Глава 13

АДМІНІСТРАТИВНИЙ РОЗСУД

ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

1

1. Вступ²

Поняття «розсуд» вживають як у розмовній, так і у фаховій юридичній мові В обох випадках під ним розуміють певну свободу рішень. Наприклад, у статтях 6 і 12 ЦК України йдеться про те, що громадянин «на власний розсуд» вирішує питання, чи буде він користуватися правам , якими його наділяє ЦК, і якщо так, то яким саме чином^

Розсуд публічної адміністрації (у цій главі не йдеться про адміністра тивні заходи у розумінні Кодексу України про адміністративні праіюпсн рушення) визначається так само — закон, який уповноважує суб єктів Публічної адміністрації застосовувати розсуд, дозволяє їм приймати рішенні на свій розсуд, наприклад обирати одну з передбачених альтернатив.

Як приклад, Закон України «Про міліцію», згідно з п. 20 ст. 11 «ого міліція має право частково обмежувати або забороняти доступ до пев '

аб^Ци забезпечити захист перелічених у цьому пункті об єктів, а саме: «відповід но до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ ^гР°м лян на ОКОІІІ ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей». У подібній ситуацій міліціонер самостійно вирішує, яку саме альтернативу йому обрати.

Однак така «свобода» дій суб’єктів публічної адміністрації викликає певне занепокоєння, оскільки ці ДІЇ обмежені Конституцією і законами України. На цьому чітко наголошено у ч. 2 ст. 19 Конституції України. «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

^ Якщо іншого не зазначено, то цитовані у цій главі українські норми права ^V

V уш.ііня, можуть обмежитися прочитанням розділів 13.1, 13.2 та и. .

посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повнена- жень та у спосіб, ндо передбачені Конституцією та згонами Україні

„уМч^^Я1"^аГ ^{ВИНИКаЕ Питання}- ™ ^{лопускк} »*-"■ обмеженість

с^ашТя“„ ^ТУШСЮ ' ^3аК°^{ШМИ СВОбад}>' ^ "Р»»»пті рішень ІТ суб єктами? Відповідаючи на це запитання позитивно, слід з’ясувати

якими є меж, такої свободи і яким чином остання, з огляду на принцип

тісГ повїзТе^’ ^ ^{бУТИ 3аКрІПЛЄНЗ закон}°Д^авчо. З даним питанням тісно пов язане . питання контролю за рішеннями суб’єктів публічної

адміністрації, а саме: якщо публічну адміністрацію наділяють можливістю приймати рішення «на свій розсуд», то в законодавчо закріплених межах виникають аспекти, які судовою владою не контролюються адже ЗПДНО з, ст. 124 конституції України суди контролюють^ишГдот^ман ня правових вимог. Заходити далі вони не можуть, адже юстиція - _це одна з гілок влади у державі, яка постулює такий поділ (ч. 1 ст. 6 Конституції України). Суди не можуть замість публічної адміністрації приймати ідповідні рішення або замінювати її рішення своїми¹.

Проте йдеться не лише про теоретичну проблему, а і про практичну

ї?*™» ^Щ0 “““"У* Ч. З ст. 2 КАС України, де визначаю™* оі

сяги судового контролю, а також рішення Конституційного Суду України

^ТаК0Ж Р°^{зглядає} «розсуду»;. Українська юридична

ітература останнім часом також доволі інтенсивно розробляє названу проблематику . Практичне значення названого питання підтверджується

України:

ВкниГкГ ^К°^НС™^ТУ~° СУДУ України від 19 жовтня 2009 р № 26^09 ^ Вісник Конституційного Суду України. — 2009 — № ₆ — С 56 78 ^Р

т. о.'^гГь’-ї.^гг’ТиГ'

адмішепжгивний роида у діяльності органі, .„кон.юої ^Г/Тй Тгач//Втата

влада і адміністративе право ; за заг. ред. В. Б Авео’янова 2007 с ^{Ікач//Вак}°и^авча

тніногос^РоТо,^/нГ”™ " “Р”™™ Ліплення „міністр,.

2004.-Вип 28 ^ ^Нацюн“^ь™^гоУніверситетувнуїрішнихсправ.-

397

і численними дискусіями про судовий контроль за ^аЄ^1Н1^С;^ра™Гі _Тпива- судом, що точилися серед правознавців дореволюційної епохи , трив ють у різних державах ЄС², та й, власне, самим правом ЄС .

2. Термінологія

У цьому розділі розглядаються терміни, які вживаються для позначення поняття «розсуд» і пов’язаних з ним явищ. Необхідно наголосити, що треба розрізняти терміни, які застосовуються для досягнення названої мети у літературі, з одногу боку, та законодавстві з іншого (щодо способів позначення названого явища у законах див. підрозділ 13. 6).

1. Розсуд

Термін «розсуд» вживають у розмовній та фаховій юридичній мові як загальне позначення гнучкості аби свободи у прийнятті рішень. Цей тер- —ристовується в юридичній Літературі також і для позначення відповідної теми, у межах якої розглядаються різні аспекти названого явища.

" _?п7гГ1Г_№ і — С 100—106; КісільЗ.Р. Адміністративне право : навч. посіб. / Етеиегип§5рго2еВ Озіеигораз, Вегіт 2001. 8. 3 ¹ _И _ _спб • _ВИД Тренке и

1. Корфь С. А. Админнстратнвная юстишя вь Росс „ ‘ ' _{того ч}

_ 1П1Л Г ДОП і пяпі • ЛИВ НИЖЧе : 13.3 , ПОСИЛаних па тшпл н . . ,

Фюсно, 1910^.490І Д ^_{ння адміністративної} юстиції в Україні: монографія /

див. у. Педь . • Чабан В П. Адміністративний розсуд у Ді-

Ю. С. Педько. -К., 2003. - С. 25 і далі, Чаоан ш і ^_{;/ Науковий вісник}

яльності органів публічної адміністрації / В. П. , оппо цл» 3 С 29’

ЛИК. - Львів, 2007. с. 117 ІД , _{2010; АЙттІ5Іга}іІуеіи₅Іісе т іЬе пе«

кого університету. 2007. / о п ЦяКян О К Волох і і Науковий віс-

у діяльності органів публічної адміністрації В. . > ■ ‘ ₂₀₀₉ _ х» з — С 29.

ник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. X. 3.

³ Див. далі розділ 13.4.