іічної адміністрації утворюють: 1) публічні функції (функції публічного управління), інші види адміністративної діяльності суб’єкта публічної адміністрації (надання адміністративних послуг, укладення та виконання адміністративних договорів); 2) повноваження; 3) мета; 4) завдання.

Тому про правонаступництво обґрунтовано йдеться у разі передання від одного суб’єкта до іншого:

• правового статусу суб’єкта публічної адміністрації, або

• частини складових такого статусу:

• публічних функцій (інших видів адміністративної діяльності),

• повноважень;

• мети;

• завдань;

4. Існують два способи здійснення публічного правонаступництва.

а) у позасудовому (адміністративному) порядку;

б) при розгляді та вирішенні адміністративної справи в адміністративному судочинстві¹;

4. У правовідносинах публічного правонаступництва об’єктивно присутні такі учасники:

а) попередник — посадова (службова особа), колективне утворення без статусу юридичної особи (відділ реєстрації, постійна комісія ради), орган державної влади, орган місцевого самоврядування, які припинили своє існування чи позбулися всіх або частини повноважень (функцій, завдань);

4. правонаступник — посадова (службова особа), колективне утворення без статусу юридичної особи, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, який перейняв всі або частину повноважень (функцій, завдань);

в) суб’єкт публічної адміністрації², уповноважений на ухвалення адміністративного акта про: припинення попередника (його повноважень або

¹ Здійснення такого способу публічного правонаступництва можливе, зоїфема, при розв’язанні спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень (п. З ч. 2 ст. 17 КАС України).

² Винятком, коли суб’єкт публічної адміністрації не присутній у відносинах публічного правонаступництва, слід вважати імперативні приписи законодавства про припинення повноважень такого суб’єкта. Наприклад, Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Заява про складення повноважень Кабінету Міністрів України подається Прем’єр- міністром України чи особою, яка виконує його повноваження, та оголошується на першому пленарному засіданні новообраної Верховної Ради України (ст. 12 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Глава 5

їх частини), визначення правонаступника та здійснення процедури право- наступництва;

г) ліквідаційний орган — суб’єкт, уповноважений на організацію та безпосереднє здійснення процедури правонаступництва, наприклад; ліквідаційна комісія органу виконавчої влади, утворена із представників цього органу, який ліквідується; представників органу виконавчої влади, який є правонаступником, і представника вищестоящого органу виконав-' чої влади, який є правонаступником.

Зокрема, Кабінет Міністрів України Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» в редакції від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 був зобов’язаний:

— до завершення реформування системи центральних органів виконавчої влади забезпечувати належне виконання функцій центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, реорганізуються;

забезпечити в процесі ліквідації, реорганізації центральних органів виконавчої влади скорочення чисельності державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади, не менше ніж на ЗО відсотків;

подати у двомісячний строк проекти положень про центральні органи виконавчої влади;

вжити заходів щодо ліквідації урядових органів у системі центральних органів виконавчої влади;

6. перелічені вище чотири учасники публічного правонаступництва можуть набувати статусу учасника адміністративного процесу — сторони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, свідка. Попередник і правонаступник можуть набувати повноважень сторони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; суб єкт публічної адміністрації, уповноважений на ухвалення адміністративного акта, ліквідаційний орган (його посадова особа) — повноважень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

і свідка;

6. суб’єктом, відповідальним за організацію та належне здійснення публічного правонаступництва, є орган державної влади, інший уповноважений суб єкт, котрий ухвалив рішення (адміністративний акт) про припинення конкретного суб’єкта публічної адміністрації. У разі неможливості або ускладненості визначення публічного правонаступника саме в органі державної влади, іншого уповноваженого суб’єкта, котрий ухвалив рішення (адміністративний акт) про припинення, виникає обов’язок цим самим адміністративним актом визначити публічного правонаступника, який перебере на себе повноваження суб’єкта, існування котрого

припинено. В адміністративних справах, відкритих адміністративними судами за позовами до суб’єкта, існування якого припинено органом державної влади, іншим уповноваженим суб’єктом, котрий ухвалив рішення (адміністративний акт) про припинення, суд має залучати таких суб єктів (суб’єктів, які ухвалили рішення про припинення) до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ч. 2 ст. 53 КАС України). Участь в адміністративній справі суб’єктів, які ухвалили рішення про припинення як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, гарантуватиме можливість здійснення судової процедури публічного правонаступництва, а отже, забезпеченість здійснення фізичними (юридичними) особами їх прав, свобод, інтересів у правовідносинах із суб’єктом, існування котрого припинено;

6. публічне правонаступництво може здійснюватися внаслідок як імперативних приписів законодавства, так і владного волевиявлення уповноваженого суб’єкта у формі адміністративного акта. Із змісту таких актів можна судити про здійснення правонаступництва та про правонаступників;

7. процедуру публічного правонаступництва доцільно встановити спеціальними законами, котрі визначають статус та особливості функціонування конкретного суб’єкта публічної адміністрації, наприклад: «Про Регламент Верховної Ради України»; «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій і статус суддів»; «Про місцеве самоврядування в Україні»; «Про державну службу» тощо;

8. слід розрізняти такі види публічного правонаступництва, як: а) правонаступництво органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, фондів публічного права, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових, службових осіб; б) зовнішнє, внутрішнє; в) одиничне, множинне; г) абсолютне (повне), часткове (вибіркове);

9. абсолютне публічне правонаступництво виникає у разі припинення або реорганізації суб’єкта публічної адміністрації, компетенція якого повністю передається його правонаступнику; натомість часткове (вибіркове) публічне правонаступництво — це передання лише частини компетенції;

10. публічне правонаступництво є однією з підстав здійснення процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 КАС України;

11. публічне правонаступництво здійснюється внаслідок таких підстав: а) передання всієї або частини адміністративної компетенції суб’єкта публічної адміністрації; б) припинення або реорганізація суб’єкта публічної адміністрації, внаслідок звільнення з посади, скорочення посади,