Глава 5

• військова служба;

• альтернативна (невійськова) служба;

• дипломатична служба;

України™^{3 ДЄрЖЗВНа служба}’ ^напРиклад служба у Національному банку

• служба в органах влади Автономної Республіки Крим;

• служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба). 2. Залежно від суб’єкта публічної адміністрації, де відбувається

публічна служба, вона класифікується на такі види:

• служба в органах державної влади;

• служба в органах влади Автономної Республіки Крим;

• служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба)'

• служба у межах інших суб’єктів публічної адміністрації — підприємств , установ (наприклад у Національній школі суддів України дипломатичних представництвах і консульських установах України, постійних представництвах України при міжнародних організаціях), організацій, особливого центрального органу державного управління (Національного банку України).

види- ^{3аЛЄЖН0 від тіст}У публічна служба класифікується на такі

• цивільна публічна служба - державна служба в органах державної влади, публічна служба в органах місцевого самоврядування, проходження, зміст та особливості якої регулюються загальним законодавством про публічну службу - законами України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Таку службу особи проходять в апаратах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, у центральних і місцевих органах виконавчої влади (за винятком мілітаризованих центральних органів виконавчої влади — Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та підпорядкованих їм органів), в апаратах судів загальної та конституційної юрисдикції, в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, у Національному банку України, в інших установах, органах місцевого самоврядування;

ппг_Яи'ь^с^{ТЄрН8ТИВНу}_я ^{СЛужбу г}Р°^мадяни проходять на підприємствах, в установах організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов’язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я. захиТтом —’ ^бу"^вницт®°^м’ житлово-комунальним та сільським господарством, а також у атронажніи службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України (ст. 5 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р)

• мілітаризована публічна служба^{* 1} — державна служба в деяких органах виконавчої влади, яка характеризується поєднанням ознак цивільної та військової (мілітаризованої) служби. Мілітаризована публічна служба має місце у Міністерстві внутрішніх справ України, Міністерстві оборони України, Службі безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державній пенітенціарній службі України та у підпорядкованих їм органах і підрозділах . .. .

Мілітаризована публічна служба, на відміну від цивільної публічної служби, врегульована винятково спеціальним законодавством. Більше того для кожного суб’єкта публічної адміністрації, де має місце мілітаризована публічна служба (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна пенітенціарна служба України) прийнято спеціальне законодавство, котре урегульовує проходження публічної служби у межах конкретного, мілітаризованого суб єк- та публічної адміністрації, це, зокрема:

• Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.;

• Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх

справ України» від 22 лютого 2006 р.,

• Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р.;

Закон України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 р.;

1. У межах центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органах і підрозділах, де має місце мілітаризована служба, особи можуть проходити й цивільну публічну службу або працювати на умовах трудового договору (перебувати у трудових правовідносинах). Ця обставина обумовлюється посадою, яку особа обіймає, обсягом

і змістом виконуваних завдань. Наприклад, інспектор канцелярії управління Служби безпеки України в області проходить цивільну державну службу, оскільки така посада не передбачає виконання спеціальних (оперативно-розвідувальних, слідчих) завдань службовців Служби безпеки України.

2. Не є мілітаризованою публічною службою виконання громадянами України конституційного обов’язку щодо проходження військової (строкової) служби відповідно до Оадовного^аюну ^/(статті 35 43, 65

військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. -1992. -№27,-Ст. 385), проходження альтернативно (невійськової) служби (Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 о 1975-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. —1992. — КЛ 5. <-.т. і»»}.

Відповідно, правовідносини, які виникають щодо проходження військової (строкової-) служби та альтернативної (невійськової-) служби, — не є правовідносинами публічної служби, які підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч. 2 ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Глава З

• Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р.;

• Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.;

• Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від З квітня 2003 р.;

• Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р.

Мілітаризована публічна служба характеризується (відрізняється від цивільної публічної служби) такими ознаками:

• урегульована нормами спеціального законодавства — загальне законодавство про публічну службу — закони України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», як правило, щодо цього виду публічної служби не застосовуються;

щодо осіб, які проходять мілітаризовану публічну службу, застосовуються спеціальні регламентні нормативно-правові акти — статути, якими встановлено особливі правила проходження такої служби, наприклад Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Стройовий статут Збройних сил України;

мілітаризована публічна служба запроваджена для виконання особливих державних завдань — наприклад, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України (ст. 17 Конституції України), захист життя, здоров’я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань (ст. 1 Закону України «Про міліцію»);

для гарантування дотримання службової дисципліни для мілітаризованих публічних службовців встановлено більш суворі, порівняно з цивільною публічною службою, службова дисципліна та дисциплінарні стягнення;

• мілітаризовані публічні службовці для виконання ними завдань і функцій наділені повноваженнями застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю;

мілітаризовані публічні службовці здійснюють правоохоронні функції;

• мілітаризованим публічним службовцям присвоюються військові (спеціальні) звання;

• мілітаризовані публічні службовці носять формений одяг і розміщені на ньому зовнішні атрибути, які вказують на їх належність до конкретного мілітаризованого суб’єкта публічної адміністрації, військове звання та інші особливості, притаманні певному виду служби;

• спеціалізована публічна служба — державна служба в деяких орі а- мах виконавчої влади та державних органах. Таку службу проходять, наприклад, в органах прокуратури, митних органах, податкових органах на підставі норм і загального, і спеціального законодавства про публічну службу — наприклад законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу¹.

4. Залежно від посади, яка обіймається особою, публічна служба класифікується на такі види:

• публічна служба на керівних посадах — наприклад керівник центрального органу виконавчої влади, керівник апарату суб єкта публічної адміністрації тощо; керівником апарату міністерства є заступник міні- стра — керівник апарату (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»);

• публічна служба на посадах спеціалістів — назви таких посад — найрізноманітніші й обумовлені видом суб’єкта публічної адміністрації. Наприклад, до штату апарату судів загальної юрисдикції входять секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники (ч. 9 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

• публічна служба на посадах обслуговуючого персоналу — наприклад адміністративно-технічний працівник — державний службовець, який здійснює адміністративно-технічне обслуговування системи органів дипломатичної служби (ст. 1 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. № 2728-ІІІ).

5. За способом добору на публічну службу вона класифікується

на такі види:

• публічна служба за призначенням — розпочинається з моменту ухвалення суб’єктом публічної адміністрації адміністративного акта про призначення особи на посаду органу державної влади або місцевого самоврядування. Такі адміністративні акти є предметом оскарження в адміністративному суді у спорах з приводу прийняття осіб на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби²;

¹ Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 // Офіційний вісник України. — 2013. — № 67. — Ст. 9.

² Довідка Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення

практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби [Електронний ресурс]. Режим доступу : Ьіір://уа8и.§оу.иа/иа/8ЄПЄга1І2аІіоп_сош1_ргасіісе.Ьіт1?_т-риЬ

ІісаІіопз& і=гес&ісі=1149.