилання на критерії «міг» і «повинен» вказують, про що було зазначено вище, на можливе перед-бачення та усвідомлення, а не на дійсне.

Деякі вчені відмічають, що вина, як юридична категорія передба-чає не взагалі психічне ставлення людини до будь-чого, а її ставлення

142 Р. В. БЕРЕШ А

до конкретно визначених в законі обставин — наслідків. Якщо такого ставлення при злочинній недбалості за прямою вказівкою закону не­має - відповідно, не може бути і психічного ставлення як варіант-вини. На відсутність певною мірою збігу формули вини у вигляді зло чинної недбалості з психічним ставленням вказують і представники психологічної теорії вини. Віднесення до вольового моменту ознаки «повинен був і міг передбачити» є спірним. її можна розглядати лише як нереалізовану потенційність свідомості та волі. У прямому розу-мінні в цій формулі немає і інтелектуального моменту.

Інший варіант встановлення психологічного змісту недбалості пов’язаний з пошуком його в тому, що передує настанню наслідку, тобто у ставленні до діяння. Прихильники цього напряму вбачають психологічну основу недбалості у розумінні особою того, що вона створює певну вірогідність настання шкоди через недостатні проду-маність своїх дій, що вона свідомо вступає у сферу невизначеності, яка не виключає заподіяння шкоди.

Заслуговує на увагу інтерпретація необережності в Кримінальному кодексі Швейцарії. Необережність «має місце, якщо особа, що вчини-ла злочин або проступок, діє внаслідок необачності, що суперечить обов’язку, не враховуючи наслідків своєї злочинної поведінки і не бе­ручи їх до уваги. Необачність суперечить обов’язку, якщо особа не до-держується заходів обережності, які вона зобов’язана застосувати в силу обставин або її особистих якостей», тобто відсутність передба-чення наслідків діяння при недбалості не означає відсутності будь-якого ставлення взагалі до настання таких наслідків, оскільки це б означало відсутність вини.

Відсутність передбачення суспільно небезпечних результатів, слід зазначити, не є порожнечею в психіці людини, а являє собою ставлен-ня з ПОЗИТИВНИМ ЗМІСТОМ, яке полягає у тому, що в момент вчинення злочинного діяння у особи є реальна можливість передбачити ці ре­зультати. Відсутність передбачення припускає існування реального психічного фактора, що сприяє настанню небажаних наслідків, без яких злочинний результат не настав би взагалі.

У злочинно недбалому психічному ставленні також розрізняють два моменти - позитивний і негативний. Під негативним моментом розуміють відсутність передбачення суспільно небезпечних наслідків, а позитивний момент вбачається в наявності обов’язку і можливості

Відповідальність при вчиненні злочину за наявності вини у вигляді злочинної недбалості може наставати тому, що непередбачення суспі-льно небезпечних наслідків пояснюється відсутністю у суб’єкта зло-

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 143

чину необхідної уважності та передбачливості за наявності обов’язко­вості і об’єктивної можливості передбачати ці наслідки.

Однак у теорії кримінального права висловлена й інша точка зору, а саме: зміст психічного ставлення суб’єкта при злочинній недбалості полягає не в можливості усвідомлювати суспільно небезпечний і про-типравний характер своїх дій, а в дійсному усвідомленні особою сус­пільної небезпечності і протиправності вчинюваної нею дії або бездія-льності. При цьому відсутність передбачення суспільно небезпечних наслідків діяння ототожнюється з інтелектуальною помилкою. При злочинній недбалості можлива не лише відсутність вольових зусиль, спрямованих на заподіяння суспільно небезпечних наслідків, а й усві-домлення можливості їх настання. Такий стан можна охарактеризува-ти як певну бездіяльність психіки щодо суспільно небезпечних наслід-ків, оскільки можливість не є дійсністю.

У філософії прийнято розрізняти абстрактну і реальну можливість. Абстрактна можливість — це відсутність будь-яких умов, що поро-джують окремі явища, але водночас і відсутність умов, що перешко-джають його виникненню. Така можливість може бути порівняна з ка-тегорією випадковості.

Реальна можливість означає наявність низки необхідних умов реа-лізації, тобто перетворення на дійсність даного явища. Виходячи з цього абстрактна можливість передбачення має місце при випадково-му заподіянні шкоди, коли людина в кримшально-ігравовому сенсі не могла передбачати настання суспільно небезпечних наслідків, оскіль­ки були відсутні будь-які передумови для цього. Не було відповідно і психічного смння до них (вини).

Таким чином, відсутність передбачення — як психічне ставлення — можливе лише тоді, коли можливість передбачення реальна, тобто коли вона грунтується на певних .акторах, що можуть розцінюватись як умови реалізації передбачення Отже, щоб встановити конкретний зміст психічного ставлення суб’єкта до суспільно небезпечних наслід-ків діяння при злочинній недбалості, необхідно з’ясувати, які психічні явища і процеси становлять суб’єктивну передумову (реальну можли-вість) передбачення, що конкретно заповнює той уявний ваку.м, що утворюється, коли передбачення у значенні, вжитому в ч. 2 ст 25 КК

Таким чином, у теорії кримінального права можна виділити такі осно-вні варіанти розуміння психологічного змісту злочинної недбалості:

1) відсутність психічного ставлення до суспільно небезпечного на-слідку, який передбачений як обов’язкова ознака у відповідному скла-ді злочину;

144 Р. В. БЕРЕШ А

2) визначення психологічної основи злочинної недбалості через певну вірогідність настання суспільно небезпечних наслідків;

3. відсутність передбачення суспільно небезпечних наслідків є ста-вленням з позитивним змістом, яке полягає у тому, що в момент вчи-нення злочинного діяння в особи є реальна можливість передбачити ці суспільно небезпечні наслідки;

4. у психічному ставленні при злочинній недбалості розрізняються два моменти: позитивний і негативний;

5. психічне ставлення розглядається як потенційне, .о засновано на реальній, але нереалізованій можливості передбачення

Найбільш обгрунтованою є точка зору, відповідно до якої штелек-туальним елементом злочинної недбалості є непередбаченім настання суспільно небезпечних наслідків за наявності об’єктивної можливості цього. Вольовий елемент злочинної недбалості характеризується во-льовим характером вчинюваної особою дії (або бездіяльності).