Глава 1

ших на цю тему почав писати І. Тарасов. Ознайомлення з його працями, зокрема, з «Нарисами науки поліцейського права», свідчить, що автор поділив поліцейське право на три частини: вступ, загальну та особливу частини. Вступ, як зазначав І. Тарасов, містив усе вступне, підготовче і поділявся на дві частини: основні поняття і історія вчень та установ. У загальній частині регулювалося все, що мало загальне значення для всієї поліцейської діяльності: органи поліцейської діяльності, влада цих органів та забезпечення законності у поліцейській діяльності. Особливу частину він поділив на сім відділів відповідно до найважливіших галузей поліцейської діяльності, а саме: безпеки, освіти, сполучення, обігу, виробництва, розподілу та споживання»¹.

З викладеного видно, що систему поліцейського права І. Тарасов побудував у формах, які раніше не використовувалися у науковій літературі, ввів до неї елементи, подібні сучасним інститутам адміністративного права: інститут суб’єктів адміністративного права, інститут методів державного управління, інститут забезпечення законності у державному управлінні тощо; і що, безумовно, дозволяє вести мову про намагання І. Тарасова не тільки створити нову систему поліцейського права, а й взагалі по-новому підійти до розуміння та призначення зазначеної галузі права.

З часом подібні реформаторські погляди були покладені в основу наукових праць тих вчених, яких ми називаємо першими адміністративіста- ми, з іменами яких пов’язується виникнення та становлення теорії адміністративного права. До них ми відносимо, перш за все, Е. М. Берендтса, В. Ф. Дерюжинського та В. В. Івановського.

Так, Е. М. Берендтс у системі адміністративного права виділяв три основні частини:

1. об’єктивне адміністративне право, яке встановлювало межі прав та обов’язків органів влади, з одного боку, та членів державного спілкування — з іншого, при захисті ними інтересів приватного та громадського життя;

2. суб’єктивне адміністративне право державної влади та її органів, до якого належать організація установ і визначення обов’язкових і примусових заходів, що можуть бути застосовані органами влади у межах, встановлених нормами адміністративного права. До цієї частини входило вчення про юридичну природу державних посад, про юридичну природу

¹ Антологія української юридичної думки : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 5 : Поліцейське та адміністративне право ; / упоряд. : Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер’янов, І. Б. Усенко. — К., 2003. — С. 187.