Глава 15

• суспільною цінністю публічного майна-

.‘пе^7^Р"°'^{,СТ0РИЧН0Ю ЦІННІСТЮ} річного майна- рекреаційною цінністю публічного майна-

• здійсненням державою її функцій;

•забезпеченням національної безпеки

■■..їїстаїїїїїїг'^,к,м" >^р»-

^{ВІД,уже}™^я- ™Р«™І в заставу та внс ності ^{ТОВаРИСТВ УСІХ Ф}°Р^М іс-

тото акціонерного товариства «Одеська^' ^{У Сгатутном}У капіталі Закри- ть 2948-VI'; товариства «Одеська кіностудія» від 14 січня 2011 р.

зг,™ ?₅г;;

гРлистоп^а ГоГрлЗГ "^Р"^{МУСО,У РЄаЛІадію} ”^айна» »»' ^{2 * 4}

₂ ^Відом°сті Верховної Ради України.

Відомості Верховної Ради України.

₄ ^в|^дом°сті Верховної Ради України. • Відомості Верховної Ради України. -

-2011.

• 2009.

• 2007.

• 2002.

~№32. — Ст. 317*

• № 25. — Ст. 922.

• №21, —Ст.286.

• Ка 10. — Ст. 77.

ПОЗАСУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ (РІШЕННЯМИ) ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Глава 16 позасудовий контроль за діяльністю публічної адміністрації: поняття, види, правова характеристика. Прокурорський нагляд

1. Види позасудового контролю за діяльністю публічної адміністрації

Позасудовий контроль за діяльністю публічної адміністрації —

це особливий різновид діяльності, що здійснюється державними та недержавними суб’єктами з метою перевірки дотримання і виконання публічною адміністрацією поставлених перед нею завдань і правомірності прийнятих нею рішень. Він виконує роль певного стабілізуючого важеля впливу на діяльність публічної адміністрації задля її здійснення у межах, визначених законодавством, підвищення її ефективності. Цей контроль фактично полягає у зіставленні фактичних дій, рішень публічної адміністрації із встановленими, перш за все правовими, нормативами, моделями поведінки, оцінюванні їх правомірності й адекватному реагуванні у разі виявлення порушень.

Контроль завжди займав і дотепер зберігає своє чільне місце у системі засобів забезпечення законності діяльності публічної адміністрації. Специфіка його змісту, елементів механізму здійснення обумовлюють розмаїття варіантів класифікаційного розподілу. В основному у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині виділяються кілька базових критеріїв, за якими здійснюється класифікація контролю за діяльністю публічної адміністрації на види; ці критерії, а відповідно, і варіанти роз-

Глава 16

поділу дублюються в роботах вчених-юристів. Проте мають місце і більш розгорнуті підходи до класифікації такого контролю.

Так, В. М. Гаращук, пропонує класифікувати контроль із використанням десяти критеріїв, водночас зазначаючи, що перелік не є вичерпним. Він групує контроль:

1. за органами, які його здійснюють;

2. за підконтрольними об’єктами;

3. за загальною сферою діяльності, що підлягає контролю;

4. за предметною сферою діяльності, яка підлягає контролю;

5. за формами проведення;

6. за напрямками втручання в оперативну діяльність підконтрольної структури;

7. за ступенем (глибиною) втручання в таку діяльність;

8. за часом його проведення;

9. за обсягом (кількістю) видів діяльності підконтрольної структури, які досліджуються;

10. за використанням технічних засобів і спеціальних приладів і без таких тощо¹.

У більшості ж своїй використовуються лише декілька, так званих основних, базових критеріїв для класифікації контролю за діяльністю публічної адміністрації. Так, в залежності від характеру взаємозв’язків контролюючого та підконтрольного суб’єктів виокремлюють:

• внутрішній контроль (його ще називають внутрішнім адміністративним) — здійснюється в межах організаційної підпорядкованості того, хто контролює, і того, кого контролюють, тобто в межах одного органу суб’єкта публічної адміністрації або ж останньої в цілому;

• зовнішній контроль — здійснюється за відсутності такої організаційної підпорядкованості; здійснюється стосовно незалежних підконтрольних суб’єктів.

Внутрішній контроль є суто внутрішньою справою і здійснюється органами однієї системи, зовнішній — це вже зовнішня справа, виходить за рамки підпорядкованості у відносинах контролюючого та підконтрольного суб’єктів. Окрім того, внутрішній контроль, як правило, за своєю сферою є набагато ширшим, може розповсюджуватися на дуже широке коло питань діяльності суб’єктів публічної адміністрації або ж на всю їх діяльність; зовнішній контроль — більш конкретний звужений. Відмінності дістають вияв і у так званому прямому реагуванні на можливі

¹ Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні / В. М. Гаращук. — X.: Фодао, 2002, —С. 88.

порушення ЩОДО підконтрольного органу (особи) при внутрішньому контролі і опосередкованому впливі — при зовнішньому контролі. Щоправда, інколи використовується критерій сфери контролю й виокремлення: відомчого, міжвідомчого та надвідомчого контролю (наприклад, у А. М. Школика’). В. М. Гаращук взагалі застосовує як синоніми поняття «внутрішній» (відомчий) контроль та «зовнішній» (міжвідомчий, надвідомчий) контроль. Фактично спостерігається певне подрібнення зазначеного критерію на декілька менш об’ємних^{1 2}. На підтвердження цього С. О, Мосьондз додатково пропонує за характером і обсягом контрольних повноважень виокремлювати — загальний контроль і спеціальний контроль³,

За часом проведення контроль щодо суб’єктів публічної адміністрації поділяється на:

• попередній — запобіжний, профілактичний, здійснюється для виявлення та попередження можливих негативних явищ при здійсненні контрольних дій чи прийнятті адміністративних рішень. Окрім того, він зорієнтований на виявлення обґрунтованих підстав для вчинення зазначених дій чи прийняття відповідних рішень. Він фактично має на меті не допустити прийняття незаконних і недоцільних рішень органами публічної адміністрації.

• поточний (оперативний) — здійснюється у процесі виконання органами публічної адміністрації своїх повноважень щодо поставлених завдань і функцій. Він здійснюється протягом усього періоду такого виконання й дозволяє виявити відповідність (або невідповідність) фактичної діяльності суб’єкта публічної адміністрації раніш визначеним завданням.

• наступний (підсумковий) — зорієнтований на результат дії суб’єкта публічної адміністрації, його оцінку та вироблення стратегії на майбутнє. Він позбавлений елементів впливу на сам процес виконання дій (рішень), оскільки сконцентрований вже на досягнутому результаті, на встановленні його відповідності раніше поставленим завданням, однак може мати певний вплив на перспективну діяльність суб’єкта публічної адміністрації.

Достатньо вагомим критерієм для розподілу контролю на види є суб’єкт його здійснення. Можна виділити узагальнений варіант такого

¹ Школик А. М. Порівняльне адміністративне право : навч. посіб. для юрид. ф-тів і ф-тів міжнар. відносин / А. М. Школик. — Львів : ЗЦКЦ, 2007. — 308 с.

² Гаращук В. М. Зазначена праця — С. 89.

³ Мосьондз С. О. Адміністративне право України (у визначеннях та схемах); навч. посіб. / С. О. Мосьондз. — К.: Атіка, 2008. — С. 105.