Глава ♦

Другий блок — це вимоги, що ставляться до самої правозастосовної діяльності. До них пропонується віднести, зокрема, об’єктивне та повне дослідження фактичних обставин; суворе дотримання правозастосовним органом норм матеріального права; прийняття рішення у межах компетенції і в установлених законом процесуальних формах; забезпечення контролю та нагляду за законністю правозастосовної діяльності; забезпечення права оскарження незаконних актів-дій; встановлення суворої юридичної відповідальності посадових осіб тощо.

Третій блок — це вимоги, що ставляться до правозастосовчого акта, який об’єктивує результати правозастосовної діяльності. Серед їх значної кількості слід виділити такі: правозастосовний акт має здійснюватися на основі та у відповідності з нормами права, тобто мати піднормативний характер, вчинятись уповноваженою на те компетентною особою органу публічної адміністрації відповідно до конкретної ситуації, чітко, вмотивовано, виважено і бути завершеним.

Вбачається, що напрямами вдосконалення законодавства, що регулює діяльність публічної адміністрації, де вчиняється переважна більшість актів- дій, а також практики його застосування можуть стати: перше — вдосконалення правових норм, які закріплюють правомочності уповноважених осіб суб'єктів публічної адміністрації щодо винесення індивідуальних правових рішень поза документальною формою (матеріальні норми); друге - регулювання процедури, процесу їх реалізації (розвиток процесуальних норм). У нормативних актах слід досягти збалансованості, оптимальної відповідності цих двох видів правових норм.

2. Законність застосування актів-дій публічної адміністрації

Законність застосування актів-дій публічної адміністрації залежить від дотримання таких умов:

• юридична підстава або фактична доцільність їх застосування;

• компетентність та уповноваженість конкретного суб’єкта щодо їх застосування;

• усвідомлення та дотримання нормативно визначеного законодавством алгоритму застосування акту-дії;

• процесуальне оформлення результатів застосування акту-дії (здійснюється в окремих випадках). «

Приклад

Результати практики застосування актів-дій суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції вказують на існування однорідних процесуальних проблем

застосування актів-дій публічної адміністрації, одним із шляхів вирішення яких

333

може стати запровадження форми процесуального оформлення результатів вчинення таких дій. Наприклад, у випадках: зупинки працівником міліції транспортного засобу за допомогою невербальних засобів регулювання дорожнього руху (жезлу) — фіксація у протоколі про адміністративне правопорушення; огляду транспортного засобу і речей громадян та юридичних осіб, адміністративного доставлення особи до місця оформлення матеріалів правопорушення, застосування вогнепальної зброї працівником міліції, застосування працівником міліції спеціальних засобів і заходів фізичного впливу, застосування спеціальних світлових та звукових сигналів безпеки дорожнього руху — складення окремого протоколу; тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг — оформлення відповідного акта.

Законність акту-дії безпосередньо залежить від дотримання процедури його застосування, яка складається з алгоритму послідовно змінюючих одна одну таких процесуальних дій:

• визначення правової основи застосування;

• визначення правових підстав (приводів) або доцільності застосування;

• усвідомлення суб’єктом публічної адміністрації своєї компетенції

щодо вчинення даного акту-дії;

• визначення вербальної форми вчинення акту-дії,

• дотримання умов застосування акту-дії суб’єктом публічної адміністрації;

• виявлення проблем застосування акту-дії та їх оперативного усунення;

• оформлення результатів застосування акту-дії (в окремих випадках, визначених вище).

Для кращого сприйняття правового алгоритму застосування акту-дії суб’єктом публічної адміністрації наведемо приклад застосування такого акту-дії, як тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг.

Правовою основою застосування є: п. 21 ст. 11 Закону Уіфаїни «Про міліцію»; п. З ст. 12 та ст. 26 Закону України «Про дорожній рух», п. 2 Порядку тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі — Порядок). Правовими підставами (приводами) застосування є:

• виникнення умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху (зокрема: затримання злочинців, аварії, інші надзвичайні обставини, що